Ухвала суду № 43823616, 22.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2249/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.14 року №0001972202 та №0001982202,-

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» (далі - ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ») звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2014 року №0001972202, №0001982202.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року адміністративний позов ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» задоволений. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001972202 від 18.07.2014 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001982202 від 18.07.2014 року.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову товариства відмовити.

21 квітня 2015 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження в зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи поданого клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ 18.06.2014 по 24.06.2014 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з контрагентом ПП ВКФ «Лорд» за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 151000 гривень, у тому числі за 2012 рік у сумі 47565 гривень, у тому числі за 4 квартал 2012 року у сумі 47565 гривень, за 2013 рік у сумі 104335 грн.; занижено податок на додану вартість всього у сумі 155127 гривень, у тому числі за грудень 2012 року на суму 45300 гривень, за лютий 2013 року на суму 50140 гривень, за березень 2013 року на суму 7579 гривень, за липень 2013 року на суму 52108 гривень, про що було складено акт від 02.07.2014 року №1545/14-04-22-02/37206551.

На підставі акту перевірки 18.07.2014 року були винесені податкові повідомлення-рішення: №0001972202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 227850,00 грн., з яких 151900,00 грн. - за основним платежем, 75950,00 грн. - за штрафними санкціями; №0001982202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 232690,50 грн., з яких 155127,00 грн. - за основним платежем, 77563,50 грн. - за штрафними санкціями.

Перевіряючі дійшли таких висновків у зв'язку з тим, що господарські операції між контрагентом постачальником ТОВ ВКФ «ЛОРД» та ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» за період з 01.10.2012 року до 31.12.2013 року є безтоварними, оскільки при дослідженні ланцюга постачання, перевіряючі здійснили перевірку господарських операцій наступних контрагентів постачальників ППМ ТОВ «КАРБОН-ЮГ» яке поставило товар ПФ «АСТЕР» яке у свою чергу поставляло товар ПП ВКФ «Лорд», а останнє підприємство поставляло товар ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ». Враховуючи те, що перевіряючими було встановлено порушення ведення податкових обліку попередніми підприємствами, ДПІ дійшла висновку, що ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» також порушило порядок ведення податкового обліку, що призвело до ненадходження до бюджету податку на прибуток та ПДВ.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

28.12.2012 року між ПП ВКФ «Лорд» та ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» було укладено договір поставки нафтопродуктів №281212, на підставі якого постачальник - ПП ВКФ «Лорд» зобов'язувалось передавати у власність покупцю - ТОВ «ТЕХНО-ДИЕЗЛЬ» нафтопродукти, а покупець зобов'язувався приймати і повністю оплачувати їх вартість на умовах і протягом строку дії договору. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна вартість якого визначається в специфікаціях, котрі є додатком до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору). Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі (п. 3.1 договору). Строк дії договору складав з 28.12.2012 року до 31.12.2013 року.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані специфікації до договору поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку по особовому рахунку тощо. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивачем надані суду документи на підтвердження подальшої реалізації дизельного палива, копії яких також містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи питання правомірності посилання податкової інспекції на порушення податкового законодавства іншими підприємствами, зазначеними у Акті перевірки, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство-позивач не може бути притягнуте до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене.

Статті 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачають обов'язку та не надають права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Тобто, позивач не може нести відповідальність за порушення іншими підприємствами певних норм законодавства (за умови належної доведеності такого порушення).

До того ж Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 року вих. №11/13-11 роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ», оскільки позивачем підтверджено реальність та товарність господарських операцій х контрагентом-постачальником ПП ВКФ «Лорд».

Разом з тим, 21 квітня 2015 року на адресу Одеського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням сторонами примирення на підставі податкового компромісу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 51 КАС України, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

У разі невиконання умов примирення однією із сторін суд за клопотанням іншої сторони поновлює провадження у справі.

Згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Предметом адміністративного спору є податкові повідомлення-рішення №0001972202 від 18.07.2014 року, про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 227850,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі - 151900,00 грн. та штрафними санкціями в сумі - 75950,00 грн. та податкове повідомлення рішення №0001982202 від 18.07.2014 року про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 232690,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі - 155127,00 грн. та штрафними санкціями у сумі - 77563,50 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що до податкових зобов'язань, нарахованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Колегія суддів виходить з того, що у матеріалах справи наявне рішення відповідача від 01.04.2015 року №10 щодо погодження застосування податкового компромісу по ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ», з якого вбачається, що Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийнято рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу відповідно до заяви ТОВ «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» про намір досягнення податкового компромісу щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що умови примирення не суперечать вимогам закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо сторони досягли примирення.

Відповідно до ч. 3 ст. 157 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року є законною та обґрунтованою, а обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після її ухвалення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 113, 157, 194, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - визнати нечинною, а провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-ДИЗЕЛЬ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.14 року №0001972202 та №0001982202 - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов