Ухвала суду № 43822885, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 808/5518/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області,

треті особи: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Управління державної служби України в Запорізькій області, Державна фінансова інспекція України в Запорізькій області

про скасування наказу,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у вересні 2014 року звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати наказ Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області № 165-к від 01.08.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. До вимог апеляційної скарги також приєдналося Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, подавши відповідну заяву.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Державної міграційної служби України в Запорізькій області 01 серпня 2014 року винесено наказ «Про встановлення ОСОБА_1 стажу державної служби, надбавки за стаж державної служби та перерахунок зайво отриманих коштів» № 165-к, яким позивачу встановлено стаж державної служби 6 років 1 місяць 21 день та надбавку за стаж державної служби у розмірі 15 % посадового окладу з урахуванням доплати за ранг державного службовця у розмірі 60 гривень.

Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваному наказу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» № 283 від 03.05.1994.

Пунктом 2 постанови визначено, що до стажу державної служби, зокрема, зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань.

Також до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ (п. 3 Постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 26.09.1980 по 01.06.2000 проходила службу в органах внутрішніх справи та Державній кримінально-виконавчій службі України.

При цьому ОСОБА_1 було присвоєно спеціальні звання: 13.11.1981 - рядовий внутрішньої служби; 31.08.1984 - лейтенант внутрішньої служби; 05.09.1987 - старший лейтенант внутрішньої служби; 06.12.1990 - капітан міліції; 06.12.1994 - майор внутрішньої служби.

Зі змісту аудиторського звіту про результати проведеного контрольного заходу в УДМС України в Запорізькій області, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 вперше призначена на посаду державного службовця 01.10.2007, при цьому в стаж її державної служби безпідставно включено період служби в органах внутрішніх справ у виправних закладах, інспекціях виправних робіт, оскільки відповідно до Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України № 270/551 від 12.10.2007, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2007 року за № 1243/14510, особам, які призначенні на посаду державного службовця після 30.01.2007 до стажу державної служби не зараховується служба в ОВС з присвоєнням спеціального звання внутрішньої служби.

Проте суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаних висновків звіту, оскільки з особової справи позивача, копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що згідно з наказом УДДУ ПВП в Запорізькій області № 33 о/о від 29.05.2000 ОСОБА_1 з 01.06.2000 була звільнена з посади помічника начальника по роботі з особовим складом слідчого ізолятору ЯЯ-310/181 УДДУ ПВП в Запорізькій області у відставку (за віком). Вислуга років на день звільнення складає: 18 років 6 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 2 місяці 19 днів.

При цьому, згідно з довідкою Запорізького слідчого ізолятору управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 218-4621 від 02.06.2014, наказом начальника СІЗО № 45 від 06.11.2000 ОСОБА_1 була призначена на посаду інспектора з контролю за виконанням судових рішень Запорізького слідчого ізолятору та прийняла присягу державного службовця.

Підпунктом 4.1 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У разі виходу особи на пенсію до набрання чинності відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 № 804 та від 24.01.2007 № 36, перерахунок стажу державної служби їй не здійснюється.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 вийшла у відставку 01.06.2000, підстави для перерахунку останній стажу державної служби відсутні, що, в свою чергу, свідчить про протиправність наказу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області № 165-к від 01.08.2014, а тому останній підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про безпідставне застосування судом першої інстанції положень Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, оскільки позивач звільнилася не з органів внутрішніх справ, а зі служби в Управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (Указ Президента України «Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України» № 248/99 від 12.03.1998), колегія суддів зазначає, що вказана Методика розроблена з метою надання практичної допомоги працівникам кадрових служб щодо порядку обчислення стажу державної служби колишнім особам рядового та начальницького складу і працівникам органів внутрішніх справ, які перебувають на державній службі, а тому її дія поширюється й на спірні правовідносини.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року в адміністративній справі № 808/5518/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 17 квітня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров