Ухвала суду № 43823326, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12673/14 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Букіна В.А., Криворучко А.І.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРКІ УКРАЇНА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРКІ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРКІ УКРАЇНА», звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2014 року № 0009422203, № 0009432203, № 0009442203 та № 0009452203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРКІ УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 229/26-54-22-03/35792737 від 07.03.2014 року, в якому встановлено порушення позивачем:

- п.п. 14.1.54, п.п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 пп. 135.5.12, пп. 135.5.15, пп. 135.5, ст. 135, п. 14.1.159, пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 ст. 14, п. 39.1, п. 39.4, п. 39.15, п. 39.6, ст. 39, пп. 153.2.1, ст. 153, п. 188.1 ст. 181, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2 643 481,00 грн. в т.ч.: за ІІ квартал 2011 р. - 5 849,00 грн., за IIІ квартал 2011 р. - 896 931 грн., за ІV квартал 2011 р. - 601 051,00 грн., за І квартал 2012 р. - 84 997,00 грн., за ІІ квартал 2012 р. - 235 515,00 грн., за IIІ квартал 2012 р. - 548 228 грн., за ІV квартал 2012 р. - 270 910,00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 343 085,00 , а саме: за І квартал 2011 р. - 10915,0 грн., за І квартал 2012 р. - 332 170,00 грн.;

- пп. 14.1.159, пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 ст. 14, п. 39.4, п. 39.15, п. 39.6, ст. 39, пп. 153.2.1 ст. 153, п. 188.1 ст. 181, пп. 185.1, ст. 185, пп. 186.1 ст. 186, пп. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 920 750,00 грн., в т. ч. по періодах: травень 2011 р. - 118 719,00 грн., серпень 2011 р. - 148 721,00 грн., жовтень 2011 р. -120,00 грн., грудень 2011 р. - 26 725,00 грн., січень 2012 р. - 441,00 грн., лютий 2012 р. - 2 600,00 грн., травень 2012 р. - 206,00 грн., червень 2012 - 203 512,00 грн., вересень 2012 р. - 193 390,00 грн., грудень 2012 р. - 226 316,00 грн.;

- п. 16 Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21.12.2010 р. за №969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - включено до податкового кредиту податкові накладні, складені за допомогою факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання на загальну суму 5110 грн., а саме: за березень 2011 року - 1 432 грн., за червень 2011 року - 3 013 грн., за липень 2011 року - 665 грн.;

- п. 200,4, п. 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.20101 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2011 року у сумі 106 914 гривень;

- п. 200.1, п. 200.2, п, 200.4, о, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 417 358 грн., в тому числі: у березні 2011 року - 44 863 грн., у липні 2011 року - 6 734 грн., у грудні 2011 року -176 329 грн., у квітні 2012 року -111 947 грн., у серпні 2012 року - 73 016 грн., у листопаді 2012 року - 2 164 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 27.03.14 року :

- № 0004042203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 511 241,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 281929,25 грн.;

- № 0004072203 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 343 085,00 грн.;

- №0004052203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 920 750,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 200 508,75 грн.;

- №0000221501 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 415 053,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 92 549,00 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, подавши первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом розгляду якої 28.05.2014 року прийнято рішення №4740/10/20-15-10-06-15 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень, а скарги - без задоволення.

Також, позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої Міністерством доходів і зборів України наказом № 1415 від 17.07.2014 року, на підставі п. 178.1.5 ст. 178 Податкового кодексу України, призначена позапланова перевірка Позивача з оскаржених питань.

За результатами позапланової перевірки ДПІ в Оболонському р-ні м. Києва складено Акт №833/26-54-22-03-07/35792737 від 30.07.2014 року, в якому відображено наступні порушення:

- п.п. 14.1.54, п.п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 пп. 135.5.12, пп. 135.5.15, пп. 135.5, ст. 135, п. 14.1.159, пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 ст. 14, п. 39.1, п. 39.4, п. 39.15, п. 39.6, ст. 39, пп. 153.2.1, ст. 153, п. 188.1 ст. 181, пп. 14.1.36, п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 139.1.3, п. 139.1.9 ст. 139, пп. 140.1.6 ст. 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 1 272 765,00 грн. та; зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування всього у розмірі на 98 380,00 грн.;

- п.п 14.1.159, пп. 14.1.71, пп. 14.1.219 ст. 14, п. 39.4, п. 39.15, п. 39.6, ст. 39, пп. 153.2.1 ст. 153, п. 188.1 ст. 181, пп. 185.1, ст. 185, пп. 186.1 ст. 186, пп. 187.1 ст. 187, пп. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 272 033,00 грн.;

- п.200.4, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за квітень 2011 року у сумі 106 914,00 грн.;

- п.200.1,п.200.2,п.200.4,п.200.14 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 244 262,0 грн.

- 04.08.2014 року, на підставі вказаного акту, Фіскальною службою України прийнято рішення №887/6/99-99-10-01-15, яким скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2014 року №0004042203, №0004052203, №0004072203, № 0000221502 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, в частині порушень, спростованих актом перевірки від 30.07.2014 року №833/26-54-22-03-07/35792737, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

На підставі акту перевірки №833/26-54-22-03-07/35792737 та з урахуванням рішення від 04.08.2014 року Фіскальної служби України за №887/6/99-99-10-01-15 податковим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 14.08.2014 року:

- № 0009422203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 272 765,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 100 342,25 грн.;

- № 0009432203 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 98 380,00 грн.;

- № 0009442203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 153 314,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 38 328,50 грн.;

- № 0009452203 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 199 399,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 49 849,75 гривень.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом вірно встановлені порушення вимог податкового законодавства зі сторони позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.14.1.27ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що товари це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. В цілях оподаткування операцій з переміщення майна та енергії через митний кордон України термін «товари» вживається у значенні, визначеному Митним кодексом України.

У відповідності до підпункту 14.1.245 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (покупець), з однієї сторони, та фірмою «SPARKY POWER NOOLS GMBH» (продавець, Німеччина), з іншого боку, було укладено контракт № 01 від 17.12.2009 року.

Відповідно до умов зазначеного контракту продавець продає, а покупець купує з доставкою автотранспортом товари (електротовари, з запасними частинами до них) відповідно до Інвойсів або Специфікацій шляхом передоплати або повної оплати по частинам за фактично поставлений товар.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що протягом перевіряємого періоду позивач використовував товар для ведення фінансово-господарської діяльності (продажу), але відсотки за користування товарним кредитом не нараховував, що призвело до заниження доходу підприємства.

Відповідачем за результатами перевірки нараховані відсотки за користування товарним кредитом за обліковою ставкою Національного банку України у розмірі 345 596,96 грн.

Апелянт стверджує, що умовами контракту не було визначено домовленості про товарний кредит та не було визначено розміру процентів, які сплачуються покупцем на користь продавця. Також, апелянт вказує, що товариство здійснювало платежі за контрактом шляхом оплати по частинам за фактично отриманий товар.

Разом з тим, пунктами 3 та 4 контракту передбачено, що поставка та оплата здійснюється наступним чином: платежі по даному контракту здійснюються покупцем на рахунок продавця, шляхом повної передоплати або оплати по частинам за фактично поставлений товар; по додатковій згоді сторін можливі поставки обладнання на умовах кредиту; платежі по даному контракту здійснюються в євро. Поставка товару повинна супроводжуватися наступними документами: інвойс; транспорті документи (коносамент, пакувальний папір і т.п.). В разі повної передоплати або оплати по частинам продавець поставляє покупцю товар у вказаному Контракті протягом 60 днів. Відповідно до умов договору якість товару повинно відповідати стандартам країни-виробника, технічним умовам і специфікаціям даного Контракту. Продавець надає покупцю право гарантійного обслуговування всієї поставленої партії продукції і забезпечує поставку гарантійних запасних частин на безоплатній та платній основі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року користувався відстроченням остаточних розрахунків на визначений термін згідно Інвойсів до 12 місяців, а також, умовами контракту передбачалася поставка товару на умовах кредиту (за узгодженням сторін).

Тобто, позивач в періоді, що перевірявся користувався товарним кредитом за поставленим товаром від нерезидента фірми «SPARKY POWER NOOLS GMBH».

За таких підстав, позивачем було неправомірно занижено склад доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування у розмірі 345 597,0 грн.

Щодо витрат, пов'язаних з купівлею товарів на склад у розмірі 5876022 грн., колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Стаття 138 розділу ІІІ ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження включення витрат до складу понесених витрат підприємства в ході здійснення фінансово-господарської діяльності, необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для включення витрат до складу витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які, зокрема, підтверджують факт отримання послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Перевіркою встановлено, що відповідно до бухгалтерського обліку, а саме, співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» та рахунку 28 «Товари», на протязі 4 кварталу 2011 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 5 876 022,0 грн.

Разом з тим, відповідно до податкової звітності, яка була подана до податкового органу , а саме: Декларації з податку на прибуток підприємств за 2011 рік (вх. № 9015223881 від 07.02.2012 року) та за 9 місяців 2011 року Декларації з податку на прибуток підприємств (вх. №9009845179 від 02.11.2011 року) підприємством було задекларовано в IV кварталі 2011 року (р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 6 916 650,0 грн.

Перевіркою, на підставі документів бухгалтерського обліку, а саме: оборотно-сальдових відомостей, рахунків бухгалтерського обліку ( 90 «Собівартість реалізації», 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок 28 «Товари») та податкового обліку - Декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року, встановлено розбіжність у розмірі 1 040 628,0 грн.

Також, в ході перевірки , на підставі співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації» та рахунку 28 «Товари» встановлено, що протягом 1 кварталу 2012 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 5 085 423,2 грн.

Відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 рік (вх. № 9021932922 від 25.04.2012 року), підприємством було задекларовано в р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 5 094 725,0 грн.

Таким чином, на підставі документів бухгалтерського обліку ( оборотно-сальдові відомості, рахунки бухгалтерського обліку; рахунок 90 «Собівартість реалізації», рахунок 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок 28 «Товари») та податкового обліку ( Декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2012 року) податковим органом встановлено розбіжність у розмірі 9302,0 грн.

Крім того, на протязі 3 кварталу 2012 року понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад відповідно до бухгалтерського обліку становили у розмірі 7 148 482,87 грн.. В той час, як згідно з податковим обліком, а саме - Декларації з податку на прибуток підприємств за півріччя 2012 року (вх. 9045642587 від 02.08.2012 року) та за 9 місяців 2012 року (вх. 26.10.2012 року № 9066621255) встановлено, що підприємством, було задекларовано за 3 квартал 2012 року в р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 460 041,0 грн. Тобто, встановлено розбіжність у розмірі 311 559,0 грн.

Так само, відповідно до бухгалтерського обліку, а саме: співставлення бухгалтерського рахунку 90 «Собівартість реалізації», та рахунку 28 «Товари» встановлено, що на протязі 4 кварталу 2012 року ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» понесені витрати пов'язані з купівлею товарів на склад у розмірі 7 705 976,07 грн., а задекларовані ( Декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2012 року (вх. 26.10.2012 року № 9066621255) та за 2012 рік (вх. №9086290084 від 01.02.2013 року)) за 4 квартал 2012 року в р.05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у розмірі 7 718 960,0 грн. Розбіжність становить 12 984,0 грн.

Таким чином, в ході перевірки співставлення бухгалтерського обліку ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» з податковим обліком, встановлено завищення задекларованого показника у рядку 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) Декларації з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 374 473,0 грн.

Разом з тим, позивачем не надано доказів правомірності віднесення до складу витрат суми в розмірі 1 374 473,00 грн. та не надано суду первинної документації в повному обсязі, яка б була пов'язана з веденням господарської діяльності підприємства.

Посилання апелянта на висновок бухгалтерської експертизи №12 від 04.09.2014р. колегією суддів до уваги не приймається, оскільки зі змісту вказаного висновку первинні бухгалтерські документи під час її проведення не досліджувалися та правильність формування позивачем податкових зобов'язань не перевірялася, а лише надано аналіз арифметичним розрахункам відповідача.

Щодо завищення ТОВ «Спаркі Україна» у складі валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а саме: відображено витрати не пов'язані безпосередньо з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з веденням господарської діяльності підприємства в розмірі 323 576,0 грн., колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Отже, наведені вище норми дозволяють платнику податків відносити витрати, пов'язані із страхуванням фінансових ризиків та майна, до витрат, які впливають на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за умови їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Як встановлено судом першої інстанції, перевіркою виявлено декларування ТОВ «Спаркі Україна» у складі валових витрат затрати за договорами страхування фінансових ризиків, пов'язаних з можливим матеріальним збитком страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ «Епіцентр К» своїх фінансових зобов'язань у відповідності з договором від 01.04.2010 року № 3773/АГ/10.

Так, в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «Спаркі Україна» віднесено до складу витрат підприємства витрати на страхування фінансових ризиків, пов'язаних з можливим матеріальним збитком страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) ТОВ «Епіцентр К» своїх фінансових зобов'язань у відповідності з договором від 01.04.2010 року № 3773/АГ/10, в загальному обсязі 323 576,46 грн., які обліковуються в оборотно-сальдових відомостях по бухгалтерському рахунку 39 «витрати майбутніх періодів».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПАТ «МОСТ» було укладено ряд договорів страхування фінансових ризиків щодо добровільного страхування фінансових ризиків по перевезенню товарів.

Предметом Договорів були майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з матеріальними збитками Страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) його контрагентами фінансових зобов'язань у відповідності з договором поставки № 3773/АГ/10 від 01.04.2010 року.

Позивачем надано заявки та акти на страхування фінансових ризиків по перевезенню товарів, якими підтверджується не своєчасна доставка товару на суму 106 076,00 грн.

Разом з тим, позивачем не надано заявки по договору від 01.10.11 року №ФР-ЕК/20і-0064 та акти про надання послуг по страхуванню фінансових ризиків на суму 217 500,00 грн. по Договору поставки від 01.04.10 року №3773/АГ/10.

Крім того, між позивачем, з однієї сторони, та ТОВ «Євроекспрес Пошта» (експедитор ), з іншої сторони, було укладено договір від 01.02.2011 року №5275, згідно умов даного договору експедитор зобов'язується забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, вказаному в транспортному замовленні, тобто несе повну відповідальність за транспортування товарів на склади покупця ТОВ «Епіцентр К».

Також, 04.03.2011 року між позивачем та ТДВ «Страхова компанія «Надія» (Страховик) було укладено договір добровільного страхування майна. Предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Спаркі» в період, що перевірявся, безпідставно віднесло до складу витрат підприємства витрати по страхуванню фінансових ризиків по перевезенню товарів.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За правилами пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

При цьому, згідно підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, зокрема: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно зі статтею 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 220 Податкового кодексу України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012р. ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» задекларовано податок на прибуток у сумі 1 030 835,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., встановлено його заниження у розмірі 1 272 765,0 грн., в т.ч.: за II квартал 2011 року - 4 815,0 грн.; за III квартал 2011 року - 415 765,0 грн.; за IV квартал 2011 року - 450 816,0 грн.; за II квартал 2012 року - 15 933,0 грн.; за III квартал 2012 року - 347 334,0 грн.; за квартал 2012 року - 38 102,0 грн.; зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на 98380,0 грн., а саме: за I квартал 2011 року - 9 712,0 грн.; за I квартал 2012 року - 88 668,0 грн.

За період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 11836016,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено їх заниження у розмірі 404271,0 грн., а саме:

Перевіркою відображених у рядку 8 Декларацій „Коригування на основі попередніх звітних періодів» показників за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. у загальній сумі «- 412390,0» грн. (зменшення) встановлено, що на формування цих показників мало істотний вплив повернення товарів електроінструментів для переоцінки їх вартості та повернення коштів за товари.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 8 Декларацій „Коригування на основі попередніх звітних періодів» у розмірі 404 271,0 грн.

В ході проведення перевірки ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» було встановлено, що підприємство здійснювало протягом перевіряємого періоду повернення товарів (електроінструментів) від ТОВ «Епіцентр К».

Основною метою повернення товару ТОВ «Епіцентр К» не користування попитом даного товару (електроприладів) на ринку продажу.

Повернення товару здійснювалося з метою проведення ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» переоцінки електроприладів, а саме: зниження ціни на дані товари та подальшого їх відвантаження на склади ТОВ «Епіцентр К».

Разом з тим, в силу приписів статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом першої інстанції встановлено, що товар не перевозився на склад до позивача для переоцінки, а фактично знаходився на зберіганні у ТОВ «Епіцентр К».

Позивачем не надано докази на підтвердження оприбуткування повернутого на склад позивача товару для переоцінки, а саме: Наказів по підприємству про проведення переоцінки певних видів електроприладів та направлення даних осіб до контрагента на проведення ревізії та переоцінки товару; накладна, в якій відображаються такі дані: номер і дата виписування накладної; назви постачальника і покупця; назва і короткий опис поверненого товару, його кількість (в одиницях), ціна і загальна сума (з ПДВ). Накладна має бути підписана матеріально відповідальними особами, які здали й отримали товари; первинні документи, які засвідчують отримання поверненого товару на склад, а саме записів матеріально відповідальної особи, яка повинна вести в Журналі обліку надходження товарів відповідні записи; товарно-супровідних документів, а саме: товарно-транспортних накладних на перевезення поверненого товару; подорожних листів; довіреності на отримання товару; доказів допуску посадових осіб на склади контрагента для проведення переоцінки; відсутні договір відповідального зберігання товару.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні (повернення) оформлені не належним чином, а саме, відсутні дані про осіб ким здійснено підпис про відвантаження товару (відсутні П.І.Б., та посада даної особи), що в свою чергу є порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність висновку податкового органу про порушення вимог законодавства зі сторони позивача та заниження суми об'єкту оподаткування у розмірі 404 271,0 грн.

Також, відповідачем під час перевірки встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. ТОВ «СПАРКІ УКРАЇНА» задекларовано суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 11 362 582,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 встановлено його завищення всього на суму 5 110,0 грн., а саме: за березень 2011 року - 1 432,0 грн., за червень 2011 року - 3 013,0 грн., за липень 2011 року - 665,0 грн.

Посилання апелянта в обґрунтування правильності формування податкового кредиту на висновки експертизи (т.8, а.с.217-250, т.9 ) колегією суддів не приймаються з наведених вище підстав.

Також, під час перевірки встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні від контрагента ПП «Митна агенція «СТРІЛА» (ІПН 33034110047), які складені за допомогою факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання особи. Тобто в порушення вимог ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яка встановлює, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 та п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видасться покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Отже, висновки податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства, викладені в акту перевірки є правомірними.

Доводи апеляційної скарги та надані додаткові докази зазначених вище висновків не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРКІ УКРАЇНА» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 24.04.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.