Постанова № 43820966, 23.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року 16:40м. ПолтаваСправа № 816/700/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - Сучкової Ю.О.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" (надалі також - позивач, ТОВ "Компанія Інвестсервіс") звернулось Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі також - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі висновків перевірки, про порушення позивачем, зокрема, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 948335,73 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даними контрагентами ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі на загальну суму 948335,73 грн, сплаченого ТОВ "Диссар", ТОВ "Фест Груп", ТОВ "Фокс-Проект" за отриманий товар (природний газ). Вказував на відсутність документів щодо подальшої реалізації придбаного природного газу. Крім того, посилалися на акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Диссар" № 1870/15-53-22-3/38643460 від 02.04.2014, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фокс-Проект" № 539/3-22-07-34695185 від 22.11.2013, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фест Груп" № 1103/26-55-22-08/38866020 від 08.04.2014.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

З 07.08.2014 по 13.08.2014 (з продовженням терміну перевірки з 14.08.2014 по 15.08.2014) ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ " Диссар" у грудні 2013 року-січні 2014 року, з ТОВ "Фест Груп" у січні 2014 року, з ТОВ "Фокс-Проект" у лютому 2013 року, з ТОВ "Лідергаз" у липні 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 4837/16-01-22-08/34825609 від 22.08.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог, зокрема, статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 948335,73 грн, у тому числі з ТОВ "Диссар" на суму 356839,20 грн, з ТОВ "Фест Груп" - на суму 6734,67 грн, з ТОВ "Фокс-Проект" - на суму 584761,86 грн (а.с. 30-44).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000102302 від 19.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1185419,67 грн, в тому числі 948335,73 грн - за основним платежем, 237083,94 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1185419,67 грн, в тому числі 948335,73 грн - за основним платежем, 237083,94 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Диссар" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 320 від 08.11.2013, відповідно до якого ТОВ "Диссар" зобов'язувався передати у власність природний газ, а позивач - прийняти та здійснити його оплату (а.с.54-61), та договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу № 320/1 від 08.11.2013, предметом якого є послуги по забезпеченню постачання природного газу (а.с.64-66).

Відповідно до матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту стали податкові накладні, видані ТОВ "Диссар", від 31 грудня 2013 року № 1071, № 1072, № 1073, № 1074 (а.с. 63)

На виконання умов вказаних договорів позивачем отримано від ТОВ "Диссар" природний газ та послуги по забезпеченню його постачання та проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії акту прийому-передачі вартісних показників природного газу за грудень 2013 року, акти здачі-прийняття робіт (а.с.62,67-69).

01.01.2014 між позивачем та ТОВ "Фест Груп" укладено договір купівлі-природного газу № 358/Г, відповідно до якого ТОВ "Фест Груп" зобов'язувався передати у власність природний газ, а позивач - прийняти та здійснити його оплату (а.с.84-86); та договір про надання послуг по забезпеченню постачання природного газу № 358/П від 01.01.2014, предметом якого є послуги по забезпеченню постачання природного газу (а.с.93-96).

За наслідками виконання сторонами умов зазначених договорів ТОВ "Фест Груп" складено видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (а.с.87-89, 96-97).

28.02.2013 між ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" та ТОВ "Фокс-Проект" укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПГ/13-028, згідно з яким ТОВ "Фокс-Проект" зобов'язувався передати у власність природний газ, а позивач - прийняти та оплатити його. Обсяги поставок газу зазначаються в додаткових угодах до даного договору на кожен місяць окремо (пункт 1.4 договору) (а.с.106-110).

Так, відповідно до додаткової угоди № 01 від 28.02.2013 ТОВ "Фокс-Проект" зобов'язувався передати у лютому 2013 року 10,000 тис. куб м. на загальну суму 40408 грн, в тому числі ПДВ - 6734,70 грн (а.с.110).

На підставі вказаного договору, відповідно до додаткової угоди № 01 від 28.02.2013, якою обумовлено обсяг природного газу - 10,000 тис. куб м. на загальну суму 40408 грн, в тому числі ПДВ - 6734,70 грн (а.с.110), ТОВ "Фокс-Проект" передано позивачу природний газ, виписано податкову накладну (а.с.112), складено та підписано акт прийому-передачі (а.с.111), та згідно з рахунком-фактурою (а.с.113) позивачем здійснено оплату.

Отриманий товар (природний газ) оплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується витягом з відомості по рахунку 631 (а.с.73-76, 90-92, 114-116).

Судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Диссар", ТОВ "Фест Груп", ТОВ "Фокс-Проект" природний газ, використані у власній господарській діяльності, а саме реалізовані в подальшому ПАТ "Інтермікро Дельта, Інк", ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів, податкових накладних, актів прийому-передачі вартісних показників природного газу (а.с.77-83,98-105, 117-118, 139-131).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Пунктами 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 за № 984, регламентовано, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вимоги вказаних норм Порядку відповідачем не дотримані. Викладення допущених ТОВ "Компанія "Інвестсервіс" порушень приписів Податкового кодексу України проведено ревізором без посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зауважень щодо оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем проведено оприбуткування придбаного у ТОВ "Диссар", ТОВ "Фест Груп", ТОВ "Фокс-Проект" природного газу, та правильності відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку акт перевірки не містить.

Зі змісту акту перевірки № 4837/16-01-22-08/34825609 від 22.08.2014 судом встановлено, що висновки ґрунтуються на урахуванні ревізором актів "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Диссар" № 1870/15-53-22-3/38643460 від 02.04.2014, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фокс-Проект" № 539/3-22-07-34695185 від 22.11.2013, "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фест Груп" № 1103/26-55-22-08/38866020 від 08.04.2014.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, судження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її непроведення, а тому безпідставним є посилання представника відповідача на зазначені акти як на доказ заниження позивачем суми податку на додану вартість та правомірності податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наказ про проведення документальної перевірки № 1796 від 07.08.2014 (а.с. 164) та наказ № 1842 від 14.08.2014 про внесення змін до наказу від 07.08.2014 (а.с. 165) видано ДПІ у м. Полтаві з посиланням на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим, при дослідженні змісту наказів, направлених запитів, судом звернуто увагу на відмінність періодів, по яким запрошувалась інформація у запиті (а.с. 154-155) (зокрема, ДПІ у м. Полтаві просила надати інформацію щодо проведених операцій, відображення їх в бухгалтерському, податковому обліку та копії первинні документів з придбання товарів у ТОВ "Диссар", відображених в декларації з ПДВ за грудень 2013 року), та періодів, визначених в наказі № 1842 від 14.08.2014, по яких проводилася перевірка (з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Диссар" у грудні 2013 року-січні 2014 року).

Суд звертає увагу на те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача, а саме на висновках актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки по вищезазначеним спірним контрагентам.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Таким чином, згідно Акту перевірки відповідач покладає на ТОВ "Компанія Інвестсервіс" відповідальність, внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку на додану вартість до податкового кредиту, визначену актом перевірки та відповіддю на заперечення на акт, за спірний період.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 вересня 2014 року № 0000102302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інвестсервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський