Рішення № 4383455, 05.05.2009, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 2-471/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем УКРАЇНИ

5 травня 2009 року. Здолбунівсткий районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді  

при секретарі

за участю: представника позивачів

представника відповідача  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Здолбунів цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» про відшкодування моральної шкоди, суд -

у с т а н о в и в :

26 серпня 2008 року з сином та братом позивачів трапився нещасний випадок на виробництві внаслідок якого він помер. Нещасний випадок є таким, що пов'язаний з виробництвом і стверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 6 жовтня 2008 року та актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-5

Потерпілий загинув внаслідок дії джерела підвищеної безпеки - ураження електрострумом.

Згідно акта спеціального розслідування причинами нещасного випадку є відсутність на підприємстві достатньої кількості електротехнічних працівників для обслуговування електрообладнання, що експлуатується на виробничій базі (п.1.3.1 ПБЕЕС); експлуатація неогородженої трансформаторної підстанції змонтованої з порушенням вимог ПУЕ (відстань до відкритих струмопровідних частин становить менше 4,5 м., п. 4.2.27 ПУЕ); недостатній контроль за додержанням працівниками трудової та виробничої дисципліни (п. 2.4.7 посадової інструкції для виконроба ТзОВ »Інжбуд».

Комісією з спеціального розслідування особами, що допустили порушення законодавства про охорону праці є директор Наумов О.С., головний механік Дубчак М.В. та виконроб Бондарчук С.В.

Смертю сина та брата спричинено позивачам моральна шкода, яка полягає у передчасній смерті близької людини; завдано душевних страждань; порушений нормальний спосіб життя; погіршився стан здоров'я; батьки на старості років залишилися без підтримки сина; доводиться прикладати додаткові зусилля для організації способу життя.

Оцінена моральна шкода для батьків по 200 000 грн., а для сестри - 100 000 грн.

Вказані суми просять стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги заяви підтримав і настояв на їх задоволенні.

Представник відповідача не вбачає підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що винним в нещасному випадку є потерпілий, який самовільно наблизився в стані алкогольного сп'яніння до струмопровідних частин на недопустиму відстань; порушив вимоги пунктів 1.10.1, 1.10.3 Інструкції з охорони праці № 7 для електрозварника ручного зварювання та пункти 3.9, 3.10 Правил внутрішнього розпорядку; нещасний випадок стався після закінчення робочого дня та не пов'язаний з виконанням ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків; відповідальність за шкоду перекладено ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

-2

У задоволенні вимог позову просить відмовити.

Вислухавши учасників судового розгляд спору, перевіривши, надані сторонами письмові докази, суд прийшов до висновку про доцільність часткового задоволення позову.

Наявність нещасного випадку на виробництві, що стався 26 серпня 2008 року з ОСОБА_4, стверджується актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 6 жовтня 2008 року та актом спеціального розслідування нещасного випадку від 6 жовтня 2008 року форми Н-5.

Наведені в позовній заяви причини нещасного випадку ґрунтуються на висновках спеціального розслідування із зазначенням винних посадових осіб. На даний час директором, головним інженером та виконробом підприємства висновки комісії неоспорені. Складені акти в результаті нещасного випадку , що стався з ОСОБА_4,. є чинними.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками потерпілого, а ОСОБА_3 сестра, яка проживала з братом однією сім'єю. Дана обставина стверджена рішенням суду від 7 квітня 2009 року.

Моральна шкода для позивачів полягає у втраті близької їм людини; душевних стражданнях у зв'язку з смертю сина та брата; в порушенні нормального способу життя та докладанні додаткових зусиль для його організації; погіршенню стану здоров'я; у відсутності матеріальної та моральної підтримки від сина та брата у зв'язку з його смертю; погіршенням матеріального стану даної сім'ї.

Вина відповідача у даному нещасному випадку доведена актами форми Н-1 та Н-5.

При вирішенні питання розміру стягнення моральної шкоди, суд враховує також вину потерпілого, яка зазначена у висновках комісії: алкогольне сп'яніння потерпілого, самовільне наближення до струмопровідних частин, порушення вимог Інструкції з охорони праці № 7 для електрозварника ручного зварювання та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Оцінивши зібрані докази в сукупності, суд вважає, що вина потерпілого у нещасному випадку на виробництві становить 40% , а відповідача - 60%.

Нещасний випадок стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а тому моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної чи фізичної особи, яка її завдала.

