Постанова № 43821211, 22.04.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. 7304272, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 квітня 2015 р. № 820/3376/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг в загальному розмірі 34660,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач перебуває на обліку в органах державної податкової служби. Всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконує свої податкові зобов'язання, внаслідок чого за ним обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 34660,41 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, письмових заперечень до суду не надав, в судове засідання, призначене на 22.04.2015 року не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу зазначену у позові та виписці з ЄДР, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, враховуючи клопотання представника позивача, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Приписами статті 291 Податкового кодексу України, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно частини 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Частиною 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України встановлено, що для другої групи платників єдиного податку фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно статті 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Приписами статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 14.01.2013 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування відповідно до заяви позивача.

Крім того, Головним управлінням Міндоходів у Харківській області проведено перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено протокол про адміністративне правопорушення №104/26-019 та складено висновок.

На підставі вказаного протоколу контролюючим органом були прийняті рішення про застосування фінансових санкцій від 03.11.2014 року № 000235/20-40-21-02/НОМЕР_1 за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії та від 03.11.2014 року № 000236/20-40-21-01/НОМЕР_1 за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

Доказів оскарження вказаних рішень про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій в адміністративному чи в судовому порядку відповідачем не надано, станом на момент розгляду справи дані рішення є чинними.

Частиною четвертою статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 вказаного Закону у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 Податкового кодексу України, у межах їх повноважень (п. 61.2ст.61 Податкового кодексу України).

Приписами ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів.

Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є суб'єктом владних повноважень, та реалізує в даних правовідносинах надані йому законодавством України повноваження.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначені основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Положеннями ст.17 Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 р. № 790 (далі - Порядок) підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Пунктом 10 Порядку передбачено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів сплати узгодженого податкового зобов'язання у порядку, передбаченому законодавством України, сторонами до суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено.

Отже, внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання згідно вищевказаних рішень про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій та зі сплати єдиного внеску у відповідача виник податковий борг всього у сумі 34660,41 грн.

Підпунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надіслана податкова вимога форми "Ф" № 5851-26 від 08.09.2014 року про сплату податкового боргу, яка направлена відповідачу та відповідно до ст. 58 Податкового кодексу вважається врученою.

Вказана податкова вимога відповідачем оскаржена не була, станом на дату судового засідання податковий борг відповідачем не сплачений. Відповідно до матеріалів справи податковий борг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з моменту надіслання податкової вимоги не переривався.

Згідно п. 59.5. ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідачем на підставі вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було надано доказів відсутності суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у загальному розмірі 34660,40 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Харківська область, 62433, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг у загальному розмірі 34660 (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят) грн 41 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних