Ухвала суду № 43824108, 27.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р.Справа № 820/20422/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 820/20422/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотек"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.12.2014 року № 0001632201 з податку на додану вартість в розмірі 320499,50 грн. (за основним зобов'язанням в розмірі 208333 грн. та штрафними санкціями - 104166,50 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються первинними документами, які були в наявності у відповідача під час перевірки. Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "НРПХПУ" мали реальний характер, що підтверджується належними документами, які відповідають вимогам закону. Також позивач зазначив, що не несе відповідальність за господарську діяльність свого контрагента, тому посилання відповідача на це в акті перевірки є необґрунтованим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.15 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 12.12.2014 року № 0001632201.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" зареєстроване в якості юридичної особи з 13.03.2006 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" з 22.11.2006 р. зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з реєстру платників податку на додану вартість № 1420324500060.

24.11.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "НРПХПУ", їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем 28.11.2014 року складено Акт № 5237/20-38-22-01-04/34015129 (а.с.10-16).

На підставі висновків акту перевірки № 5237/20-38-22-01-04/34015129 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001632201 від 12.12.2014 р.(а.с.9), яким за порушення п.198.3 ст.198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 312499,50 грн., з якої за основним платежем у розмірі 208333 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 104166.5 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням від 12.12.2014 року № 0001632201 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало те, що під час перевірки позивача встановлено відсутність фактів реального здійснення фінансово - господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОТЕК" (надалі - ТОВ "БІОТЕК") з Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежний реєстратор підприємств харчової промисловості України" (надалі - ТОВ "НРПХПУ"), у зв'язку з чим позивачем у липні 2014 року завищено податковий кредит на загальну суму 208333,33 грн.

Між позивачем та ТОВ "НРПХПУ укладено договір № 07072014 від 07.07.2014 р. (а.с.81-83) Згідно п.9.1 Договору № 07072014 від 07.07.2014 р. договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 07072014 від 07.07.2014 р. та специфікації №1 до нього (а.с.84), предметом договору є спеціальне фармацевтичне обладнання та комплектуючі до нього згідно специфікації, а саме: Автоматична капсульно-наповнююча машина NJР-800 у кількості 1 шт. на суму 653333,33 грн. (включаючи суму ПДВ) , алюмінієвий аерозольний балон 50*155 мм АКВА у кількості 60000 шт. на загальну суму 180000,00 (включаючи суму ПДВ), клапан алюмінієвий \/=150 мм у кількості 50000 шт. на загальну суму 208333,33 грн. (включаючи суму ПДВ).

Загальна сума договору, відповідно до п. 5.1 Договору № 07072014 від 07.07.2014 р. складає 1 250 000,00 грн.

На підтвердження виконання договору № 07072014 позивачем до матеріалів справи надано податкові та видаткові накладні (а.с.87-94), які були досліджені відповідачем під час перевірки 28.11.2014 року.

Податкові накладні відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2014 року (а.с.135).

Сума податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним у розмірі 208333,33 грн. позивачем включена до складу податкового кредиту у липні 2014 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість (а.с.125-128).

Оплата товару, отриманого від ТОВ "НРПХПУ", здійснювалась шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується виписками з рахунків (а.с.96-101).

Відповідно до п. 2.2. Договору № 07072014, поставка товару виконується автотранспортом Покупця та за його рахунок.

З письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року встановлено, що доставка товару виконувалась ТОВ "Технобіо" на підставі договору на транспортно- експедиційне обслуговування перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні за № 26062014 від 26.06.2014 року.

На підтвердження транспортування товару, отриманого від ТОВ "НРПХПУ", позивачем до матеріалів справи надано: договір на транспортно- експедиційне обслуговування перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні за № 26062014 від 26.06.2014 року, заявки на транспортування, акт здачі-прийняття робіт, банківські виписки та товарно - транспортні накладні (а.с.88-92,139-158).

Що стосується посилань відповідача щодо відсутності у товарно - транспортних накладних відомостей стосовно вантажно - розвантажувальних робіт, колегією суддів встановлено наступне.

В акті перевірки від 28.11.2014 року відповідач посилається на вимоги Наказу "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля " від 29 грудня 1995 року N 488/346.

Відповідно до ст. 1 Положення "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та цього Положення.

Колегія суддів зазначає, що в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 № 493/92 Наказ "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля " від 29 грудня 1995 року N 488/346 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Крім того, відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Міністерства інфраструктури України від 10 грудня 2013 року № 1005/1454 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля".

Отже, посилання відповідача на вимоги Наказу "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля " від 29 грудня 1995 року N 488/346 є неправомірними.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи, товар було розвантажено за адресою: Харківська область, с. Ольхівка, вул. Студентська, 13-А.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення б/н від 22.05.2014 року, ТОВ "Біотек" орендує приміщення за адресою : Харківська область, с. Ольхівка, вул. Студентська, 13-А.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивачем до матеріалів справи надано належний договір, накладні, банківські виписки та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору , укладеного позивачем з ТОВ "НРПХПУ".

Згідно Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 02.07.2014 року, видами діяльності ТОВ "Біотек" , зокрема, є оптова торгівля фармацевтичними товарами.

Колегією суддів встановлено, що Договір № 07072014 від 07.07.2014 року укладено між ТОВ "Біотек" та ТОВ "НРПХПУ" з метою використання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача.

Так, автоматичну капсульно-наповнюючу машину NJР-800 у кількості 1 шт. позивачем продано ТОВ "Фіто-лек" на підставі договору купівлі-продажу № 06092013 від 06.09.2013 року та специфікації до нього № 4 від 08.07.2014 року за ціною 810000,00 грн.

З письмових пояснень позивача від 26.02.2015 року встановлено, що інші товарно-матеріальні цінності на даний час не реалізовано позивачем, а саме: алюмінієвий аерозольний балон 50*155 мм АКВА у кількості 60000 шт. на загальну суму 180000 грн. та клапан алюмінієвий V-150 мм в кількості 50000 шт. на загальну суму 208333,33 грн. обліковуються на балансі ТОВ "Біотек" на рахунку 281, що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с.159).

Колегія суддів зазначає, що під час складання акту перевірки 28.11.2014 року відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача були в наявності всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ "НРПХПУ", що підтверджується актом перевірки №5237/20-38-22-01-04/34015129.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у позивача валідаційних та технічних документів , про які зазначено у п. 2.3 договору №07072014, колегія суддів зазначає, що з пояснень представника позивача, наданих під час судового засідання у суді першої інстанції, встановлено, що валідаційні та технічні документи були передані позивачем до ТОВ "Фіто-лек" на підставі договору купівлі-продажу алюмінієвого аерозольного балону 50*155 мм АКВА № 06092013 від 06.09.2013 року, а інші ТМЦ не передбачали наявність зазначених документів.

Колегією суддів встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ "НРПХПУ" оформлені належним чином та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Що стосується посилань відповідача на те, що у видаткових накладних за липень 2014 року не вказано адресу міста складання та не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (постачальника), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В письмових поясненнях від 13.03.2015 року позивач зазначив, що місце складання видаткових накладних є адресою постачальника.

Відповідно до п.2.5 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

П.2.13 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" закріплено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, отже невідповідність видаткових накладних або товарно - транспортних накладних не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

У відповідності до роз'яснень, що викладені в Інформаційному листі від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися, з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення угод позивачем з ТОВ "НРПХПУ", складання інших первинних документів, позивач та його контрагент не знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також не були платниками податку на додану вартість, та інші доказів, які свідчать, що підприємства не могли здійснювати господарську діяльність з постачання товарів, здійснення робіт та послуг.

Посилання відповідача на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НРПХПУ" від 08.09.2014 року №2727/26-55-22-08/33152670 колегія суддів не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та його контрагенти є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, відповідачем не доведено про обізнаність позивача щодо порушень , які могли бути допущені його контрагентом - ТОВ "НРПХПУ" при здійсненні господарської операції , висновки по якій відображено в акті по зазначеному контрагенту .

На вимогу суду першої інстанції відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що договір № 07072014 від 07.07.2014 р., зазначений вище, визнано нікчемним у порядку, встановленому законодавством України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.03.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 820/20422/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В.