Постанова № 43820386, 30.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 804/3379/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2015 р. Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (надалі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення податкового боргу з рахунків підприємства у розмірі 685451,68 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаному розмірі, який виник внаслідок несплати в установлені законом строки сум грошового зобов'язання з податку на прибуток, авансових внесків з податку на прибуток, податку на додану вартість та чистого прибутку державних підприємств.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» перебуває на податковому обліку у Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 685451,68 грн., що стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Статтею 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При несплаті зобов'язання у встановлений строк виникає податковий борг, відповідно до 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

На підставі договору про визнання електронних документів №857/2014 від 27.11.2014 р., з метою спрощення надходження податкової звітності, Державне підприємство «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» подає податкову звітність в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідач за період з 07.05.2014 р. по 25.02.2015 р. наростив податковий борг у в'язку з несплатою поточних зобов'язань на суму 685451,68 грн.

Судом встановлено, що 11.03.2014 р. між Дніпропетровською ОДПІ та відповідачем укладено договір про розстрочення податкового боргу №24 від 11.03.2014 р. (надалі - договір №24) та прийнято рішення №12 від 11.03.2014 р. про розстрочення грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності.

Даними договором відповідачу розстрочені самостійно задекларовані податкові зобов'язання в сумі 1054880,00 грн. згідно поданої декларації №9090831796 від 27.02.2014 р. з податку на прибуток підприємств. Відповідач зобов'язувався забезпечувати своєчасну сплату розстроченої суми рівними частинами (в розмірі 131860,00 грн.) щомісячно за встановленими у договорі строками (починаю з 11.04.2014 р.).

Відповідно до п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 32.1 - 32.3 Податкового кодексу України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

У відповідності до положень ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №6 від 24.04.2014 р. скасовано рішення про розстрочення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у зв'язку з тим, що платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення договору.

Відповідно до п. 4.5 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Hаказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 р. № 574, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1853/24385 рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

Про розірвання договору повідомлено відповідача листом №7986/8/04-17-25-47 від 28.04.2014 р.

Таким чином, податковий борг по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності складає 317,80 грн. який виник у результаті не сплати грошових зобов'язань по термінах сплати:

07.05.2014 р. нараховано пені на суму 14,99 грн. у зв'язку з частковою сплатою розстрочених сум згідно договору № 24 від 11.03.2014 р. наданого по декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.;

20.05.2014 р. нараховано пені на суму 33,60 грн. у зв'язку з частковою сплатою розстрочених сум згідно договору № 24 від 11.03.2014 р. наданого по декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.;

24.06.2014 р. нараховано пені на суму 269,21 грн. у зв'язку з частковою сплатою розстрочених сум згідно договору № 24 від 11.03.2014 р. наданого по декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України).

Податковий борг за грошовими зобов'язаннями по авансових внесках з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності складає - 616 812,00 грн., який виник у результаті не сплати грошових зобов'язань по термінах сплати:

30.07.2014 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн., згідно декларації №9090831796 від 25.02.2014;

30.08.2014 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн., згідно декларації № 9090831796 від 27.02.2014 р.;

30.09.2014 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн., згідно декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.;

30.10.2014 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн., згідно декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.;

30.11.2014 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн., згідно декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.;

30.12.2014 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн., згідно декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.;

30.01.2015 р. нараховано основного платежу на суму 88116,00 грн. згідно декларації №9090831796 від 27.02.2014 р.

Податковий борг за грошовими зобов'язаннями по податку на додану вартість складає 58120,06 грн., який виник у результаті не сплати грошових зобов'язань по термінах сплати:

30.09.2014 р. залишок непогашеної суми основного платежу у розмірі 32259,76 грн. згідно декларації №9053210910 від 17.09.2014 р.;

30.10.2014 р. нараховано основного платежу на суму 29892,00 грн. згідно декларації №1400021134 від 29.10.2014 р.;

22.01.2015 р. нарахована пеня на суму 159,67 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання згідно ст.129 Податкового кодексу України;

28.01.2015 р. нарахована пеня на суму 2738,63 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання згідно ст.129 Податкового кодексу України;

30.01.2015 р. нараховано основного платежу на суму 3070,00 грн. згідно декларації №99078664845 від 20.01.2015 р.;

Податковий борг за грошовими зобов'язаннями по податку частина чистого прибутку державних підприємств у розмірі 201,82 грн., який виник у результаті несплати:

16.01.2015 р. донарахованої штрафної санкції у розмірі 170,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення №0012041502 від 11.12.2014 р. за результатами камеральної перевірки (Акт №258/1502/00689177 від 17.11.2014 р.);

Матеріали справи містять докази отримання відповідачем Акту перевірки на податкового повідомлення-рішення.

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення до суду не надано.

11.02.2015 р. нарахованої пені на суму 31,82 у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання згідно ст.129 Податкового кодексу України.

Таким чином, сума заборгованості відповідача всього складає 658451,68 грн.

Доказів добровільної сплати боргу до суду не надано.

Згідно ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем сформовано податкову вимогу від 07.05.2014 р. №270-25, яка отримана відповідачем 07.05.2014 р., що підтверджується матеріалами справи.

Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у судовому порядку до суду не надано, а відтак остання є узгодженою.

Відповідно до ч.1. ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 зазначеної статті).

Відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.

Суд не конкретизує, з яких саме рахунків кошти підлягають стягненню з метою недопущення звуження прав позивача при виконанні рішення суду.

Контролюючі органи мають лише відомості стосовно тих рахунків, які взяті ними на облік, та не можуть гарантувати повноту та достовірність відомостей про банківські рахунки платників податків, тому що такі дані сформовані на підставі повідомлень про відкриття рахунків в установах банків самих платників податків та/або повідомлень установ банків, що надходили до податкових органів згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з рахунків платника податків Державного підприємства «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (код 00689177) у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь бюджету в рахунок погашення податкового боргу суму у розмірі 685451,68 грн. (шістсот вісімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одна грн., 68 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 30.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун