Вирок № 43832932, 29.04.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/20080/14-к Провадження №11-кп/773/154/15 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М. С. Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач : Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Польового М.І.,

суддів - Хомицького А.М., Гапончука В.В.,

при секретарі - Трофимчук Ю.О.,

з участю прокурорів - Васьовчика І.В., Сидоренка П.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 09 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, розлучений, працюючий на посаді водія ПП «ОСОБА_12», в порядку ст.89 КК України несудимий,

- виправданий за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину.

Цивільні позови Луцької міської клінічної лікарні про стягнення матеріальної шкоди та потерпілого ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, Апеляційний суд Волинської області, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину.

Досудовим розслідуванням ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 22 квітня 2014 року, близько 13 год. 25 хв., керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А-09202», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у правій смузі руху по вул. Дубнівській в напрямку Київського майдану в м. Луцьку, зі швидкістю 40 км/год, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, під'їзджаючи до нерегульованого перехрестя, рухаючись по головній дорозі, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, вчасно не виявив небезпеку, допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки «Вольво», номерний знак НОМЕР_2, з причепом марки «Шмітц», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, який перетинав перехрестя нерівнозначних доріг по вул. Дубнівській - Карпенка Карого в м. Луцьку, з другорядної дороги, зліва направо, відносно руху автобуса марки «Богдан А-09202».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобуса марки «Богдан А-09202», номерний знак НОМЕР_1, потерпілій ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_1 у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд своє рішення мотивував тим, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, як стороною обвинувачення так і потерпілими не наведено достатньо доказів винуватості вчинення ОСОБА_1 злочину поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення, потерпілими.

Суд у вироку вказав, що під час досудового розслідування при призначенні судової авто-технічної експертизи як вихідні дані були вибірково взяті до уваги лише суперечливі показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, а тому показання даних свідків та висновок судової авто-технічної експертизи в частині виникнення для ОСОБА_1 небезпеки для руху не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Задовольнити цивільний позов Луцької міської клінічної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення шкоди. Змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою.

Прокурор посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення судом кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло безпідставне виправдання обвинуваченого ОСОБА_1

Вказує також на те, що судом першої інстанції не враховано значну частину доказів сторони обвинувачення без наведення для цього мотивованих підстав. В основі вироку містяться лише показання обвинуваченого, хоча вони повністю спростовуються доказами, дослідженими в суді.

Вважає, що судом безпідставно визнано суперечливими показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, дано неправильну оцінку та інтерпретовано безпідставно в користь сторони захисту висновок №7620 судової авто-технічної експертизи. Висновок даної експертизи судом належним чином не досліджений. Не дано оцінки і протоколу огляду місця події від 22.04.2014 року, згідно якого встановлено відсутність гальмівного шляху автобуса, що спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він намагався зупинити автобус шляхом гальмування.

Вибіркове дослідження та оцінка судом доказів призвела до безпідставного виправдування обвинуваченого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того вирок є необґрунтованим, оскільки його ухвалено судом всупереч об'єктивного встановленим обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, а також невмотивованим, так як належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення судом не наведено.

Потерпілий ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати та ухвалити новий вирок. Посилається на те, що суд неповно дослідив обставини, що мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а зроблені висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що ОСОБА_1 бачив вантажний автомобіль, міг правильно оцінити всі обставини руху транспортних засобів, заздалегідь до зіткнення зменшити швидкість руху та уникнути зіткнення шляхом застосування гальмування. Порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з суспільно небезпечними наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

В запереченні обвинувачений ОСОБА_1 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду щодо нього без змін. Посилається на те, що вирок суду щодо нього є законним та обґрунтованим. Під час досудового розслідування безпідставно було відмовлено в клопотанні його та захисника у проведенні слідчого експерименту. Стороною обвинувачення підтвердження його вини у вчиненні злочину ґрунтується на припущеннях, а не на об'єктивних доказах.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, прокурорів та потерпілого, які апеляційні скарги підтримали, обвинуваченого та його захисника, які апеляційні скарги заперечили, дослідивши матеріали кримінального провадження, частково провівши судове слідство, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга потерпілого підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не дотримані.

