Ухвала суду № 43835538, 15.04.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6453/13-ц

УХВАЛА

15 квітня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження,

встановив:

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» звернулося до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження №46723534 від 03.03.2015 року, а також зобовязати Залізничний ВДВС Львівського МУЮ прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з виконання судового наказу №462/6453/13-ц, виданого Залізничним районним судом м.Львова 18.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 18894,77 грн. боргу. Свої вимоги мотивує тим, що 03.03.2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на тій підставі, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» через відсутність у судовому наказі ідентифікаційного коду боржника фізичної особи. Зазначає, що державний виконавець має право одержувати безоплатно необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, а отже державним виконавцем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

У судове засідання представник стягувача не зявився, подавщи заяву, в якій зазначив, що вимоги скарги підтримує, просить проводити розгляд скарги за його відсутності (заява в матеріалах справи).

Державний виконавець, інші особи, які брали участь у справі,будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не зявилися, про причини неявки не повідомили, однак неявка цих осіб, не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до ч.1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Судом встановлено, що Залізничним районним судом м.Львова 30.09.2013 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги на користь ДЖКП ДК «Лорта» 18780,07 грн. заборгованості та судових витрат. Судовий наказ набрав законної сили, на даний час не виконаний.

Згідно відступлення права вимоги від 18.06.2014 року та акту-приймання-передачі від 18.06.2014 року Державне житлово-комунальне підприємство Державного концерну «Лорта» у відповідності ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України відступило, а Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» прийняло право вимоги за надані житлово-комунальні послуги фізичним особам на загальну суму 62393 грн., зокрема боржника ОСОБА_2

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 17.11.2014 року замінено сторону у виконавчому провадженні по справі № 462/6453/13-ц з примусового виконання судового наказу №462/6453/13-ц, що виданий Залізничним районним судом м.Львова 30.09.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «Лорта», з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну «Лорта» на Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго».

Також встановлено, що 03.03.2015 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_1 винесено постанову (ВП №46723534) про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного судового наказу на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до ст.ст. 1, 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у

цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Згідно ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Разом з тим, згідно п.3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надається право при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Таким чином, відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є законною підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року №6-45 цс14 та від 25 червня 2014 року №6-62 цс 14, предметом яких було оскарження дії державного виконавця. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого вимоги до змісту виконавчого листа встановлені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що потрібно зазначати у виконавчому листі індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи), а пунктом 6 частини першої статті 26 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам статті 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження. Разом з тим відповідно до пункту 3 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну. Отже, не можна погодитись з висновком суду касаційної інстанції про те, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова від 03.03.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження була винесена державним виконавцем передчасно, без проведення всіх необхідних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а відтак оскаржувану постанову слід визнати неправомірною.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 розяснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі у їх сукупності, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, вважає, що оскаржувану постанову державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 не слід скасовувати, як це просить зробити у своїй скарзі заявник, зазначену постанову необхідно визнати неправомірною.

Щодо вимоги скарги про зобов'язання державного виконавця прийняти судовий наказ до виконання та відкрити виконавче провадження, то у задоволенні такої також слід відмовити, оскільки питання прийняття виконавчого документа до виконання і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», належить виключно до компетенції державного виконавця і суд не може своїм рішенням зобов'язати державного виконавця прийняти конкретне рішення, в тому числі про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, порушене право скаржника підлягає захисту шляхом зобов'язання ВДВС Львівського МУЮ вирішити питання за заявою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» щодо прийняття до виконання судового наказу Залізничного районного суду м.Львова від 30.09.2013 року у справі №462/6453/13-ц.

Керуючись ст.ст. 208-210, 383-389 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

Скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ ОСОБА_1 від 03 березня 2015 року ВП № 46723534 про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження.

Зобов'язати ВДВС Львівського МУЮ вирішити питання за заявою ЛКП «Залізничнетеплоенерго» щодо прийняття до виконання судового наказуЗалізничного районного суду м.Львова від 30.09.2013 року у справі №462/6453/13-ц.

В решті вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.