Ухвала суду № 43823153, 23.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2834/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував безпідставним застосуванням відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання в липні 2014 року, оскільки відповідні зобов'язання були сплачені останнім ще в квітні 2014 року, проте відповідачем це не враховано.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 16.10.2014 №0002351706.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - державна податкова інспекція у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві) проведено перевірку своєчасності сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014 рік.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно терміном на 2 дні.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 01.10.2014 №2785/26-55-17-06/32162871 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0002351706, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% на суму 44,94 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку (підпункт 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» 31.01.2014 було подано до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується квитанцією №2 про подання податкової звітності.

Зазначений податок за І квартал 2014 року був сплачений товариством з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» 28.04.2014 у розмірі 449,44 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 28.04.2014 №620.

Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем, на виконання вимог наказу Міністерства доходів і зборів України від 25.04.2014 №263 «Про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», про подачу не пізніше 30.07.2014 уточнюючої декларації та за відсутності порядку заповнення звітності з податку на нерухоме майно, 04.07.2014 та 10.07.2014 товариством з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» подано до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві уточнюючі податкові декларації з податку на нерухоме майно, яке знаходиться в АР Крим.

Сплату задекларованої суми податку на нерухоме майно за II квартал 2014 року в сумі 836,77 грн. було здійснено 29.07.2014, що підтверджується копією платіжного доручення від 29.07.2014 №1054.

Отже судом встановлено, що задекларована в декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 31.01.2014 сума податку 449, 44 грн. та уточнюючому розрахунку від 10.07.2014 сума податку 836,77 грн., сплачені товариством з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» в межах строків, визначених підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, тобто до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом (28.04.2014 та 29.07.2014, відповідно).

Під час судового розгляду справи відповідач не зміг обґрунтувати суду висновки свого акту перевірки щодо порушення позивачем строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно на 2 дні, у період з 09.07.2014 по 10.07.2014.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що контролюючий орган безпідставно прийшов до висновку про порушення позивачем терміну сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з затримкою в два дні, оскільки, встановлений в акті перевірки від 01.10.2014 №2785/26-55-17-06/32162871 термін сплати (08.07.2014) не є граничною датою сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 28 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 23 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.