Постанова № 43823527, 23.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 876/11262/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Попка Я.С.,Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника позивача: Гураля Р.В.

представника відповідача: Свистун Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування акта індивідуальної дії, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (далі - ТзОВ «Компанія ЛАН») звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) №8022-25 від 15.09.2014 р. про сплату суми податкового боргу в розмірі 57 808,25 грн. та зобов'язати відповідача відобразити в інтегрованих картках платника ТзОВ «Компанія ЛАН» сплачені платіжним дорученням №118 від 08.08.2014 р. авансові платежі з податку на прибуток за серпень 2014 року - лютий 2015 року в розмірі 315 000 грн. та сплачену платіжним дорученням №119 від 08.08.2014 р. авансовий платіж з податку на додану вартість в розмірі 1 380 000 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 р. позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила Тернопільська ОДПІ. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції було залишено поза увагою факт закінчення терміну на перерахування банком коштів до дати введення тимчасової адміністрації та можливості платником здійснити погашення податкового зобов'язання у інший ніж зазначено спосіб, а також не досліджено наявності у платника коштів на рахунках інших банківських установ. Крім того, апелянт вказує, що податкове зобов'язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В процесі апеляційного розгляду представник відповідача звернулася до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про проведення процесуального правонаступництва Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, яке реорганізовано у Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області.

З врахуванням наданих доказів реорганізації первинного позивача та положень ст. 55 КАС України, суд допустив заміну позивача його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта Свистун Є.М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача Гураля Р.В., який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ «Компанія ЛАН» у зв'язку із несплатою узгоджених самостійно податкових зобов'язань по строку сплати 30.08.2014 р. Тернопільською ОДПІ було направлено податкову вимогу №8022-25 від 15.09.2014 р. про сплату суми податкового боргу в розмірі 57 808,25 грн., в тому числі 43 855,42 грн. з авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за серпень 2014 р. та 13 952 грн. податку на додану вартість згідно декларації від 19.08.2014 р.

У свою чергу, платіжним дорученням №118 від 08.08.2014 р. позивач перерахував авансові платежі з податку на прибуток за серпень 2014 року - лютий 2015 року в розмірі 315 000 грн. та платіжним дорученням №119 від 08.08.2014 р. Відповідач здійснив авансовий платіж податку на додану вартість в розмірі 1 380 000 грн. Листами від 27.08.2014 р. за № 2708-06 та №2708-07 відповідача було повідомлено про сплату податкових зобов'язань, долучивши до них засвідчені копії платіжних доручень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України (далі - ПК України), виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. З поданням до установи банку платіжних доручень №118, №119 від 08.08.2014 р. на перерахування сум податкових зобов'язань обов'язок позивача щодо їх сплати є виконаним, а тому вважав, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення на адресу позивача податкових вимог та передання його активів у податкову заставу. Крім того, оскільки в інтегрованих картках TзOB «Компанія ЛАН» відповідачем не відображено сплачені платіжним дорученням №118 від 08.08.2014 р. авансові платежі з податку на прибуток за серпень 2014 року - лютий 2015 року в розмірі 315 000 грн. та сплачений платіжним дорученням №119 від 08.08.2014 р. авансовий платіж податку на додану вартість в розмірі 1 380 000 грн., тому відповідач безпідставно обліковує в них податковий борг, зазначений в оспорюваній податковій вимозі.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1, 59.2, 59.3, 59.4 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

ТзОВ «Компанія ЛАН» було перераховано відповідні кошти по сплаті податкових зобов'язань через відділення Тернопільської дирекції ПАТ «Терра Банк» шляхом подання згаданих платіжних доручень, тому вважало себе таким, що виконало податковий обов'язок у відповідності до норми ст.38 ПК України.

Проте, на підставі постанови Правління Національного банку України № 518 від 21.08.2014 р. «Про віднесення ПАТ «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 72 від 21.08.2014 р. «Про введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Терра Банк» з 22.08.2014 р.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу коштів закріплені Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні».

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Ініціатором переказу (у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»), вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням; при цьому банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно із пунктом 22.4 цієї ж статті Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Окрім того, відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 ст. 1 Закону).

Пунктом 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 3.2 глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Згідно ст.43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно з ч.5 ст. 78 цього кодексу, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Зважаючи на викладене, податкове зобов'язання буде вважатися виконаним з дня зарахування сплачених коштів на єдиний казначейський рахунок.

Згідно п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, ПК України не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, - від стягнення податкового боргу.

Отже, у разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними.

В матеріалах справи міститься лист за підписом директора ТД (відділення №11) ПАТ «Терра Банк» про те, що платіжні доручення №117 від 08.08.2014 р., №118 від 08.08.2014 р. №119 від 08.08.2014 р., №120 від 08.08.2014 р. №121 від 12.08.2014 р. поверненні без виконання відповідно до п.1.25 розділ 3 Положення «Про виведення неплатоспроможного банку з ринку», проте в судовому рішення відсутній правовий висновок суду першої інстанції щодо цієї обставини.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.202 цього Кодексу підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС доходів у Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року по справі №819/2175/14-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : Я.С. Попко

С.П. Нос

Повний тест постанови виготовлений та підписаний 28.04.2015 р.