Постанова № 43821017, 17.04.2015, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/221/15

17 квітня 2015 року 10год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Іськович А.Ю.,

відповідача: представник Федченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро"

доРівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій , - ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" (далі - ТОВ «Тріанекс Агро») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці ДФС, відповідно до якого, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2014 року №204000009/2014/000001/2, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2014/00001 та зобов'язати відповідача визнати заявлену декларантом митну вартість імпортованих товарів відповідно до митної декларації №204050001/2014/201683 від 24.12.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснив суду, що до митного оформлення імпортованого товару разом із митною декларацією №204050001/2014/201683 від 24.12.2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" були подані усі необхідні для митного оформлення документи, передбачені положеннями статті 53 Митного кодексу України. Вказав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є незаконними та безпідставними, оскільки були прийнятті з порушенням визначеного законом порядку. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач - Рівненська митниця ДФС позов не визнав, про що подав письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні поданим запереченням, зокрема пояснив суду, що враховуючи наявність розбіжностей, відсутність належних відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, Рівненською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2014 року №204000009/2014/000001/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2014/00001. Вказав, що митну вартість було скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісним з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей. Зазначив, що при розрахунку митної вартості товару за основу взято вартість операції з подібними товар, що ввозилися приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що і оцінювані товари. При цьому, використано найменшу з таких вартостей. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання умов зовнішньо економічного контракту від 15.12.2014 року №12 HJ, ТОВ «Тріанекс Агро» до Рівненської митниці ДФС подано митну декларацію №204050001/2014/202066 на товар «Напівпричіп-самоскид Ricoe, тип 0746, серійний номер W09000335В0R23394, бувший у використанні, рік випуску 2003, призначений для перевезення сипучих вантажів, відреставрований», в кількості 1 штука. Митну вартість товару заявлено декларантом за основним методом в розмірі 144 285, 42 грн. (9 212,60 доларів США на день здійснення митного оформлення) (а.с.12-18).

29.12.2014 року Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про відмову у митному оформлені (картка відмови №263476 від 29.12.2014 року) та рішення про коригування митної вартості товарів №204000009/2014/000001/2 від 29.12.2014 року (а.с.9-11).

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів №204000009/2014/000001/2 від 29.12.2014 року митна вартість імпортованих товарів не визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з:

1) встановленням при проведенні митного огляду суттєвих відмінностей заявлених декларантом щодо технічного стану, фактичної марки, моделі, року виробництва, країни виробництва, наявності додаткового обладнання та переобладнання, функціональних опцій тощо, з відомостями, які містяться у документах, наданих декларантом до митного оформлення;

2) наявністю розбіжностей у документах, наданих до митного оформлення, зокрема, пунктом 2.1 розділу 2 зовнішньоекономічного контракту від 15.12.2014 року №12-HJ передбачені умови поставки FCA Клуки, Польща, проте, у рахунку на перевезення від 23.12.2014 року №349/14 вказане місце завантаження Нови Янув 50, Польща. У фактурі VAT від 15.12.2014 року №2014/0339 відсутні відомості щодо умов поставки товару, згідно контракту, також, відсутні посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту, на підставі якого товар імпортовано на митну територію України;

3) відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

4) неподанням декларантом всіх додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до частини 5 статті 54 Митного кодексу України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право упевнюватись у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року (а.с.11).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон У країни, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості. та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі Їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1, п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особи митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 13.07.2012 року №362 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України" при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадова особа, що здійснює контроль, проводить порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірку наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Відповідно до статті 58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до частини другої цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митна вартість товарів є розрахунковою величиною і при її визначенні враховується вплив цілого ряду факторів, зокрема, опис конкретного товару, найменування виробника, країна походження, умови поставки та оплати цього товару, обсяги ввезення, маршрут перевезення, репутація суб'єкта ЗЕД на ринку України та в країні придбання товару, інші складові, що впливають на рівень ціни товару.

При проведенні, у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України, контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за вказаною вище митною декларацією, посадовою особою Рівненської митниці ДФС встановлено, що у документах, наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, не містяться всі данні відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, та виявлені окремі розбіжності.

Відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за № 1360/21672, посадовою особою підрозділу митного оформлення здійснюється контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за митною декларацією шляхом аналізу електронної копії митної декларації митної вартості за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Так, з матеріалів справи вбачається, що при здійснені митних формальностей, передбачених підпунктом 4.5.4 Розділу IV «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 Рівненською митницею ДФС проведено оцінку ризиків за допомогою модуля АСАУР.

