Ухвала суду № 43821624, 27.04.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

27 квітня 2015 р. м. ХерсонСправа № 821/1075/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пекного А.С.,

суддів Дубровної В.А., Кузьменко Н.А.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідачів - Ростальної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Херсонської митниці Державної фіскальної служби про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-1, Міндоходів України), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2, ДФС України) та Херсонської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3, Херсонська митниця), в якому просить: визнати протиправним і скасувати наказ Міндоходів України від 12.03.2015р. №142-о в частині звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника начальника Херсонської митниці з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України; поновити його на службі в Херсонській митниці та на посаді першого заступника начальника митниці або на рівнозначній посаді; стягнути з Херсонської митниці на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

До початку розгляду справи по суті представником позивача подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке мотивовано наступним.

Звільнення позивача відбулось на підставах, передбачених Законом України «Про очищення влади» та п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, оскільки відповідач-1 при вирішенні цього питання дійшов до висновку, що до позивача застосовуються передбачені ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» заборони - на основі критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 вказаного Закону.

В той же час, на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа за поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про очищення влади», в тому числі й тих, які слугували підставами для звільнення позивача.

Як вказує представник позивача, в силу вимог Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996р. №422/96-ВР за наслідками розгляду вказаної справи Конституційний Суд України може визнати неконституційними положення Закону України «Про очищення влади», які слугували підставами для звільнення позивача, а також визначити у своєму рішенні порядок і строки його виконання, в тому числі і щодо зміни правового регулювання спірних правовідносин.

Таким чином, представник позивача вбачає наявність обов'язкових підстав для зупинення провадження у даній справі, які визначені п.3 ч.1 ст.156 КАС України.

В судовому засіданні представник підтримав вимоги клопотання та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідачів заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав для зупинення провадження у справі, проте не спростовувала обставин перебування на розгляді Конституційного Суду України справи щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про очищення влади», в тому числі й тих, які слугували підставами для звільнення позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його задоволення.

Як видно з наказу Міндоходів України від 12.03.2015р. №142-о ОСОБА_3 звільнено з посади першого заступника начальника Херсонської митниці з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», п.7-2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Цей наказ прийнято на підставі довідки про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі позивача від 10.03.2015р. та доповідної записки директора департамента персоналу ДФС України від 10.03.2015р. №535/99-99-04-03-01-18.

Як вбачається зі змісту вказаних документів, перевіркою відомостей, зазначених в особовій справі та трудовій книжці ОСОБА_3 виявлено, що до нього застосовується заборона, встановлена ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» відповідно до критеріїв, визначених п.4 ч.2 ст.3 вказаного Закону.

Судом з'ясовано, що на розгляді Конституційного Суду України перебувають конституційні подання:

Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади»;

47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»;

Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Тобто, предметом вказаних конституційних подань стали, в тому числі, норми Закону України «Про очищення влади», які були підставою для звільнення позивача із посади.

В силу п.3 ч.1 статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Вказана підстава є однією з обов'язкових підстав для зупинення провадження у справі, на відміну від факультативних підстав, визначених ч.2 ст.156 КАС України.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що невідповідність правових актів Конституції України, порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті відповідно до ст.15 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96 «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон №422/96) є підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону №422/96 Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 Закону №422/96 в разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Згідно ч. 2-3 ст. 70 вказаного закону, у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Частина 2 статті 73 Закону №422/96 визначає, що в разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Таким чином, до повноважень Конституційного Суду України перевірка відповідності законів Конституції України, та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.

Згідно ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, враховуючи зазначене, Конституційний Суд України за результатами розгляду конституційного подання, може визнати окремі положення Закону України «Про очищення влади» такими, що не відповідають Конституції України, а отже правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із очищенням влади відповідно до цього закону може змінитися.

Тобто, результат розгляду Конституційним Судом України вказаних вище конституційних подань Верховного Суду України та народних депутатів може істотно вплинути на прийняття законного та обґрунтованого рішення, а отже наявні підстави для зупинення провадження по даній справі.

Одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

Отже, невизначеність у питанні про те, чи відповідають окремі положення Закону України «Про очищення влади» Конституції України унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України.

Наведене, в свою чергу, є підставою для зупинення провадження у справі, яка передбачена п.3 ч.1 ст.156 КАС України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявленого представником позивача клопотання та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.156 КАС України, суд -

ухвалив:

Клопотання представника позивача - задовольнити.

Зупинити провадження у адміністративній справі №821/1075/15-а за позовом ОСОБА_3 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, Херсонської митниці Державної фіскальної служби про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України, 47 народних депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України «Про очищення влади»; частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про очищення влади»; частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про очищення влади». .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.

Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Пекний А.С.

Судді Дубровна В.А.

Кузьменко Н.А.