Постанова № 43820974, 23.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1144/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжному Д.В.,

представника позивача - Гриценко С.В.,

представника відповідача - Решетнік М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укролія" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року № 0001751500.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту та визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, протягом періоду, охопленого перевіркою, за господарськими операціями з ПП "Крячківка-агро-плюс" та СФГ "Злагода". Наполягав, що господарські операції із вказаним контрагентом мали реальний характер та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках підприємства, а за їх наслідками позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідного податкового періоду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Дії контролюючого органа вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству, внаслідок того, що Полтавською ОДПІ встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які оформлені контрагентами позивача з порушеннями.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 20 лютого 2015 року по 05 березня 2015 року фахівцями Полтавської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Укролія" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року на рахунок платника у банку в розмірі 4859856,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 12 березня 2015 року № 53/15/31577685 (а.с. 11-23), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року на 30252,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган пов'язує виявлені порушення з неправомірним віднесенням позивачем до складу свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, що оформлені з порушенням порядку, встановленого статтею 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року № 0001751500 (а.с. 8), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 30252,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 15126,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 12 березня 2015 року № 53/15/31577685 упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року № 0001751500, оскаржив останнє до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним в акті перевірки порушення позивачем статей 198, 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 30252,00 грн.

Зокрема, контролюючий орган стверджував, що податковий кредит у відповідному звітному періоді позивачем сформований на підставі податкових накладних, які оформлені з порушенням вимог податкового законодавства.

Так, у податкових накладних, отриманих від ПП "Крячківка-агро-плюс" та СФГ "Злагода", у графі "місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано неповну адресу ТОВ "Укролія". Таким чином, як на думку відповідача, ці податкові накладні не є дійсними та не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Суд знаходить вищевказані висновки Полтавської ОДПІ помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 Кодексу, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця

Податкова накладна, за правилами абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, контролюючий орган не ставить під сумнів реальність оподаткованих господарських операцій позивача з ПП "Крячківка-агро-плюс" та СФГ "Злагода", за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит.

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання укладеного між позивачем та ПП "Крячківка-агро-плюс" договору поставки № 1163 від 24 вересня 2014 року (а.с. 28-30), позивачем придбано сою, передбачену специфікацією від 24 вересня 2014 року до вищевказаного договору (а.с. 31-32).

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та СФГ "Злагода" укладено договір поставки № 1193 від 23 жовтня 2014 року (а.с. 65-67), позивачем придбано сою.

З метою документального оформлення правочину сторонами складено наступні первинні документи: акти приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників на склад (а.с. 35, 38, 41, 44, 47, 50), накладні (а.с. 57-62, 73-74).

За результатами вищевказаних операцій між позивачем та його контрагентами, з поміж іншого, складені податкові накладні (а.с. 51-56) від 05 жовтня 2014 року № 3/2 ( ПДВ - 29339,53 грн.); від 07 жовтня 2014 року № 4/2 (ПДВ - 26276,26 грн.); від 08 жовтня 2014 року № 5/2 (ПДВ - 30728,44 грн.); від 09 жовтня 2014 року № 6/2 (ПДВ - 30582,67 грн.); від 12 жовтня 2014 року № 7/2 (ПДВ - 31880,30 грн.); від 13 жовтня 2014 року № 8/2 (ПДВ - 30847,95 грн.) та від 27 жовтня 2014 року № 30/2 (ПДВ - 16666,67 грн.); від 28 жовтня 2014 року № 31/2 (ПДВ - 14666,67 грн.); від 31 жовтня 2014 року № 33/2 (ПДВ - 1081,00 грн.) (а.с. 68-70).

Судом встановлено, що у вказаних податкових накладних у графі "місцезнаходження (податкова адреса) покупця" вказано неповну адресу покупця (не зазначено вулицю та номер будинку), що на думку контролюючого органу, є порушенням вимог Податкового кодексу України в частині оформлення податкових накладних.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю. Тобто, право на податковий кредит та бюджетне відшкодування податку на додану вартість платника не може ставитись у залежність від окремих недоліків, допущених його контрагентами, при оформленні первинних документів.

Суд зазначає, що оскільки інші первинні документи, складені з метою оформлення проведених господарських операцій, зокрема, товарно-транспортні накладні, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 33-34, 36-37, 39-40, 42-43, 45-46,48-49), у графах: "вантажоодержувач" належним чином зазначено найменування покупця та його повну адресу, то сумніви щодо того, що саме позивачу поставлено обумовлену договорами поставки сою, виключаються.

Відтак, суд визнає податкові накладні, складені СФГ "Злагода" та ПП "Крячківка-агро-плюс", належним чином оформленими та погоджується з доводами позивача про правомірність їх врахування під час визначення свого податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення та не надав доказів на спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 березня 2015 року № 0001751500.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укролія" витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко