Постанова № 43821699, 24.04.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року справа № 823/659/15

м. Черкаси

12 год. 12 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнку О.І.,

за участю представників позивача Майстренко Т.В., Школьної І.П., Байди О.О. - за довіреностями, представника відповідача Юревича С.В. - за довіреністю, третьої особи ОСОБА_5 - особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" (далі - позивач) 25.03.2015 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить суд :

-визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 №0006731705/38469768 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.03.2015 № Ю-0006761705;

-скасувати винесені на підставі вимоги рішення від 16.03.2015 №0006771705 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, № 0006781705 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою не погоджується, вважає їх протиправними з огляду на те, що висновки викладені в акті перевірки є незаконними, а державною установою "Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" не порушено зобов'язання щодо нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та сум єдиного соціального вснеку з середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_5, з огляду на те, що відповідно до пп. 168.1 п. 168.1 ст. 168 Податковго кодексу України податок на доходи фізичних осіб має бути утриманий із суми доходу податковим агентом, який нараховує, виплачує оподатковуваний дохід на користь платника податку, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховується роботодавцями на суму нарахованої особі заробітної плати. У даному випадку позивач не являється роботодавцем по відношенню до ОСОБА_5, вона ніколи не перебувала з ним у тродових відносинах, позивач не нараховував їй заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що підтверджено записами у трудовій книжці.

Нарахування та виплата сум середнього заробітку та моральної шкоди згідно з рішенням суду позивачем не проводилися, так як виконання судового рішення відбулося шляхом одностороннього списання коштів з рахунків державної установи "Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" Головним управлінням державної казначейської служби України у Черкаській області.

Позивач також зазначає, що безпосередньо ним не нараховувались та не виплачувались суми середнього заробітку та моральної шкоди ОСОБА_5, а тому не було порушено ч.1 ст. 7 Закону України № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, оскільки не мав технічної можливості для нарахування та сплати єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку із тим, що рішення суду виконано казначейською службою.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, а також надали письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявленого адміністративного позову, вважаючи позовні вимоги безпідставними і не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, надавши письмові пояснення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду не прибув, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Державна установа "Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" зареєстрована як юридична особа 01.12.2012 у Черкаському міському управлінні юстиції; взята на облік в контролюючому органі 03.12.2012 за № 52218.

Державною податковою інспекцією у м.Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області з 19.02.2015 по 25.02.2015 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку державної устонови "Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" з приводу звернення громадянки ОСОБА_5

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2015 №74/23-01-17-0508/38469768 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення: пп. 168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України; ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

На підставі акта перевірки державною податковою інспекцією у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 0006731705/38469768, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 8076,38грн., в тому числі за основним платежем 6461,10 грн., за штрафними санкціями 1615,28 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.03.2015 № Ю-0006761705 про сплату єдиного внеску на загальну суму 17414,45 грн.;

- рішення № 0006771705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1741,44 грн.

- рішення № 0006781705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3482,89 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, 05.03.2015 позивачем подано заперечення до ДПІ у м. Черкасах.

Рішенням ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 12.03.2015 №4203/23-01-17-0521 про результати розгляду заперечення залишено без змін висновок акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.02.2015 № 74/23-01-17-0508/38469768.

Не погоджуючись із прийнятими державною податковою інспекцією у м. Черкасах податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою та рішеннями про застосування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПКУ дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Пункт 167.1 ст. 167 ПКУ встановлює, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Судом встановлено, що 15.03.2013 рішенням апеляційного суду в Черкаській області по справі № 22ц/793/531/13 стягнуто з державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України на користь ОСОБА_5 середній заробіток за ча вимушеного прогулу в сумі 43645 грн. та моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Ухвалою Звенигородського районного суду 05.05.2014 змінено боржника Державний заклад «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України його правонаступником Державною установою «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчих листів виданих 08.04.2013 Ватутінським міським судом Черкаської області у справі за позовом ОСОБА_5 до державного закладу «Ватутінська міська санітарно-епідемологічна станція» Міністерства охорони здоров'я України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 03.07.2014 апеляційну скаргу Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» відхилено, а ухвалу Звенигородського районного суду від 05.05.2014 залишено без змін.

Головним управлінням державної казначейської служби України в Черкаській області, відповідно до п. 34 «Порядку виконань рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 03.08.2012 та на виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 03.07.2014 справа №22ц/793/1604/14 проведено безспірне списання коштів з рахунків Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» в сумі 1000 грн. моральної шкоди та 43645,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПКУ база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно до абз.1 п. 127.1 ст. 127 ПКУ ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах від 16.03.2015 № 0006731705/38469768 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 8076,38 грн., є законним і обґрунтованим.

Крім того, абз. 3 п. 127.1 ст. 127 ПКУ визначено, що відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Щодо вимоги від 16.03.2015 № Ю-0006761705 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 17414,45 грн., рішень № 0006771705 про застосування штрафних санкцій в сумі 1741,44 грн. та № 0006781705 про застосування штрафних санкцій у розмірі 3482,89 грн. суд зазначає наступне.

Платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок нараховується роботодавцями для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Суд зазначає, що оскільки виплата середнього заробітку за рішенням суду за вимушений прогул відноситься до додаткового фонду оплати праці як оплата простою не з вини працівника, що передбачено пп.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 № 5, то такий заробіток обкладається єдиним внеском в загальному порядку, як заробітна плата.

Порядок розрахунку сум єдиного внеску з середнього заробітку, нарахованого за рішенням суду за вимушений прогул регулюється нормами ч. 2 ст. 7 Закону України № 2464, якою встановлено, що єдиний внесок нараховується на суму, яка визначається шляхом ділення середнього заробітку вказану в рішенні суду, на кількість місяців, за які він нарахований.

Вказані суми відображаються у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообв'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, затверджений наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 454).

Частина 5 ст. 8 Закону № 2464 визначає, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7) ч. 1 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Невиїзною документальною перевіркою Державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу (3,6%) в сумі - 1571,23 грн. та єдиного внеску на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (36,3 %) в сумі 15843,22 грн. громадянки ОСОБА_5

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 3 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За вказаних обставин, суд вважає, що вимога від 16.03.2015 №Ю-0006761705 про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 16.03.2015 №0006771705, № 0006781705 про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, визначений законом.

Суд не приймає твердження позивача та його представників про неможливість нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску оскільки кошти були списані у безспірному порядку Головним управлінням державної казначейської служби України в Черкаській області з рахунку позивача.

Суд звертає увагу на те, що з часу винесення ухвали Апеляційним судом Черкаської області від 03.07.2014 до 03.10.204 року часу списання коштів Головним управлінням державної казначейської служби України в Черкаській області позивач мав можливість виконати рішення суду у добровільному порядку, але не виконав цей обов'язок. У період з 03.10.2014 до 27.02.2015 року позивач мав право добровільно нарахувати та сплатити до бюджету та Пенсійного фонду України відповідно податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але не виконав свій обов'язок.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 182 грн. 70 коп., а тому з позивача необхідно стягнути несплачену частину судовог збору.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 158 - 163 КАС України, суд,

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з державної установи «Черкаський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», ідентифікаційний код 38469768 на користь Державного бюджету України не сплачений судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 28 квітня 2015 року.