Ухвала суду № 43823666, 23.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 140045/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Гінди О.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Циганчука І.І., Лося А.М.

представника відповідача Вонятівської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачхлібпром» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (тепер Бучацька міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Бучачхлібпром» 18.06.2012 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Бучацької МДПІ Тернопільської області, в якому просило визнати неправомірними дії при здійсненні перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 квітня 2012 року №11/0012721700, яким визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі сумі 22 588,54 гривень.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року позов задоволено частково. Визнано нечинним і скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 квітня 2012 року №11/0012721700, яке винесено Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачхлібпром». В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Бучацька МДПІ Тернопільської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що Законом визначено обов'язок податкового агента при обчисленні податку з доходів фізичних осіб враховувати, що об'єкт оподаткування не може бути меншим від мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством. Крім того, зазначає. що мінімальний розмір плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) визначено Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельної частки (паю)». Отже, податковим органом правомірно встановлено недотримання податковим агентом вищезазначених норм законодавства в частині величини та достовірності розміру об'єкту оподаткування визначеного, виходячи з орендної плати без врахування мінімальної суми орендного платежу, яким встановлено законодавством на рівні 3 % вартості земельної ділянки. Враховуючи наведене, Бучацька МДПІ вважає, що податкове повідомлення -рішення форми "Р"від 25 квітня 2012 року № 11/0012721700 повність відповідає нормам законодавства України, а тому позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані.

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримала з зазначений в ній підстав.

Представники відповідача вимоги апеляційнрї скарги заперечили, вважаючи ухвалене рішення законним та обгрунтованим. Вони також представили суду довідку Бучацької ОДПІ від 21.04.2015 року № 2061 про відсутність у товариства заборгованості з податків, зборів, платежів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено що Бучацькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачхлібпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2010р. по 31.12.2011 року, за результатами якої складений акт перевірки від 19 квітня 2010 року №99/23-05510898.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.8.1.2. п.8.1. ст.8, пп.9.1.1. п.9.1. ст.9 Закону України №889 ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» із наступним змінами і доповненнями та п. 170.1.1 ст.179, п. 289.2 ст.289 Податкового кодексу України в частині об»єкту оподаткування, виходячи з розміру орендної плати без врахування мінімальної суми орендної плати, який встановлений законодавством по правочинам укладеним протягом 2010-2011 років.

За результатами акту первірки податковим органом визначено грошове зобов'язання з даного податку із застосуванням штрафних санкцій згідно із податковим повідомленням-рішенням рішенням форми «Р» від 25 квітня 2012 року № 11/0012721700 у загальній сумі 22588,54 грн.(18070,83 грн. основного платежу,4517,71 грн. штрафу).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування вказаного вище податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 25 квітня 2012 року № 11/001272170, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з недоведеності податковим органом правомірності такого рішення .

Згідно пп. 8.1.2. п.8.1. ст.8 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Підпунком 9.1.1. п.9.1. ст.9 Цього ж Закону передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землі встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.( а.с.61-78)

З матеріалів справи видно, що договори оренди землі між сторонами укладено до 2 червня 2006 рок ( а.с.61-78), тобто під час дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, тобто на час укладення договорів останні відповідали законодавству про мінімальний розмір орендної плати, встановлений законом.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності.

Пунктом 2 цього Указу доручено Кабінету Міністрів України, обласним державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо забезпечення встановлення сторонами договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток(паїв) плати за їх оренду в розмірах не менших, ніж визначені статтею1 цього Указу

та провести роз»яснювальну роботу из питань необхідності підвищення розмірів плати за оренду земельних ділянок,земельних часток (паїв).

В матеріалах справи відсутні докази виконання вказаного доручення Президента олбдержадміністраціями та Кабінетом Міністрів України, однак чітко зазначено про встановлення такої плати в договорах.

В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Така позиція висловлена Верховним судом України ( рішення від 09.06.2010 року у справі за позовом Особи 1 дор ТзОВ «Айова»про розірвання договору оренди земельної ділянки.)

Слід зазначити, що згідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути дострокового розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків.

При цьому колегія суддів бере д уваги, що, як видно з довідки Бучацької ОДПІ від 21.04.2015 року № 2061, у позивача відсутня заборгованість з податків, зборів, платежів.

Таким чином, податковий орган застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється, а відтак діяв всупереч ч. 2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 липня 2012 року у справі №2а-2479/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді О.М.Гінда

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 28.04.2015 року.