Постанова № 43831908, 21.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" квітня 2015 р. Справа № 903/899/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Семенюк Л.В. (довіреність від 02.01.2015р.);

відповідача 1- не з'явився;

відповідача 2- Жиганов О.М.(директор);

Діденко Т.В. (довіреність від 13.10.2014р.);

третьої особи- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю «ВестАвтоТрейд» на рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. у справі №903/899/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд» м.Луцьк

до 1. Приватного підприємства «Дока-Транс» м.Хмельницький

2. Фізичної особи - підприємця Гетманчука Миколи Степановича м.Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

Іноземне підприємство «Агро-Вільд-Україна» м.Жашків Черкаської області

про стягнення 156 500 грн. штрафних санкцій, -

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господар-ського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. у справі №903/899/14 (головуючий суддя Дем'як В.М., суддя Костюк С.В., суддя Вороняк А.С.) частково задоволено по-зов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд» до Фізичної особи-підприємця Гетманчука Миколи Степановича та Приватного підприємства «Дока-Транс» за участю третьої осо-би, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів - Іноземного підп-риємства «Агро-Вільд-Україна» (надалі в тексті - Іноземне підприємство) про стягнення 156 500 грн. штрафних санкцій.

З Приватного підприємства «Дока-Транс» (надалі в тексті - Підприємство) присудженно до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд» (надалі в текс-ті - Товариство) 14 500,00 грн. штрафних санкцій та 490 грн. витрат зі сплати судового збору. Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Гетманчука Миколи Степановича (надалі в текс-ті - Підприємець) на користь Товариства 1 000 грн. штрафних санкцій. та 100 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині решти штрафних санкцій - в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованою і такою, що під-лягає стягненню з Відповідачів згідно п.5 Заявки на перевезення №28 є сума неустойки 15 500 грн. за простій автомобіля на завантаженні та митному оформленні вантажу. Однак, в стягненні 132 500 грн. штрафних санкцій за простій автомобіля тривалістю 155 днів належить відмовити за безпідс-тавністю, з огляду на факт сплати Підприємством до порушення провадження у справі винагоро-ди за перевезення (основний борг) та частини штрафних санкцій в сумі 4 500 грн. - притримання застосоване Позивачем неправомірно.(т.1, арк.справи 185-189).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. у даній справі в частині відмови у задоволені позову скасувати та прийняти нове рі-шення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.(т.1, арк.справи197-199).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. апеляційну скар-гу прийнято до провадження, справу призначено до слухання в складі колегії суддів: головуюча суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г., суддя Гулова А.Г. на 03.02.2015р.(т.1, арк.справи 196).

Зазначеною колегією розгляд даної справи відкладено на 24.02.2015р.(т.1, арк.справи 227).

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду 20.02.2015р. від Підприємства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає її вимоги безпідставними.(т.1, арк. справи 224-240).

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Маціщук А.В. розпорядженням в.о.керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №903/899/14.(т.2, арк.справи 1).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: голо-вуючий суддя Грязнов В.В., суддя Петухов М.Г., суддя Гулова А.Г. Розпорядженням голови суду від 23.02.2015р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Петухова М.Г., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Гулова А.Г. Ухвалою від 23.02.2015р. зазначена колегія суддів прийняла апеляційну скаргу до свого провадження.(т.2, арк.справи 2,3,4).

Ухвалою від 24.02.2015р. розгляд справи відклався на 24.03.2015р.(т.2, арк.справи 8-9).

Розпорядженням голови суду від 23.03.2015р. відповідно до затверджених колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначено колегію суддів у скла-ді: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(т.2, арк.справи 10).

У зв'язку з наведеним через зміну складу суду апеляційної інстанції - розгляд справи по-чався заново, а отже, спочатку почався й визначений статтею 102 ГПК, строк розгляду апеляційної скарги. Такої ж практики дотримується Вищий господарський суд України, що знайшло відобра-ження у п.92 постанови Пленуму №7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України».

Ухвалою від 24.03.2015р. вказана колегія відклала розгляд справи на 21.04.2015р.(т.2., арк. справи 18).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 24.02.2015р., 24.03.2015р. та 21.04.2015р. предс-тавник Позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав свої пояснення. Представ-ники Відповідача-1 заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач-2 і Третя особа не забезпечили явку своїх представників в призначені на 24.02. 2015р., 24.03.2015р. та 21.04.2015р. судові засідання, хоч про час та місце розгляду скарги були по-відомленні у встановленому порядку.(т.1, арк.справи 228, 230, 242, 243; т.2, арк.справи 19, 20-22). Разом з тим, така неявка не перешкоджає розгляду справи, оскільки апеляційний суд не визнавав явку представників обов'язковою, а матеріали справи надають можливість переглянути оскаржу-ване рішення.(т.1, арк.справи 227,т.2, арк.справи 8-9,18).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вивчивши ма-теріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесульного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ВестАвтоТрейд»-перевізник та ПП «Дока-Транс»-замовник-експедитор 18.09.2013р уклали договір про міжнародне перевезення вантажів автомобі-льним транспортом №18/09/1ЗРЗ (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення ванта-жу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до умов заявок замовника, а останній зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.(т.1, арк.справи 9-11).

Згідно п.1.2 Договору - заявка є невід'ємною частиною цього договору, в якій відображають-ся істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, його особливі характеристики, кількість, вага, пакування, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я та по-ба-тькові та інші особисті дані водія траспортного засобу, особливі вказівки замовника-експедитора, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної пла-ти, інші вимоги перевезення вантажу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, перевізник та замовник-експе-дитор 04.04.2014р. уклали Заявку на перевезення №28 (надалі в тексті - Заявка). Маршрут перевезен-ня: Німеччина - Україна, м.Острожани Жашківського району; вантаж: обладнання генератор ш.- 9.0, дов.- 7.0, вис.- 2.5, вага- 4т.; номер транспортного засобу: АС 3567 ВА/АС 04-04 ХТ, водій Тищук Микола.(т.1, арк.справи 11).

Товариство відповідно до заявки зобов'язалось 10-11 квітня 2014р. надати Підприємству автомобіль АС 3567 ВА/причіп АС 0404 ХТ для здійснення міжнародного перевезення вантажу за маршрутом Німеччина-Україна. Строк прибуття вантажу сторони - 14.04.2014р., вартість переве-зення 3 200 Євро, форма розрахунку - до вигрузки вантажу по курсу на день оплати.

Сторони погодили нормативний час на навантажувальні/розвантажувальні роботи/митні про-цедури - 96 год.(48 год. + 48 год.), у випадку перевищення якого за простій автомобіля нараховує-ться штраф: з вини перевізника - 500 грн./добу, з вини експедитора - 1 000 грн./ добу на території України, 2 000 грн. - на території іноземної держави.(п.4 Заявки)

Договір та Заявка підписані директорами Товариства і Підприємства та скріплені відтиска-ми печаток сторін.(т.1, арк. справи 10,11).

Як стверджено матеріалами справи ТзОВ «ВестАвтоТрейд»-кредитор та ФОП Гетманчук М.С.-поручитель уклали договір поруки від 04.04.2014р. №04/04/14, відповідно до п.1.1 якого по-ручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань борж-ником ПП «Дока-Транс» в сумі 1 000 грн. за Договором за Заявкою №28.(арк.справи 32).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Заявки та Договору перевізник здійснив міжнародне перевезення, що підтверджується СМR №382375.(т.1, арк.справи 102).

Матеріалами справи стверджується, що 11.04.2014р. Товариством на завантаження подано автомобіль, який завантажено лише 15.04.2014р., про що свідчить відмітка в полі «4» СМR № 382375 та посвідці про відрядження водія №74.(т.1, арк.справи 15, 102).

Як вбачається із штемпелів Київської обласної митниці на СМR №382375 - вантаж було взя-то під митний контроль 22.04.2014р. та випущено з-під митного контролю 13.05.2014р.(т.1, арк. справи 102, 166).

Матеріали справи свідчать, що перевізник надіслав експедитору-замовнику рахунки-факту-ри від 16.05.2015р. №79 на суму 12 000 грн. та рахунок-фактуру №80 від 16.05.2014р. на оплату послуг перевезення автомобілем АС 3567 ВА/причіп АС 0404 ХТ. Провізну плату сплачено Під-приємством 20.05.2014р. в сумі 63 881 грн. та від 22.05.2014р. в сумі 4 500 грн. платіжними дору-ченнями №376 та №379.(арк.справи 16,17).

Разом з тим, всупереч умовам Договору та Заявки Товариство не подало вантаж на розван-таження і до місця розвантаження (м.Острожани Жашківського району Черкаської області) - ав-томобіль не прибув. Натомість, як вбачається з адресованого керівнику Підприємства листа від 19.05.2014р. - вимагаючи сплатити нараховані штрафи, Товариство повідомило Підприємству про притримання вантажу з мотиву часткової сплати нарахованого ним штрафу за наднормативний простій.(т.1, арк.справи 20).

На підтвердженя цієї обставини, Позивач надав копії укладеного з ФОП Деркачем О.В. до-говору зберігання від 19.05.2014р., додаткової угоди до нього від 30.05.2014р., угоди про розірван-ня 20.10.2014р. договору зберігання та іншого листування.(т.1, арк.справи 110-114).

