Ухвала суду № 43822880, 16.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 804/20826/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПЕРЕРОБНИК»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» у грудні 2014 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001372203 від 03.12.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 12.08.2014 по 18.08.2014 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» з ТОВ «Посередник 03», ТОВ «ТМО 2013», ТОВ «АЙТЕХНО», ТОВ «ФОРЕСТ АП» за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 3082/04-62-22-3/38677039 від 30.10.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 03 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001372203, згідно з яким ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5344201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2672100,52 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» з ТОВ «Посередник 03», ТОВ «ТМО 2013», ТОВ «АЙТЕХНО», ТОВ «ФОРЕСТ АП», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством за квітень 2014 року занижено податок на додану вартість та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5344201,05 грн.

В основу таких висновків було покладено акти Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Посередник 03», ТОВ «ТМО 2013», ТОВ «АЙТЕХНО», ТОВ «ФОРЕСТ АП» за № 96/08-25-22-012/38968412 від 28.08.2014, № 94/08-25-22-012/38968873 від 28.08.2014, № 95/08-25-22-012/38461638 від 28.08.2014, № 563/20-33-22-01-07/38969987 від 11.08.2014 відповідно, згідно з якими податковим органом встановлено відсутність платників податків за юридичною адресою, відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, тощо.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» та ТОВ «Посередник 03», ТОВ «ТМО 2013», ТОВ «АЙТЕХНО», ТОВ «ФОРЕСТ АП» було укладено договори поставки макухи соняшникової (№ 3314 від 03.03.2014, № 280214 від 28.02.2014, № 27214-4 від 27.02.2014, № 110414 від 11.04.2014 відповідно).

На виконання вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Також судом встановлено, що поставку придбаного товару, відповідно до умов договору на переробку давальницької сировини № 291113 від 29.11.2013, було безпосередньо здійснено до контрагента позивача - ТОВ «Дніпроолія», що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) та ТТН.

Отриману за вказаним договором продукцію (олію соняшникову та шрот соняшниковий) ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» було реалізовано контрагентам-покупцям (ТОВ «РТЦ», ТОВ «РУШ»), що підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, ТТН, довіреностями на отримання ТМЦ.

Щодо доводів апелянта про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження якості товару суд зазначає, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Щодо посилання податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що зі змісту даних актів вбачається, що фактично первинні документи, які знаходяться у ТОВ «Посередник 03», ТОВ «ТМО 2013», ТОВ «АЙТЕХНО», ТОВ «ФОРЕСТ АП», під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин вказаних платників податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «АГРОПЕРЕРОБНИК» господарських операцій з ТОВ «Посередник 03», ТОВ «ТМО 2013», ТОВ «АЙТЕХНО», ТОВ «ФОРЕСТ АП» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в адміністративній справі № 804/20826/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 17 квітня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова