Ухвала суду № 43820144, 27.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про зупинення провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

27 квітня 2015 р. Справа № 802/4040/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сала Павла Ігоровича, суддів Богоноса Михайла Богдановича, Крапівницької Наталі Леонідівни, розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за його позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на службі, виплату грошового та матеріального забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.10.2014 року № 99-о/пм "Про звільнення полковника податкової міліції ОСОБА_1", поновлення позивача на службі в органах податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області та виплату грошового і речового забезпечення за час вимушеного прогулу.

06.04.2015 року до суду надійшло письмове клопотання позивача про зупинення провадження у вищевказаній справі до розгляду Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду України, поданого відповідно до постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 16.03.2015 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) деяких норм Закону "Про очищення влади". Клопотання обґрунтовується тим, що результати розгляду справи за цим конституційним поданням матимуть визначальне значення для розгляду даної адміністративної справи, оскільки позовні вимоги мотивовані невідповідністю основному закону держави тих норм Закону України "Про очищення влади", що були застосовані відповідачами при звільненні позивача з державної служби.

Представник відповідачів на виклик суду не з'явився та подав заяву про розгляд клопотання позивача без його участі. При вирішенні питання про зупинення провадження у справі покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надавши оцінку мотивам клопотання, суд доходить висновку про необхідність зупинення провадження у даній адміністративній справі з огляду на таке.

Встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.10.2014 року № 99-о/пм полковника податкової міліції ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних Сил України. Як нормативну підставу для звільнення позивача зазначено, зокрема, пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" № 1682-VII.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі позивач зазначає, що застосовані при його звільненні з роботи норми Закону № 1682-VII є неконституційними.

На неконституційність таких норм закону позивач посилається також і в адміністративному позові.

Визначаючись щодо наявності підстав для зупинення провадження в адміністративній справі суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини1 статті 156 КАС України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Встановлено, що на розгляді Конституційного Суду України перебуває справа за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів (ухвалою колегії суддів КСУ об'єднано в одне конституційне провадження) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII (http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/271213).

Інформація, що міститься на офіційному веб-сайті суду вважається достовірною, оскільки згідно з пунктом 5 Параграфу 58 Глави 9 Розділу III Регламенту Конституційного Суду України, рішення, висновки Конституційного Суду України, ухвали Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження (розгляду) та про відмову у відкритті конституційного провадження у справах розміщуються на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.

Закони, інші правові акти, їх окремі положення, визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення (частина друга статті 152 Конституції України).

У разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними (ч. 3 ст. 61 вказаного Закону).

Згідно з ч. 2-3 ст. 70 Закону № 422/96-ВР у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що у випадку визнання неконституційним окремих норм Закону України "Про очищення влади" такі норми втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як вже зазначалося, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, в тому числі щодо зміни правового регулювання певних суспільних відносин.

При цьому необхідно звернути увагу і на те, що визнання неконституційними великої кількості норм Закону України "Про очищення влади" за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності їх Основному Закону може призвести до порушення його логіки і структури, зумовить появу прогалин у ньому. У зв'язку з цим може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого Рішення. У свою чергу додаткові заходи можуть стосуватися внесення змін до чинного Закону № 1682-VII.

Так, згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 р. (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Виходячи із зазначеного, за результатами розгляду конституційних подань щодо Закону України "Про очищення влади" правове регулювання суспільних відносин пов'язаних із проведенням очищення влади (люстрації), залежно від рішення Конституційного Суду може змінитися. Це підтверджує висновок про неможливість розгляду даної адміністративної справи до набрання законної сили рішенням Суду конституційної юрисдикції у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України.

При розгляді клопотання позивача слід звернути увагу і на те, що в силу вимог статті 159 КАС України на суд покладено обов'язок прийняти рішення, яке б відповідало критерію обґрунтованості.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини (пункт 25 рішення від 18.07.2006 року у справі "Проніна проти України") зазначив про недопустимість ігнорування національними судами важливого аргументу заявниці щодо неконституційності положення закону.

Відтак, в цьому контексті обґрунтованим вважається судове рішення в мотивувальній частині якого надано відповідь на усі істотні доводи сторін спору.

Проте при розгляді даної справи суд не взмозі ані підтвердити, ані спростувати аргументи позивача про неконституційність окремих норм Закону України "Про очищення влади", оскільки суд загальної юрисдикції не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними норми Закону, так як це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Конституційний суд України" Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Прийняття рішень про визнання неконституційними норм Закону № 1682-VII відноситься до виключної компетенції Конституційного Суду України.

Таким чином, адміністративний суд, розглядаючи дану справу є носієм обов'язку надати аргументовану відповідь на доводи сторін спору, але водночас позбавлений правового механізму самостійно зробити висновок щодо відповідності тієї чи іншої норми Закону № 1682-VII вимогам Основного Закону.

Тому необхідність вжиття усіх можливих процесуальних заходів для отримання відповіді на питання щодо відповідності окремих норм Закону № 1682-VII (конституційність яких поставлено під сумнів позивачем) нормам Конституції України зумовлює висновок про наявність підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку із неможливістю прийняття обґрунтованого судового рішення до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норм Закону № 1682-VII.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій адміністративній справі до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 р. № 1682-VII.

Керуючись ст.ст. 122, 128, 156, 165, 186, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

клопотання позивача задовольнити.

Зупинити провадження у справі № 802/4040/14-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування наказу, поновлення на службі, виплату грошового та матеріального забезпечення, до розгляду Конституційним Судом України справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Сало Павло Ігорович

Судді: Богоніс Михайло Богданович

Крапівницька Наталя Леонідівна