Зокрема, суд допустив неповноту судового розгляду, залишив недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Крім того, висновки суду, викладені в судовому рішенні про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність.

Вирок суду також є невмотивованим, оскільки належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення судом в ньому не наведено.

За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_1 згідно положень ст.409 КПК України підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом на підставі ст.420 КПК України свого вироку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22 квітня 2014 року, близько 13 год. 25 хв., керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А-09202», номерний знак НОМЕР_1, рухаючись у правій смузі руху по вул. Дубнівській в напрямку Київського майдану в м. Луцьку, зі швидкістю 40 км/год, порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, відволікся від її спостереження, під'їзджаючи до нерегульованого перехрестя, рухаючись по головній дорозі, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, вчасно не виявив небезпеку, допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки «Вольво», номерний знак НОМЕР_2, з причепом марки «Шмітц», номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, який перетинав перехрестя нерівнозначних доріг по вул. Дубнівській - Карпенка Карого в м. Луцьку, з другорядної дороги, зліва направо, відносно руху автобуса марки «Богдан А-09202».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автобуса марки «Богдан А-09202», номерний знак НОМЕР_1, потерпілій ОСОБА_6 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілому ОСОБА_3 заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкого тілесного ушкодження, підтверджується перевіреними і дослідженими апеляційним судом доказами, які є належними, допустимими та достатніми для прийняття процесуального рішення.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 показав, що 22.04.2014 року був пасажиром маршрутного таксі автобуса «Богдан» під керуванням ОСОБА_1 В результаті дорожньо-транспортної пригоди йому було заподіяно тяжке тілесне ушкодження. Винним в ДТП вважає обвинуваченого ОСОБА_1, який не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу, застосування гальмування.

Факт отримання в результаті ДТП потерпілим ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, а потерпілою ОСОБА_6 - середньої тяжкості тілесне ушкодження підтверджується висновками судових медичних експертиз №426 та №427 від 16.05.2014 року (а.к.п.118-119, 121-122)

Свідок ОСОБА_4 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції показав, що 22.04.2014 року, керуючи автомобілем «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2, з напівпричепом марки «Шмітц», д.н.з. НОМЕР_3, рухаючись по другорядній дорозі, перетинав зі швидкістю 5-7 км/год перехрестя доріг по вул. Дубнівській - Карпенка Карого в м. Луцьку. На момент початку маневру з правого боку по головній дорозі на відстані більше 100 метрів рухалось маршрутне таксі. Коли він вже закінчував маневр і фактично більша частина транспортного засобу була вже на вул. Карпенка Карого, то відчув, що в задню частину його транспортного засобу в'їхало маршрутне таксі. Перед ДТП він звукових сигналів не чув.

Свідок ОСОБА_7 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції показав, що 22.04.2014 року їхав на передньому сидінні в маршрутному таксі під керуванням ОСОБА_1 На відстані більше 100 метрів по напрямку руху маршрутного таксі перехрестя доріг став проїжджати автомобіль з напівпричепом. Обвинувачений автобусом рухався зі швидкістю 40-45 км/год, до моменту ДТП маневрів не здійснював, швидкості не зменшував, гальмування не здійснював.

Те, що обвинувачений ОСОБА_1 заздалегідь не вживав заходів до зменшення швидкості шляхом гальмування підтверджується також протоколом огляду місця події від 22.04.2014 року, згідно якого на місці ДТП фактично відсутні сліди гальмування автобуса марки «Богдан А-09202» (а.к.п.56)

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи №7620 від 24 вересня 2014 року та показань експерта ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції у ситуації, що склалася обвинувачений ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «Богдан», д.н.з. НОМЕР_1, повинен був діяти у відповідності до п.12.3 Правил дорожнього руху, а саме, виявивши перешкоду для руху на відстані 80-100 метрів, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з вантажним автомобілем марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2, з причепом марки «Шмітц», д.н.з. НОМЕР_3, при дотриманні ним вимог ПРД. Дії ОСОБА_1, що не відповідають вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору, являються причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди (а.к.п.133-138)

Підстав не вірити висновку судової авто-технічної експертизи у суду немає, оскільки він проведений компетентним спеціалістом, належним чином вмотивований, з зазначенням використаної нормативно-технічної літератури та наведенням відповідних розрахунків, і узгоджується з матеріалами кримінального провадження.

