Ухвала суду № 43823602, 22.04.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/539/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Біг" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22.01.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "Аква-Біг" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2014 року № 0004392204 та № 0004412204.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 22.11.2014р. по 09.12.2014р. на підставі направлень, виданих ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 27.11.2014 року №01-045/276, №01-045/277 посадовими особами відповідача, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови про призначення позапланової виїзної документальної перевірки старшого слідчого з ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області від 11.11.2014р. та наказу ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області від 26.11.2014 року №472 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аква-Біг» з питань своєчасного, достовірного повного нарахування та сплати усіх передбачених законом податків та зборів, податків та зборів на заробітну плату співробітників, обліку готівкових коштів в касі підприємства, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складений акт №2699/15-03-22-04/33202637 від 16.12.2014 року. /а.с.16-55/

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 34934грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 34934грн.; п.198.1, п. 198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Аква-Біг» занижено податок на додану вартість всього на суму 24163грн., в зв'язку з відсутністю реального здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Ман Строй», ТОВ «Торгінвест-Дніпро», ТОВ «Прайм Драйв».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.12.2014 року №0004392204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 34934грн. (за основним платежем - 34934грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.); №0004412204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36243грн. (за основним платежем - 24162грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12081грн.). /а.с.70,71/

Разом з тим, пунктом 15.1 ст.15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, пунктом 36.5 ст.36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судом не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які, на час їх видачі, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами.

За умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів того, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аква-Біг» мало господарські правовідносини з ТОВ «Торгінвест-Дніпро» та ТОВ «Прайм Драйв» щодо виконання його контрагентами субпідрядних робіт з підключення (прокладки) до мереж водопостачання та водовідведення. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами субпідряду, податковими накладними, платіжними документами, актами прийому виконаних будівельних робіт, договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийому-передачі майна за вказаними договорами субпідряду. /а.с.80-81, 82-83, 86-88, 124-157/

Також, у перевіряємий період, ТОВ «Аква-Біг» мало господарські правовідносини з ТОВ «Ман Строй» щодо виконання його контрагентом проектних робіт з водопостачання та водовідведення, проектування мереж водопроводів, субпідрядних робіт по здійсненню технічного нагляду за будівництвом. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, договорами, податковими накладними, актами здачі-прийому проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції та актом здачі-прийому виконаних робіт за вказаними договорами; договірною ціною, локальним кошторисом; підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису, платіжними документами. /а.с.89-123/

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правомірним формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з вказаними контрагентами.

Разом з тим, пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до матеріалів справи, документальну позапланову виїзну перевірку позивача ДПІ у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а саме на підставі постанови від 11.11.2014р. старшого слідчого з ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Аква-Біг», в межах кримінальної справи, з питань своєчасного, достовірного повного нарахування та сплати усіх передбачених законом податків та зборів, податків та зборів на заробітну плату співробітників, обліку готівкових коштів в касі платника податків, а також дотримання валютного та іншого законодавства. /а.с.198-199/

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Відповідно до пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Докази набрання законної сили відповідного обвинувального рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Натомість судовим розглядом встановлено, що 19.12.2014 року постановою про закриття кримінального провадження кримінальне провадження №22014160000000184 від 18.09.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.191 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. /а.с.175-178/

На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, в зв'язку з протиправністю податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні справи вірно застосовано норми матеріального закону, тому постанова суду в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: О.І. Шляхтицький