З розрахунку Позивача вбачається, що за понаднормативний простій на завантаженні та митному оформленні нараховано 6 000 грн. штрафу (2 000 х 3 дні, з 13.04.2014р. по 17.04.2014р.), а на митному оформленні вантажу Київською митницею та на розвантаженні - 147 000 грн.(1 000 х 147 днів, з 24.04.2014р. по 17.09.2014р.). При цьому, Позивач врахував добровільну сплату Відпо-відачем штрафних санкцій 22.05.2014р. в сумі 4 500 грн.(т.1, арк.справи 8).

Крім того, матеріали справи містять: повідомлення ФОП Деркача О.В. від 26.09.2014р.; лист Прокуратури Жашківського району Черкаської області від 14.10.2014р.; лист УМВС України у Черкаській області від 17.10.2014р.; пояснення ТОВ «АгроВільдУкраїна», надані Жашківському РВ УМВС України у Черкаській області; довідку ІП «АгроВільдУкраїна» від 17.10.2014р. про отри-мання вантажу 17.09.2014р., а також лист №510 від 01.12.2014р. про отримання вантажу 23.05.2014 року.

Під час провадження у суді першої інстанції Позивач 19.11.2014р. подав, а суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути 151 500 грн. з Відповідача-1 та 1 000 грн. штрафів солідарно з Відповідача-2 за період притримання вантажу з 24.04.2014р. по 26.09.2014р.(т.1, арк.справи 101).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій за договором перевезення.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Господарські зобов'язання, відповідно до ст.174 ГК України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Cуб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у пев-них умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для на-лежного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загаль-ногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.(ст.193 ГК України). Ана-логічні положення містить і ст.526 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ст.ст. 180, 307 ГК України, ст.909 ЦК України підставою виникнення зобов'язань між Позивачем та Відповідачем є Договір на перевезення вантажу №18/09/13РЗ від 18.09.2013р. та Заявка №28 від 04.04.2014р., які в сукупності за своєю правовою природою є договором транспортного експеди-рування, оскільки одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з переве-зенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або кліє-нтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з пере-везенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.(ч.ч.1, 3 ст.929 ЦК Ук-раїни). Аналогічні положення містить ч.1 ст.316 ГК України та ст.9 Закону України «Про транспор-тно-експедиторську діяльність».

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно ст.50 Закону України «Про автомобільний транспорт» - укладається відповідно до цивільного законодавства між замов-ником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місце-знаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін переве-зення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Крім того, згідно ст.4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Так, за приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України «Про міжнародні до-говори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верхов-ною Радою України, - є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, перед-баченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, що наб-рав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відпо-відному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнарод-ного автомобільного перевезення вантажів» - Україна приєдналася до Конвенції про договір між-народного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м.Женеві (надалі в тексті - Конвенція). Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожного перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випад-ку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходять-ся на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За ст.ст. 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної нак-ладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийнят-тя вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 ст.307 ГК України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки погоджуючи перевезення вантажу автомо-більним транспортом в міжнародному сполученні сторони встановили, що послуга з перевезення є платною і затвердили суму фрахту, а Відповідач взяв на себе зобов'язання згідно Заявки сплатити вартість перевезення в повному обсязі, а саме 3 200 євро на момент розмитнення вантажу та вико-нав його у повному обсязі, частково оплатив і штрафні санкції, то в задоволенні апеляційної скар-ги належить відмовити.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо частко-вого задоволення позову, з огляду на те що обґрунтованими і такими, що підлягають стягненню солідарно з Відповідачів є штрафи за понаднормативний простій автомобіля на митному оформ-ленні в сумі 15 500 грн.

Обов'язок доказування і подання доказів встановлений статтею 33 ГПК України.

У відповідності до ст.311 ГК України та ст.916 ЦК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими від-повідно до законодавства та за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або ін-шими нормативно-правовими актами.

Так, факт здійснення перевезення Позивачем вантажу стверджується Договором, Заявкою та СМR №382375, а факт оплати Відповідачем-1 даної послуги протягом трьох днів з моменту от-римання акту виконаних робіт та рахунку - платіжним дорученням №369 від 20.05.2014р. на суму 63 881 грн. Крім того, Відповідач-1 22.05.2014р. сплатив 4 500 грн. штрафу за понаднормативний простій.

При цьому, відомості, які зазначені в полі « 4» СМR №362375 та в копії посвідки водія про відрядження №74 дають суду підстави вважати, що поданий Позивачем на завантаження 11.04. 2014р. автомобіль фактично завантажено 15.04.2014р. Тому, 2 000 грн. штрафу за понаднорматив-ний простій (понад 48 годин) автомобіля в Німеччині на завантаженні та митному оформленні вантажу (з 14.04.2014р. по 15.04.2014р.) правомірно нараховано за один день (згідно п.5 Заявки на перевезення №28 від 04.04. 2014р.).

Як вбачається зі штемпелів Київської обласної митниці на СМR №362375 під митний кон-троль вантаж було взято 22.04.2014р. та випущено з-під митного контролю - 13.05.2014р.(т.1, арк. справи 102, 166). Тому, з огляду на зазначені обставини, судова колегія вважає вірним висновок місцевого суду, що нарахування штрафу за понаднормативний простій автомобіля на митному оформленні вантажу згідно п.5 Заявки підлягає до задоволення за період з 24.04.2014р. по 12.05. 2014р. в сумі 18 000 грн.

Разом з тим, Позивач зазначає, що неустойку і притримання вантажу застосував на підста-ві ст.ст. 546, 594-597 та 916 ЦК України для забезпечення належного виконання зобов'язання з оп-лати наданих послуг перевезення та сплати нарахованих штрафних санкцій.

Виконання зобов'язання, відповідно до ч.1 ст.546 ЦК, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким обґрунтуванням, враховуючи, що 20.05. 2014р. грошове зобов'язання було виконано у повному обсязі.

Загальними умовами застосування до особи відповідальності за порушення зобов'язання у формі штрафу є порушення, яке включає в себе протиправність поведінки, вину та причинний зв'язок між ними.

Притримання протягом 13.05.2014р. - 26.09.2014р. Позивач вмотивовує тим, що Відпові-дач-1 не здійснив оплати фрахту за перевезенням автомобілем АС 3567 ВА/причіп АС 0404 ХТ та не сплатив нарахованого штрафу за простій автомобіля згідно рахунку №80 від 16.05.2014р.

Разом з тим, умовами розділу « 2» Договору та Заявки не передбачається обов'язку експе-дитора розвантажувати автомобіль. Водночас, Заявкою передбачено оплату «до вигрузки» по курсу на день оплати, тобто розвантаження повинно бути проведене після сплати вартості перевезення в сумі 3 200 Євро, а п.5 Заявки передбачає відповідальність виконавця у формі штрафу в разі зат-римки розвантаження з його вини.

Ні в позовній заяві, ні у наданих судам поясненнях Позивач не довів і не обґрунтував вини Відповідача-1 у затримці розвантаження автомобіля.

Враховуючи, що зазначені обставини стверджуються матеріалами справи - колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що основне зобов'язання за Договором пе-ревезення та Заявкою №28 Відповідач-1 виконав в повному обсязі - оплатив вартість перевезення, але попри цей факт Позивач порушив зобов'язання - не доставив вантаж до місця розвантаження, застосувавши притримання вантажу, який належить не Підприємству, а третій особі - Іноземному підприємству «Агро-Вільд-Україна».

При цьому, суд першої інстанції підставно зауважив, що в силу ст.549 ЦК України майнові наслідки настають виключно у випадку порушення основного зобов'язання, натомість матеріали справи містять докази протилежного.

Крім того, згідно ч.1 ст.594 ЦК України - кредитор, який правомірно володіє річчю, що під-лягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'-язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Оскільки, згідно із ч.2 ст.548 ЦК України, забезпеченню підлягають лише дійсні вимоги і це означає, що правочин щодо встановлення забезпечення буде мати юридичне значення тільки тоді, коли має юридичну силу основне зобов'язання. Відтак, виконання Відповідачем-1 зобов'язан-ня за п.1.1 Договору - сплата провізної плати свідчить, що сукупність юридичних фактів, які доз-воляють вважати правомірним володіння Позивачем чужим майном - у даному випадку відсутня. Крім того, Позивач застосував притримання вантажу до особи, яка не є його власником та не вправі розпоряджатись ним.

З мотивів, викладених вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інс-танції про часткове задоволення позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) та відмову в стягненні 135 000 грн. штрафу за простій автомобіля при розвантаженні за недоведе-ністю вини Відповідачів та через відсутність правових підстав застосованого Позивачем притри-мання вантажу з 13.05.2014р. по 26.09.2014р. як способу забезпечення зобов'язання та відсутність доказів вини Відповідачів в затримці розвантаження автомобіля після 12.05.2014р.

Корлегія суддів вважає, що подані сторонами повідомлення ФОП Деркача О.В. від 26.09. 2014р.; лист Прокуратури Жашківського району Черкаської області від 14.10.2014р.; лист УМВС України у Черкаській області від 17.10.2014р.; пояснення ТОВ «АгроВільдУкраїна», надані Жаш-ківському РВ УМВС України у Черкаській області; довідку ІП «АгроВільдУкраїна» від 17.10.2014р. про отримання вантажу 17.09.2014р., а також лист №510 від 01.12.2014р. про отримання вантажу 23.05.2014р. не спростовують висновків місцевого суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним су-дом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуа-льного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм ма-теріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд» на рі-шення господарського суду Волинської області від 23.12.2014р. у справі №903/899/14 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №903/899/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.