Позивачами, на думку суду, розмір моральної шкоди є завищеним.

З врахуванням обставин нещасного випадку, вини відповідача та потерпілого, суд вважає за необхідне оцінити моральну шкоду для батьків в розмірі 35 тисяч гривень кожному та на користь особи, яка проживала з потерпілим однією сім'єю - 25 тисяч гривень, так як позивачі втратили близьку людину, а тому глибина їх страждань визнана судом значною. Такий розмір моральної шкоди відповідатиме вимогам розумності та справедливості.

   Доводи представника відповідача щодо безпідставності позовних вимог є способом ухилення від несення матеріальної відповідальності перед позивачами по відшкодуванню немайнової шкоди.

Суд не може також погодитися з позицією представника відповідача щодо покладання обов'язку по відшкодуванню моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, втрату працездатності» (далі - Закону № 1105-ХІУ).

Згідно п. 9 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, який фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як встановлено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою яка її завдала, як правило, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 9 Закону України « Про охорону праці» встановлено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється відповідно до Закону України № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

-3-

Статтею 2 Закону «№ 1105-ХІУ встановлено, що його дія поширюється на осіб ,які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Зі змісту цього закону вбачається, що він регулює правові відносини між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (страховиком) та застрахованими громадянами й їх роботодавцями страхувальниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону № 1105-ХІУ у разі смерті потерпілого право на одержання від Фонду щомісячних страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку із втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого, мають право члени сім'ї померлого потерпілого.

Таким чином, Законом № 1105-ХІУ (у чинній редакції) визначено умови та порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві лише матеріальної шкоди, заподіяної смертю годувальника.

Проте Законом № 1105-ХІУ в усіх редакціях не виключено обов'язку безпосередніх заподіювачів шкоди відшкодувати моральну шкоду, яка була завдана з їх вини членам сім'ї загиблого працівника.

Посилання представника відповідача на рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року не заслуговує на увагу, так як це рішення стосувалося роз'яснення редакції Закону № 1105-ХІУ, яка на той час передбачала можливість здійснення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві страхової виплати за завдану моральну шкоду самому потерпілому (ч. 2 ст. 28).

Позивачі по справі не перебували у трудових відносинах з відповідачем та не були суб'єктами страхування з їх боку, а тому вони вірно ставлять питання про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена їх сім'ї на підставі ст. 1167, 1168 ЦК України.

Згадане вище рішення Конституційного Суду України спору сторін у даній справі не стосується, оскільки у цій справі йдеться не про відшкодування потерпілому матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної йому, як працівникові, який був застрахований від нещасного випадку на виробництві, або ж матеріальної шкоди, заподіяної смертю годувальника відповідно до Закону №1105-ХІУ, а про відшкодування не договірної моральної шкоди, завданої членам сім'ї загиблого працівника (які(члени сім'ї) не підлягали обов'язковому соціальному страхуванню) його (працівника) смертю, що настала з вини інших осіб, відповідно до правил глави 82 ЦК України.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року визначено, що незважаючи на те, що положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу І Закону № 717-У скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Факт заподіяння позивачам моральної шкоди є очевидним.

Витрати по справі підлягають стягненню з відповідача в розмірі 4 750 грн.

Для забезпечення виконання даного судового рішення доцільним є накладання арешту на грошові кошти відповідача в розмірі 95 000 гривень або на майно відповідача на вказану суму згідно ч. 2 ст.. 217 ЦПК України.

Керуючись ст.. 10, 60, 88, 212-215, 217; на підставі п. 9 ст. 16, ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

п Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» (04080, м. Київ вул. Юрківська, 40/5 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь БОСОБА_1 (АДРЕСА_1 - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень; ОСОБА_2 - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень, ОСОБА_3 - 25 (двадцять п'ять тисяч) гривень

В решті вимог позову відмовити.

-4-

Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 4 750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) гривень та на користь УДК у Здолбунівському району Рівненської області (р/р 31214259700171, ЗКПО 22586360, МФО 8330017 в ГУ ДК м. Рівне) 30 (тридцять) гривень витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної цивільної справи.

Для забезпечення виконання цього рішення накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі 95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень або на майно такою ж вартістю.

Рішення в частині забезпечення його виконання привести до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області шляхом подачі заяви про його оскарження або апеляційної скарги протягом десяти днів з дня ухвалення рішення та подачі апеляційної скарги на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про оскарження рішення через Здолбунівський районний суд Рівненської області.

Суддя