Ухвала суду № 43823819, 22.04.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р.Справа № 820/339/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 820/339/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "СКБ Електрощит"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "СКБ Електрощит", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000752220 від 22.12.2014 р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 752738,0 грн., з яких за основним платежем - 501825,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 250913,0 грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що спірне податкове повідомлення - рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті №3078/20-36-22-02-07/31642009 від 30.10.2014 р., а відтак, суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000752220 від 22.12.2014 р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 752738,0 грн. (сімсот п'ятдесят дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 00 копійок) з яких за основним платежем - 501825,0 грн. (п'ятсот одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями 250913,0 грн. (двісті п'ятдесят тисяч дев'ятсот тринадцять гривень 00 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 22.04.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПРАТ «СКБ Електрощит» (код ЄДРПОУ 31642009) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Форта-Ком» (код ЄДРПОУ 37748412) та ТОВ «Велар-Д» (код ЄДРПОУ 37748407) за період липень 2014 року за результатами якої складено акт №3078/20-36-22-02-07/31642009 від 30.10.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПРАТ «СКБ Електрощит» п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 501825 грн. в т.ч. за липень 2014 року.

Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в акті перевірки посилається на висновки акту Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій, вчинених ТОВ «Віста-2014», котрі відображені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки №2180/16-03-22-02-12/33906550 від 09.09.2014 р.

За результатами висновку акту перевірки, Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0000752220 від 22.12.2014 р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 752738,0 грн., з яких за основним платежем - 501825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 250913,0 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

В доводах апеляційної скарги, відповідач зазначив, що представлені перевірці документи не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкових реквізитів, а отже підприємством перераховувались кошти та/або оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між ПРАТ «СКБ Електрощит» (замовник) та ТОВ «Велар-Д» (виконавець) укладено договір від 10.07.2014 року №14/10-1, за умовами якого виконавець зобов'язується поставити комплектуючі вироби і електрообладнання, найменування в подальшому «продукція», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано специфікації №4,№2, видаткові накладні від 31.07.2014 року №352,353,податкові накладні від 31.07.2014 року №352, №353, товарно-транспорті накладні від 31.07.2014 року №352,№353, платіжне доручення від 15.08.2014 року №645, копія журналу довіреностей за липень 2014 року, додаток №5 до декларації по ПДВ за липень 2014 року (а.с.83-99).

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, кількість, асортимент, вартість продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Згідно п. 3.1 Договору поставка продукції замовнику здійснюється на умовах самовивозу.

На виконання умов договорів підприємство ТОВ «Велар-Д» протягом липня 2014 року поставило комплектуючі вироби та електрообладнання (блок контролю струму підзаряду, охолоджувач, реле, вимикач автоматичний та інше), які ПРАТ «СКБ Електрощит» прийняло відповідно до видаткових накладних: №352 від 31.07.2014 р. та №353 від 31.07.2014 р.

При здійснені вказаних операцій підприємство також отримало від ТОВ «Велар-Д» податкові накладні: №352 від 31.07.2014 р. на суму 623010 грн. (у т.ч. ПДВ 103835,0 грн.) та №353 від 31.07.2014 р. на суму 578700,0 грн. (у т.ч. ПДВ 96450,0 грн.).

Відповідно до видаткових накладних товар отримувала ОСОБА_1 (начальник відділу постачання) уповноважена згідно довіреності та копії наказу на відрядження.

Як вбачається з матеріалів справи, товар був відвантажений за адресою: Дніпропетровська область, смт. Губініха, вул. Берегового, 34В. приміщення за даною адресою орендоване згідно договору оренди №01/02/14 від 01.02.2014 року (а.с.187-189).

Транспортування продукції здійснювалося власним транспортом ПРАТ «СКБ Електрощит», про що свідчить свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу на ГАЗ бортовий (масою до 3500) № САО 126651 від 11.10.2012 р. Водій - ОСОБА_2 прийнятий на роботу на ПРАТ «СКБ Електрощит» 04.02.2014 року, відповідно до наказу №113-ОК. (а.с.194-195).

Також, між ПРАТ «СКБ Електрощит» (замовник) та підприємством ТОВ «Форта-Ком» (виконавець) укладений договір від 02.07.2014року №0207-1 який є тотожний за умовами, предметом і змістом з договором від 10.07.2014 року №14/10-1 укладений між позивачем та ТОВ «Велар-Д».

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, кількість, асортимент, вартість продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору.

Згідно п. 3.1 Договору поставка продукції Замовнику здійснюється на умовах самовивозу.

На виконання умов договорів підприємство ТОВ «Форта-Ком» протягом липня 2014 року поставило комплектуючи вироби та електрообладнання (блоки, вимикачі, реле та інше) відповідно до специфікацій №1, №2 та №3 (а.с.57-59).

Продукцію ПРАТ «СКБ Електрощит» прийняло відповідно до видаткових накладних: №355 від 31.07.2014 р., №356 від 31.07.2014 р. та №357 від 31.07.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

При здійснені вказаних операції підприємство також отримало від ТОВ «Форта-Ком» податкові накладні: №355 від 31.07.2014 р. на суму 604800,0 грн. (у т.ч. ПДВ 100800,0 грн.), №356 від 31.07.2014 р. на суму 575460,0 грн. (у т.ч. ПДВ 95910,0 грн.) та №357 від 31.07.2014 р. на суму 628980,0 грн. (в т.ч. ПДВ 104830,0 грн.) (а.с.63-65).

Всі отримані податкові накладні були відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним декларації по ПДВ за липень 2014року.

Товар був отриманий за адресою: Дніпропетровська область, смт. Губініха, вул. Берегового, 34В, складське приміщення було орендоване згідно договору суборенди ТОВ «Форта-Ком», копія міститься в матеріалах справи.

Транспортування продукції здійснювалося власним транспортом ПРАТ «СКБ Електрощит», про що свідчить свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу на ГАЗ бортовий (масою до 3500) № САО 126651 від 11.10.2012 р. Водій - ОСОБА_2 прийнятий на роботу на ПРАТ «СКБ Електрощит» 04.02.2014 року, відповідно до наказу №113-ОК.

Розрахунки було проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Розвантажувальні роботи здійснювалися власними силами, у штаті ПРАТ «СКБ Електрощит» нараховується 71 особа, з них є посади комплектовщика, вантажника, копія штатного розкладу міститься в матеріалах справи.

Придбаний товар був оформлений на складі ПРАТ «СКБ Електрощит» шляхом виписки прибуткових накладних, списання зі складу комплектуючих частин здійснювалось актами калькуляції вартості виробництва певної продукції.

У подальшому придбані комплектуючі вироби були використані в господарській діяльності ПРАТ «СКБ Електрощит» шляхом їх використання при виготовленні готових виробів.

Основним видом діяльності позивача згідно довідки ЄДРПОУ є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, установлення та монтаж машин та устаткування.

ПРАТ «СКБ Електрощит» має Дозвіл №243.13.63-31.20.2 на виконання робіт підвищеної небезпеки під час ремонту, технічного обслуговування електророзподільної та контрольної апаратури; монтажу електророзподільної та контрольної апаратури (а.с.44).

З придбаних комплектуючих у ТОВ «Форта-Ком» та ТОВ «Велар-Д» та комплектуючих придбаних у інших контрагентів, були виготовлені: щит постійного струму, електричні ящики, шафи, блоки управління БОЄ, пульти.

При виготовленні кінцевої продукції списання комплектуючих частин здійснюється актами калькуляції вартості виробництва певної продукції, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вищезазначена продукція була реалізована замовникам - ПАО «Уніс-Центр» відповідно до договору поставки №СК-054 від 20.04.2012 р., специфікації №6/1, видаткової накладної №СК-00025 від 29.09.2014 р.; ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» на підставі рахунку-фактури №СК-00022 від 11.06.2014 р., видаткової накладної №СК-00027 від 10.10.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; рахунку-фактури №СК-00041 від 22.10.2014 р., видаткових накладних №СК-00042 від 29.10.2014 р., №СК-00032 від 25.12.2014 р., №СК-00033 від 25.12.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; ПАТ «Газенергокомплект» на підставі договору поставки №СК-015 від 19.06.2014 р., специфікації №1, видаткової накладної №СК-00024 від 11.08.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; ТОВ «НВП «Ексіммаш» відповідно договору поставки №СК-018 від 10.11.2014 р., специфікації №1, видаткової накладної №СК-00031 від 18.12.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ; рахунку-фактури №СК-00037 від 06.10.2014 р., видаткової накладної №СК-00028 від 03.11.2014 р., довіреності на отримання ТМЦ.

З придбаних у ТОВ «Форта-Ком», ТОВ «Велар-Д» комплектуючих була виготовлена кінцева продукція, яка в наступному реалізована замовникам.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Щодо посилання на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015р. по справі № 820/339/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Ральченко І.М. Катунов В.В.