Твердження обвинуваченого та його захисника про те, що досудове розслідування для проведення експертизи надало неправдиві вихідні дані колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вихідні дані на підставі яких проводилась судова авто-технічна експертиза, відповідають даним, які встановлені судом апеляційної інстанції.

Підстав не вірити показанням потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 немає, оскільки вони послідовні, співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Суттєвих розбіжностей в показаннях свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7, які б ставили під сумнів висновок судової авто-технічної експертизи, колегія суддів не вбачає.

Проаналізувавши всі докази та матеріали кримінального провадження в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що порушення обвинуваченим ОСОБА_1 пунктів 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху знаходяться безпосередньо в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, оскільки він, при дотриманні вимог ПДР мав технічну можливість уникнути зіткнення з вантажним автомобілем.

Оскільки ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження, а тому апеляційний суд кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні ОСОБА_1 покарання колегія суддів враховує тяжкість злочину та дані про його особу.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, суд не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, працює водієм, характеризується позитивно, проживає з матір'ю похилого віку, яка є інвалідом другої групи, а тому колегія суддів вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства і призначає йому основне покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами і на підставі ст.75 КК України звільняє від відбування покарання з випробуванням та покладає обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої від цього злочину.

По кримінальному провадженню комунальним закладом «Луцька міська клінічна лікарня» до обвинуваченого ОСОБА_1 пред'явлено цивільний позов на суму 7886 грн., які понесені на лікування потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Даний позов підлягає до задоволення.

Той факт, що на лікування потерпілої ОСОБА_6 витрачено 1520 грн., а на лікування потерпілого ОСОБА_3 - 6366 грн. підтверджується довідками комунального закладу «Луцька міська клінічна лікарня» №1737/2.8.14, №1739/2.8.14 від 18 листопада 2014 року (а.к.п.10, 11)

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди апеляційний суд залишає без розгляду, оскільки в апеляційній скарзі потерпілий не порушує питання про його розгляд, а згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Залишення цивільного позову потерпілого без розгляду не позбавляє його права звернутися з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

З обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави судові витрати за проведення судової авто-технічної експертизи №7449 від 28.07.2014 року в сумі 1845 грн. та судові витрати за проведення судової авто-технічної експертизи №7620 від 27.09.2014 року в сумі 2152 грн. 50 коп. (а.к.п.87, 132)

Речові докази по кримінальному провадженню: техокарту з автомобіля марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2, залишити при матеріалах кримінального провадження (а.к.п.31); автомобіль марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2, з причепом «Шмітц», д.н.з. НОМЕР_3, повернути ОСОБА_11 (а.к.п.96); автобус марки «Богдан А-09202», д.н.з. НОМЕР_1, повернути ОСОБА_12 (а.к.п.98)

Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 420 КПК України, ч.1 ст.1206 ЦК України, Апеляційний суд Волинської області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 09 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і ухвалити свій вирок.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обо'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь комунального закладу «Луцька міська клінічна лікарня» (р/р 35426301040280 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, код ЄДРПОУ 01982985) 7886 (сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 3997 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 50 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- техокарту з автомобіля марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2, залишити при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «Вольво», д.н.з. НОМЕР_2, з причепом «Шмітц», д.н.з. НОМЕР_3, повернути ОСОБА_11;

- автобус марки «Богдан А-09202», д.н.з. НОМЕР_1, повернути ОСОБА_12.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

Польовий М.І. Хомицький А.М. Гапончук В.В.