Ухвала суду № 43832943, 29.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/955/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Бондар В.М. Провадження № 22-ц/773/648/15 Категорія: 50 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

19 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з даним позовом, який мотивує тим, що від шлюбу з ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3. На даний час вони з відповідачем проживають окремо, дитина перебуває на її утриманні, відповідач належної матеріальної допомоги не надає, а тому просила стягнути з нього аліменти у розмірі 800 грн. щомісячно до досягнення сином повноліття.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 19.02.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі являються батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.2).

Позивач із сином проживають окремо від відповідача і останній не надає в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В суді першої інстанції встановлено, що відповідач не має регулярного і сталого розміру доходу.

Згідно ч.1 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Разом з тим, надання одним з батьків матеріальної допомоги дитині, за умови відсутності згоди між батьками про порядок та суму утримання, не позбавляє можливості одного з них звернутися із відповідним позовом про вирішення вказаного питання у судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлена відсутність згоди між сторонами стосовно утримання дитини.

З врахуванням вимог ст.182 СК України суд дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач підтвердив відсутність у нього постійного місця роботи та сталого заробітку.

Покликання апелянта на ту обставину, що він не в змозі сплачувати аліменти у розмірі 600 грн. щомісячно із-за відсутності у нього доходів, а також, що у нього на утриманні є ще одна малолітня дитина, непрацездатна за віком матір та брат інвалід дитинства 3 групи - не впливає на правильність визначеного розміру аліментів, оскільки відповідач не відноситься до категорії непрацездатних осіб і зобов'язаний утримувати кожну свою малолітню дитину, а матір та брат відповідача забезпечують себе самостійно, оскільки отримують відповідні пенсії.

Крім того, щомісячний розмір аліментів 600 грн. відповідає встановленому законодавством прожитковому мінімуму на дитину відповідного віку, половину якого і зобов'язаний забезпечити батько.

Покликання відповідача на недоведеність обґрунтувань позивача щодо потреби у додаткових витратах на лікування, особливе харчування та вітаміни синові - не заслуговують на увагу, оскільки судовим рішенням стягнуто аліменти на утримання сина і позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо участі батька у додаткових витратах на дитину, розгляд яких передбачено статтею 185 СК України.

Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано частково задовольнив позов.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 березня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді