Постанова № 43821183, 23.04.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія:

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р. справа № 818/1245/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Петренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1245/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Сумська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0041951703 від 26.12.2014 р., стягнення судового збору та витрат на правову допомогу. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 21875,00 грн. без врахування фактичних обставин справи та вимог податкового законодавства. Так, в ході здійснення господарської діяльності, позивач 10.06.2014 р. уклав з ТОВ «Славія-АКБ» договір підряду на виготовлення оснастки №003, за яким позивач зобов'язувався виготовити та передати ТОВ «Славія-АКБ» оснастку опалубка для виробництва залізобетонних кілець. З метою виконання умов названого договору підряду позивач у серпні 2014 р. придбав у ПП «Свентовіт» складові матеріали оснастки-опалубка для виробництва залізобетонних кілець, - уголок прокатний та лист металопрокатний. Дана обставина підтверджується видатковими накладними №2633 від 07.08.2014 р. та 2696 від 12.08.2014 р., які мають всі необхідні реквізити визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У зв'язку з продажем позивачу названих вище товарів ПП «Свентовіт» надав йому податкові накладні, які за своєю формою та змістом відповідали вимогам ПКУ. В подальшому придбані у ПП «Свентовіт» товари були використані позивачем у будівництві оснастки-опалубка для виробництва залізобетонних кілець на замовлення ТОВ «Славія-АКБ». Відсутність документів на транспортування товару, згідно з діючим цивільним законодавством, не тягне за собою недійсності (фіктивності) правочину з його придбання, тим більше не є підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та віднесення сум з його придбання на витрати операційної діяльності. Непроведення позивачем оплати товарів придбаних у ПП «Свентовіт», відповідно до вимог чинного ПКУ, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит на підставі виписаних ПП «Свентовіт» податкових накладних за наслідками угод з купівлі-продажу товарів. Таким чином, викладене свідчить про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних наданих ПП «Свентовіт» у зв'язку з постачанням товарів на користь позивача, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення вважає таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, зазначивши правомірність донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21875 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що з 24.11.2014 р. по 26.11.2014 р. Сумською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо достовірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відображення показників в податковій звітності за серпень 2014р., за результатами якої складено акт перевірки №153/1700/НОМЕР_1 від 03.12.2014 р. (а.с.7-15).

Під час перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого останнім завищено податковий кредит по придбанню товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Свентовіт» (код ЄДРПОУ 38857655) за серпень 2014 р. в сумі 17500 грн.

26.12.2014 р. на підставі акту перевірки Сумською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0041951703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21875,00 грн., з яких: 17500 грн. - за основним платежем, 4375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Як зазначає позивач, з метою виконання умов договору підряду №003 від 10.06.2014 р., він придбав у ПП «Свентовіт» складові матеріали оснастки-опалубка для виробництва залізобетонних кілець, а саме: уголок прокатний та лист металопрокатний, що підтверджується видатковими накладними №2633 від 07.08.2014 р. та №2696 від 12.08.2014 р., а також податковими накладними №15 від 07.08.2014 р. та №16 від 12.08.2014 р. (а.с.19, 20, 21, 22).

Однак, під час перевірки позивачем не надано документи, що підтверджують транспортування товарів та документи, які підтверджують виконання договору (акти приймання-передачі товарів, довіреності на отримання товару).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За приписами п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником-податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відсутність документів на транспортування товару позивач пояснює тим, що товар було перевезено без залучення вантажного транспорту на власному легковому автомобілі.

Проте, об'єм та вага металопрокату вказаних у видаткових накладних, а саме: 4,3 тони та 3,8 тони відповідно, всього понад 8 тон, свідчить про неможливість перевезення легковим автомобілем.

Відсутність документів на оплату за товар також є підтвердженням безтоварності господарської операції з придання позивачем у ПП «Свентовіт» металопрокату.

Крім того, згідно умов договору підряду №003 від 10.06.2014 р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Славія-АКБ» на виготовлення оснастки (а.с.17-18), Замовник (ТОВ «Славія-АКБ») зобов'язується надати Виконавцю (ФОП ОСОБА_3) необхідні витратні матеріали, обладнання, сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором (п. 1.3 договору).

Тобто, договором передбачалася поставка позивачу витратних матеріалів та обладнання товариством «Славія-АКБ», а тому у позивача не було необхідності придбавати витратні матеріали та обладнання у ПП «Свентовіт» за власні кошти.

Отже, в судовому засіданні не було підтверджено фактичне виконання господарської операції з придбання позивачем товару у ПП «Свентовіт», а тому у ФОП ОСОБА_3 не було підстав для віднесення до податкового кредиту в серпні 2014 року суми 17500грн. згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «Свентовіт» .

Таким чином, у суду відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 26.12.2014 року №0041951703.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Статтю 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати

З матеріалів справи встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, сплатив 182,70 грн. (а.с. 3).

10 % ставки судового збору на час звернення позивача до суду складала 182,70 грн.

У зв'язку з відмовою судом у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для стягнення на користь позивача судового збору в сумі 182,70грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2500 грн.

В той же час, з позивача на користь Державного бюджету України необхідно стягнути 1644 грн. 30 коп. (1827,00-182,70 = 1644,30) судового збору.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 26.12.2014 року №0041951703 та стягнення судових витрат - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (рахунок № 31217206784002, отримувач УДКС у м. Суми, МФО 837013, код ЄДРПОУ 37970593, банк ГУ ДКСУ у Сумській області, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 1644,60 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.О. Бондар

Повний текст постанови складено 27 квітня 2015 року.

З оригіналом згідно:

Суддя С.О. Бондар