Постанова № 43821955, 27.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2015 року 10:50 № 826/3508/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод»до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києвітретя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "САПСАН - ЮГ"третя особа-2Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОРГ-ХОЛДІНГ"про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року № 0013162208,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 року № 0013162208, яке прийнято ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 19 632 грн. за декларацією за лютий 2014 р., а також зазначено, що за лютий 2014 р. сума завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду складає 109 431 грн., а за березень 2014 р. - 600 973 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято безпідставно та незаконно, без врахування фактичних обставин та наданих заперечень, на підставі хибних висновків акту перевірки та підлягає скасуванню.

Так, позивач зазначає, що ще до проведення перевірки на запит ДПІ відповідачу у встановлений строк були надані всі витребувані документи. Проте, позивач отримав повідомлення та наказ про проведення перевірки. Позивач вважає, що були відсутні підстави для проведення перевірки.

Щодо суті висновків ДПІ, позивач зазначає, що висновки акту перевірки сформовані та, відповідно, оскаржуване рішення прийнято, виходячи з того, що ДПІ отримала акти про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагентам з урахуванням яких ДПІ дійшла висновку про нездійснення спірних операцій, а відтак і про відсутність підстав для формування податкових вигод за відносинами з контрагентами. Саме висновки щодо оцінки операцій із третіми особами, як зазначає позивач, і стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Однак, як зазначає позивач, контрагенти протягом тривалого часу поставляли олію соняшникову нерафіновану, насіння соняшнику та кожна партія товару супроводжується первинними документами, транспортними документами. Виписані податкові накладні видані за реальною поставкою та зареєстровані в ЄРПН. Між сторонами договорів проведені розрахунки. Надалі придбана олія була реалізована нерезиденту, що також підтверджується первинними документами. Крім того, контрагентом було надано звітність за ф. 6-зем. на підтвердження наявності земель та вирощування соняшнику на орендованих землях. При цьому позивач вказує на наявність у нього виробничих площ, складських приміщень та ємностей для зберігання.

Позивач звертає у позові також увагу на наявність відносно контрагента ТОВ «САНСАН-ЮГ» кількох судових рішень, які набрали законної сили та відповідно до яких, крім іншого, за різні періоди визнано протиправними дії ДПІ щодо проведення зустрічної звірки, визнано протиправним рішення про анулювання реєстрації контрагента платником ПДВ.

Враховуючи викладене у позові та надані документи, позивач просить задовольнити позов.

Між тим, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ТОВ «Промторг-Холдінг» підтримала позов. Представник товариства, надавши пояснення по суті справи, підтвердив фактичне виконання спірних операцій та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ "САПСАН - ЮГ", отримавши 24.03.2015 р. копію ухвали про відкриття провадження у справі, в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, справу розглянуто за відсутності третьої особи.

ДПІ проти позову заперечувала, зазначаючи, що висновки акту перевірки є законним та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, виходячи з безтоварності, на думку ДПІ, операцій між позивачем та контрагентами, третіми особами.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (код з ЄДР 38123796) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «САПСАН-ЮГ» (код з ЄДР 34059455) та ТОВ «ПРОМТОРГ-ХОЛДІНГ» (код з ЄДР 38149168) за період з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2014 р. № 1391/26-59-22-08/38123796 (далі - Акт перевірки).

Копію наказу від 10.09.2014 р. та повідомлення від 10.09.2014 р. вручено т.в.о. директора Ткачуку Я.К.

Зазначається про отримання пояснень та отримання від позивача завірених копій первинних документів.

В Акті перевірки (а.с. 42 - 43) наведений перелік договорів оренди щодо використання позивачем нежитлових приміщень та харчових цистерн, перевезення вантажу, договір постачання, контракт ЗЕД, ВМД, видаткових накладних, податкових накладних, копія постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2014 р., договір на переробку давальницької сировини, які були використані під час проведення перевірки.

Перевіркою встановлено укладання договору купівлі продажу № 241013-1 від 24.10.2013 р., укладеного між ТОВ «Сапсан-Юг» та позивачем, предметом якого є купівля-продаж олії соняшникової в кількості 15 тон +/- за вибором продавця. Поставка здійснюється наливом автотранспортом за рахунок продавця на склад покупця. Ціна розуміється на базисних умовах поставки і складає 7 250,00 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ у розмірі 1250 грн. за тонну залікової ваги. Загальна вартість складає 108 750 грн., у т.ч. ПДВ 18 125 грн.

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з контрагентом у лютому 2014 р. Зазначається, що проведена оплата 26.02.2014 р. на суму 458 335 грн. з ПДВ 76 389,17 грн. та 26.02.2014 р. у розмірі 316 045 грн. з ПДВ 52674,17 грн.

Встановлено наявність взаємовідносин цих осіб в березні та проведення оплати: 04.03.2014 - 247 170 грн. з ПДВ 41 195,00 грн., 04.03.2014 р. - 330 330,00 з ПДВ 55 055 грн., 05.03.2014 р. у розмірі 247 830,00 грн. з ПДВ 41350 грн.

Крім того, перевіркою встановлено видачу податкових накладних:

- від 26.02.2014 р. на суму 458 335,00 грн. з ПДВ 79 389,70 грн.,

- від 26.02.2014 р. на суму 316 045,00 грн. з ПДВ 52 674,17 грн.,

- від 04.03.2014 р. на суму 247 170,00 грн. з ПДВ 41 195,00 грн.,

- від 04.03.2014 р. на суму 247 830,00 грн. з ПДВ 41 305,00 грн.

- від 04.03.2014 р. на суму 330 330,00 грн. з ПДВ 55 055 грн.

Суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у лютому 2014 р. на суму 129 063 грн. та у сумі 137 555 грн. у березні 2014 р.

Зазначається, що відносно контрагента ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 25.06.2014 р. № 425/22-03/34059455 про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого діяльність контрагента здійснювалась без настання правових наслідків, а задля вигоди третіх осіб, та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами (а.с. 45). Виходячи з наведеного, на думку ДПІ, на момент проведення перевірки вважаються не включеними до податкових зобов'язань ТОВ «Сапсан Юг» податкові накладні, виписані на адресу позивача. У відповідності до п/п. 201.6. ПК України, як зазначає ДПІ, податкова накладна одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Таким чином, встановлено порушення вимоги п/п. 201.6. ПК України, тобто вищезазначені податкові накладні, на думку ДПІ, виписані з порушенням вимог ст. 201 ПК України. Зазначається у зв'язку з цим, що позивачем безпідставно сформовано спірні суми податкового кредиту.

Також перевіркою встановлено укладання договору між позивачем та ТОВ «ПРОМТОРГ-ХОЛДИНГ» від 06.03.2014 р. № 06/03/2014-02 на поставку сільськогосподарської продукції - насіння соняшника. За умовами договору здійснюється 100% вартості товару після перевірки якості. Поставка здійснюється на умовах СРТ смт. Голованівськ, ТОВ «Відродження» автомобільним транспортом. Встановлено відносини сторін у період березня 2014 р. та проведення оплати:

18.03.2014 р. - 588 855,38 грн. з ПДВ 98 142,56 грн.,

28.03.2014 р. - 464 190,25 грн. з ПДВ 77 365,04 грн.,

28.03.2014 р. - 307 529,10 грн. з ПДВ 51 254,85 грн.,

04.04.2014 р. - 170 000,00 грн. з ПДВ 28 333,33 грн.,

08.04.2014 р. - 100 000,00 грн. з ПДВ 16 666,67 грн.,

08.04.2014 р. - 100 000,00 грн. з ПДВ 16 666,67 грн.,

09.04.2014 р. - 100 000,00 грн. з ПДВ 32500,00 грн.,

10.04.2014 р. - 260 000,00 грн. з ПДВ 43333,33 грн.,

10.04.2014 р. - 100 000,00 грн. з ПДВ 16666,67 грн.,

10.04.2014 р. - 494 934,82 грн. з ПДВ 82 489,14 грн.

Зазначено, що про виписку податкових накладних:

14.03.2014 р. - 87 570,00 грн. з ПДВ 14 595,10 грн.,

14.03.2014 р. - 258 584,82 грн. з ПДВ 43 097,47 грн.,

15.03.2014 р. - 242 699,96 грн. з ПДВ 40449,99 грн.,

26.03.2014 р. - 464 190,25 грн. з ПДВ 77365,04 грн.,

26.03.2014 р. - 307529,10 грн. з ПДВ 51 254,85 грн.,

28.03.2014 р. - 309 878,94 грн. з ПДВ 51 646,49 грн.,

29.03.2014 р. - 236 393,44 грн. з ПДВ 39 398,91 грн.,

30.03.2014 р. - 436 040,28 грн. з ПДВ 72 373,38 грн.,

31.03.2014 р. - 437 622,16 грн. з ПДВ 72 937,03 грн.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені до податкового кредиту позивача у березні 2014 р. у сумі 463 418 грн.

Зазначається, що відносно контрагента ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва прописано акт від 06.06.2014 р. № 1557/26-55-22-02/38149168 про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно якого діяльність контрагента здійснювалась без настання правових наслідків, а задля вигоди третіх осіб, та не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами (а.с. 45). ДПІ також посилається на службову записку ГВПМ ДПІ від 29.04.2014 р. щодо неможливості підтвердження фату реальності фінансово-господарських операцій посадовими особами.

Виходячи з наведеного, на думку ДПІ, на момент проведення перевірки вважаються не включеними до податкових зобов'язань ТОВ «ПРОМТОРГ-ХОЛДИНГ» податкові накладні, виписані на адресу позивача. У відповідності до п/п. 201.6. ПК України, як зазначає ДПІ, податкова накладна одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Таким чином, встановлено порушення вимоги п/п. 201.6. ПК України, тобто вищезазначені податкові накладні, на думку ДПІ, виписані з порушенням вимог ст. 201 ПК України. Зазначається у зв'язку з цим, що позивачем безпідставно сформовано спірні суми податкового кредиту.

Перевіркою встановлено загальну суму завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2014 р. у розмірі 129 063 грн. та за березень 2014 р. у розмірі 600 973 грн.

Узагальнюючи в Акті перевірки ДПІ зазначає, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6., п. 201.6. ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2014 р. на 109 431 грн., березень на 600 973 грн.

На підставі вказаних вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій.

Так, за відносинами з контрагентами фактичне виконання цих операцій підтверджується наявними у справі вищевказаними договорами, додатками/специфікаціями до них, даними бухгалтерського обліку, видатковими накладними (т.1, а.с. 223-227; т. 2, а.с. 63-), які видані на дати формування податкових накладних (т.1., а.с. 228-232; т. 2, а.с.72 - 80), проведенням оплати - банківськими виписками (т.1., а.с. 233-236; т. 2., а.с.81-85). Реєстрація податкових накладних підтверджується витягом в ЄРПН (т.2, а.с. 117-121).

Позивачем крім іншого, надано договори оренди офісних приміщень, складських приміщень площею 2330 м.кв., харчових цистерн в кількості 2 одиниць об'ємом 1045 м.кв. з актами про надання послуг з оренди.

Позивачем також надано договір перевезення (т.1., а.с. 237, 241). Власне сам факт перевезення підтверджується належним чином оформленими ТТН за період виконання спірних операцій, які надані до клопотання позивача від 03.04.2015 р.

Відносно переробки сировини позивачем надано договір на переробку давальницької сировини № 010Д13 від 25.11.2013 р., який супроводжується реєстром накладних на прийнятий соняшник (зерно) за березень 2014 р. з відомостями щодо поставки позивачем сировини на переробку, а також реєстр накладних на відвантаження готової продукції (макуха, олія) за березень 2014 р. з відомостями про відвантажену позивачу готової продукції. Вказаний договір супроводжується актами виконання робіт (т.2., а.с. 104-109). До матеріалів справи також залучено зведені акти з переробки і виробництва готової продукції.