По імпортованому позивачем товару, в автоматичному режимі, автоматизованою системою управління ризиками згенеровано форми митного контролю за кодом 105-2 (контроль митної вартості) та за кодами 202-1 та 911-1 щодо проведення часткового митного огляду та фотографування, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації» (проведення митного огляду).

При проведенні митного огляду встановлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах із відомостями, встановленими при проведенні митного огляду та відображених у Акті про проведення огляду (переогляду) товарів до МД від 24.12.2014 року №204050001/2014/201683 (а.с.75).

Зокрема, представником відповідача вказано, що оглянутий колісний транспортний засіб являє собою напівпричіп-самоскид. На маркувальній табличці напівпричепу виробник вказаний "RICOE", разом з тим на бортах, бризковиках коліс присутні написи "JANMIL". Ідентифікаційний номер на рамі, маркувальній табличці відповідає відомостям заявленим у МД. Рік виготовлення на маркувальній табличці вказано 2003. Рама, елементи кріплення (болти, гайки) напівпричепу мають вигляд нових або відреставрованих. Гідравлічний привід, кузов, тент, колісні арки, резервуар для води мають вигляд нових. Елементи кріплення маркувальної таблички без слідів старіння (потемніння, окислення), тобто мають вигляд свіжозакріплених. Напівпричіп свіжопофарбований.

Також представник відповідача вказав на невідповідність відомостей щодо адреси завантаження оцінюваного товару, у наданому до митного оформлення, рахунку на перевезення №349/14 від 23.12.14 року з відомостями, зазначеними у пункті 2.1 Контракту від 15.12.2014 року №12-HJ та відсутність підпису головного бухгалтера підприємства-перевізника у вказаному рахунку на перевезення.

Крім того, представник відповідача зауважив, що в поданій декларантом до митного оформлення копії фактури (Faktura VAT) від 15.12.2014 року №2014/0339 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт та відсутні відомості щодо умов поставки товару.

Враховуючи викладене, Рівненською митницею ДФС, у відповідності з положеннями частини 4 статті 54 та частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту позивача направлено електронне повідомлення щодо і надання додаткових документів.

Листом від 29.12.2014 року вихідний №512 декларантом позивача вимога Рівненської митниці в повному обсязі виконана не була.

За результатами ґрунтовного аналізу та розгляду додатково наданих документів декларантом позивача Рівненська митниця ДФС прийшла до висновку, що вони не можуть бути прийнятими як такі, що підтверджують заявлений декларантом рівень митної вартості товару за МД від 24.12.2014 року №204050001/2014/201683, оскільки замовлення на перевезення вантажу від 16.12.2014 року №16/12. Лист ТОВ «Тріанекс» від 25.12.2014 року №252/14, зазначений декларантом як «Виписка з бухгалтерської документації, яка містить відомості щодо вартості доставки ВК2876АІ під завантаження». При цьому, в самому листі зазначено, що це є довідка. Довідка не містить посилань на джерела інформації щодо числових значень складових витрат (не вказані реквізити первинних документів бухгалтерського обліку), у переліку витрат відсутні відомості щодо вартості амортизаційних відрахувань тощо. Тобто вказаний документ не є випискою з бухгалтерського документацією. Лист від 15.01.2015 року від Janmil Sp.z.o.o з наданням інформації про ремонтні роботи не є бухгалтерським документом або випискою з бухгалтерського документації. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 63 МКУ, інформація щодо витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів повинна базуватись на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються. До вказаного листа декларантом не надано жодного документу первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує числові значення складових витрат по відновленню та переобладнанню імпортованого товару - напівпричепа RICOE DW 103FP серійний номер W09000335B0R23394.

Як вбачається з матеріалів справи, додатково наданий до митного оформлення звіт ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» №002 про оцінку середньої ринкової вартості напівпричепа RICOE DW 103FP серійний номер W09000335B0R23394, при цьому до вказаного звіту не додано жодних власних висновків оцінювача щодо фактичного технічного стану.

Відповідно до вказаного звіту розрахунок середньої ціни оцінювачем проведено з використанням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (далі - Методика).

Водночас, підпунктом 7.53 пункту 7 Методики передбачено, що вартість КТЗ та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах без врахування витрат на навантаження, вивантаження, перевантаження КТЗ (його складників), вартості транспортування; страхових сум; комісійних та брокерських винагород, інших витрат.

Згідно підпункту 7.53.2. пункту 7 Методики визначення вартості КТЗ (їх складників), що ввозяться, здійснюється після встановлення їх типу, моделі, версії, року виготовлення, комплектності, укомплектованості, робочого об'єму двигуна.

При цьому, в якості джерела цінової інформації оцінювачем взята ціна пропозиції з інтернет мережі (сайт http://autoline.com.ua) щодо продажу нового напівпричепу марки Scmitz моделі Trailis D653 Hardox 59 Cub New 2011 року, країна продажу згідно пропозиції - Нідерланди (Голандія, Алмело), що не відповідає фактичній марці, моделі, року випуску, країні продажу імпортованого ТЗ, відповідно такі дії суперечить положенням підпункту 7.53 пункту 7 Методики. Жодних інших відомостей з альтернативних джерел інформації оцінювачем у звіті не вказано.

Здійснюючи розрахунку середньої ціни товару оцінювачем використано значення процентного показника ринкової вартості КТЗ, складових частин (таблиця 6.1 додатку 6 Методики) - «36%», що відповідає показнику для причепів, напівпричепів - самоскидів із терміном експлуатації 5 років. Обґрунтування використання саме цього значення показника оцінювачем у звіті відсутнє. Крім того, звіт не містить жодних відомостей щодо вартості матеріалів, обладнання та робіт з відновлення та переобладнання імпортованого ТЗ.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, надані додатково документи не є належними і такими, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, оскільки додатково наданий висновок від 26.12.2014 року №1226-03 експерта Науково-дослідницького Бюро судових експертиз «Сантадор» стосується лише дослідження питання, чи змінювались знаки номера шасі напівпричепа. При цьому, із назви даного висновку (Висновок 1226-03 спеціаліста з трасологічного дослідження напівпричепа рефрижератора RICOE 0746), хоча до митного оформлення, подавався товар - напівпричіп - самоскид RICOE. Висновок не містить жодних відомостей щодо висновку експерта - автотоварознавця щодо технічного стану, ступеня зношеності основних вузлів, вартості імпортованого транспортного засобу.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 року.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати органу доходів і зборів (митниці) достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В силу приписів частини 9 статті 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, робиться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними документах усіх відомостей, заявлених декларантом.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів Рівненська митниця ДФС має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до судової практики Верховного Суду України по даній категорії справ, викладеній в постанові від 10.04.2012 року №№ 21-52а12, аналіз положень Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон країни. Надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимоги митниці щодо підтвердження митної вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки декларантом позивача на вимогу митниці надано неповний перелік додаткових документів, а у документах, наданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частин 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, не містяться всі дані відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, прийняте, у відповідності до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, та у порядку, встановленому статтею 55 Митного кодексу України, Рівненською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товару від 29.12.2014 року №204000009/2014/000001/2 є правомірним, таким, що прийняте в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України з питань державної митної справи.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Як слідує з пояснень представника відповідача та підтверджено матеріалами справи, митну вартість імпортованого позивачем товару визначено із застосування резервного методу визначення митної вартості товарів згідно положень статті 64 Митного кодексу України, тобто на основі інформації щодо визнаних та/або визначених органами доходів і зборів митних вартостей при митному оформленні товарів, схожих за конструкцією, призначенням, країною виробництва, приблизними строками експлуатації основного обладнання (кузова-самоскида).

Таким чином, митна вартість визначена згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України та, відповідно, в силу положень Митного кодексу України, ґрунтуються на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставою для відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння правової позиції Верховного Суду України, відображеної у постанові №21-354а13, в якій Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких здійснено.

За таких обставин суд вважає, що відмовляючи Товариству у митному оформленні товарів за першим методом приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, обґрунтовано та розсудливо, з урахуванням фактичних обставин та наявної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену У постанові Верховного суду України від 10.04.2012 року №221-52а12, відповідно до якої митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Також суд враховує, що в постановах Верховного Суду України №21-342а13 від 22.10.2013 року та №21-270а13 від 15.10.2013 року зазначено, що наявність в Єдиній автоматизованій системі Державної митної служби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Відповідно до постанов Верховного суду України № 21-242а12 та № 21-326а12, обов'язковою умовою правомірності дій митниці щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товарів є дотримання встановленої законом процедури, зокрема, проведення консультації, у ході яких здійснено обмін наявною у митниці та декларанта інформацією та обґрунтування неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товарів.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача визнати заявлену декларантом митну вартість імпортованих товарів відповідно до митної декларації №204050001/2014/201683 від 24.12.2014 року, суд зазначає, що вирішення зазначених вище питань є дискреційним повноваженням відповідача.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача, в частині зобов'язання відповідача визнати заявлену декларантом митну вартість імпортованих товарів відповідно до митної декларації №204050001/2014/201683 від 24.12.2014 року, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятих ним рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2014 №204000009/2014/000001/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №204000009/2014/00001.

Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки судом у задоволенні адміністративного позову відмовлено та враховуючи, що вимоги позивача носять майновий характер, несплачена сума судового збору в розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" до Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріанекс - Агро" до Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн. (тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Нор У.М.