Щодо наявності у ТОВ ПРОМТОРГ-ХОЛДИНГ» можливостей для вирощування сільськогосподарської продукції до матеріалів справи надано: довідку від 03.02.2014 р. про те, що згідно облікових даних Ширяївського району (форма 6-зем) за товариством на умовах оренди обліковується 15082 га земель сільськогосподарського призначення; довідку від 05.02.2014 р. про те, що згідно даних облікових даних Білозерського району за товариством обліковується на умовах оренди 12035 га земель сільськогосподарського призначення. До матеріалів справи також надана статистична звітність «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт» на 01.11.2013 р. щодо кількості зібраного врожаю у кількості 162 408 центнер (1624, 08 т.) соняшника, що не перевищує обсягу поставки соняшника позивачу у кількості 712,54 т.

Щодо подальшої реалізації олії позивачем надано зовнішньоекономічний контракт (а.с.242), митні декларації (т.1., а.с. 248), договір від 25.03.2014 р. щодо брокерського обслуговування, заявками до нього. Крім того, щодо подальшої поставки надані договори: від 01.04.2014 р. № 1/04 та № 0104МКОЗ, від 04.04.2014 р. № 4/04, від 09.01.2015 р. № Ж-01, від 23.11.2013 р. № 011Д13, до яких, крім іншого, надано копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, видаткові та податкові накладні.

Між іншим, позивачем надано відтворення результатів фото-фіксації складських приміщень, харчових цистерн.

Згідно із супровідним від 30.03.2015 р. № 30-3/15-1 до суду ТОВ «САПСАН-ЮГ» надано договір з позивачем та первинні документи щодо здійснення поставок продукції. Крім того, надано копії експлуатаційного дозволу від 04.02.2014 р. (цех по виробництву рослинної олії, податковий розрахунок щодо кількості працюючих осіб, договір оренди від 16.09.2013 р. щодо оренди адміністративної будівлі 123,9 кв., складського приміщення 1933,4 кв.м. з відповідними актами. Надано третьою особою і договір суборенди обладнання від 05.11.2013 р. з додатком та актом від 06.11.2013 р. щодо переліку орендованого технологічного обладнання, а також договір оренди обладнання від 14.08.2014 р. № 1408АО з додатком та актом від 15.08.2014 р. щодо оренди технологічного обладнання.

Слід додати, що з боку ДПІ надано розрахунок ф. 1-ДФ по ТОВ «САПСАН-ЮГ» за 1 кв. 2014 р., відповідно до якого задекларована кількість працюючих осіб - 31 та ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено недостатності такої кількості контрагентів для організації виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи з боку ДПІ також не доведено обсягів ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Вейлер» слід зазначити, що за характером робіт з гідроізоляції (а.с. 111-112), їх виконання не потребує безпосередньо участі інженерного або іншого висококваліфікованого персоналу. Як зазначає ДПІ, у штаті контрагента перебувало 5 працівників. Як і попередніх випадках, під час розгляду справи ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено недостатності такої кількості контрагентів для виконання робіт. Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено обсягів трудових та інших ресурсів, які є необхідними для виконання робіт, але були відсутні у контрагента.

З урахуванням наведеного та наявних первинних і інших документів, у суду не виникає сумнівів щодо фактичного виконання спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Що стосується посилання на акти про неможливість звірки по контрагентам, слід зазначити, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки.

В силу вимог п/п. 73.5.3. ПК України та п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232, зустрічна звірка може бути ініційована ДПІ, яка з здійснює перевірку платника податку (позивача), шляхом надіслання до ДПІ за місцезнаходженням контрагентів платника податків (третіх осіб) відповідного доручення.

Як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку. Наведене вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічних звірок відомостей щодо взаємовідносин позивача з даними його контрагентів та на те, що акти про неможливість звірки складені з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування до них положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В контексті наведеного слід додати, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок взагалі не містять відомостей щодо інформування контрагентів про такий захід, не містять відомостей щодо витребування у контрагентів певної інформації, не містять відомостей щодо виходу працівників ДПІ за місцезнаходженням контрагентів та, складені поза межами періоду виконання спірних операцій, що додатково вказує на те, що ці акти не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність контрагентів за місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, відсутності у контрагентів відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 року № 0013162208, яке прийнято ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод» (код з ЄДР 38123796) 487,20 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 09.02.2015 р. № 3195.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін