Постанова № 43820071, 22.04.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 918/2050/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Мельник О.В.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю - компанія "Пульсар і Ко" на рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.15

у справі № 918/2050/14 (суддя Романюк Р.В. )

позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю - Компанія "Пульсар і Ко"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення боргу в сумі 9200 грн. 00 коп. та 500 грн. витрати на правову допомогу адвоката

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Петрова Н.П. ( представник, довіреність у справі)

третя особа - ОСОБА_6 ( представник, довіреність у справі)

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю суддів Гудак А.В., Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесені зміни до складу колегії , окрім заміни головуючого судді . У справі № 918/2050/14 визначено колегію суддів у складі : головуючий суддя Олексюк Г.Є., судді - Мельник О.В., Розізнана І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2015 р. у справі № 918/2050/14 (суддя Романюк Р.В.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" про стягнення 9 700 грн.00 коп. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - 9 200 грн. 00 коп. заборгованості, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Задовольняючи позов з огляду на положення ст. ст. 11, 509, 526,530, 638, 908, 909, 916 ЦК України та ст. 193 ГК України, місцевий господарський суд вказав, що станом на день розгляду справи доказів сплати вартості транспортних послуг, обумовлених договором - заявкою № 049-10 від 07.10.2014р. відповідачем суду не подано. Крім того, суд зазначив, що факт надання послуг по перевезенню вантажів, обумовлених в договорі-заявці № 049-10 від 07.10.2014р. та їх вартість підтверджується зібраними у справі доказами, не заперечується відповідачем у справі, а за відсутності доказів зарахування грошових коштів на рахунок позивача, вказаних у акті виконаних робіт та рахунку-фактурі, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення 9 200 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає рішення господарського суду прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права .

Зазначає, що на виконання договору-заявки № 049-10 від 07.10.2014р. між: ТОВ-компанією "Пульсар і Ко" та ФОП ОСОБА_3, останнім були надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Згідно зазначеного договору-заявки вартість послуг складала 9200 грн., умови оплати - на розрахунковий рахунок (без жодних його реквізитів).

За надані послуги 24.10.2014 року товариством було здійснено оплату у сумі 9200 гривень (в т.ч. ПДВ 20% -1533,33 грн.) шляхом перерахування грошових коштів через систему дистанційного обслуговування ПК "Приват 24", що підтверджується платіжним дорученням № 2180 від 24.10.2014р.

Пізніше, позивачем було повідомлено, що вказані грошові кошти надійшли на інший його рахунок (у ПАТ КБ "Приватбанк"), відмінний від зазначеного у виставленому рахунку - фактурі № СФ -0091014 від 09.10.2014р. (у ПАТ "ВіЕсБанк").

Звернувшись до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо обставин зарахування зазначених коштів на інший рахунок позивача, на адресу товариства надійшла відповідь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 02.12.2014р. за № 20.1.0.0.0/7-20141128/4143, згідно якої зарахування Банком грошових коштів на відмінний від вказаного у дорученні платника рахунок здійснено за дорученням отримувача- ФОП ОСОБА_3, (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) відповідно до умов Договору про відкриття та обслуговування рахунку з останнім.

Вказує, що виконання товариством своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг позивач не визнав, при цьому і грошові кошти у розмірі 9200 грн. зі свого рахунку у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не повернув, а звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми в рахунок повторної оплати за надані ним послуги.

Звертає увагу, що судом не взято до уваги письмові докази оплати товариством наданих позивачем послуг , зокрема платіжного доручення № 2180 від 24.10.2014р., де у графі призначення платежу чітко зазначено : оплата послуг згідно рахунку-фактури № СФ -0091014 від 09.10.14р., а отримувач - ОСОБА_3

Водночас, факт оплати за надані позивачем послуги підтверджується і випискою по. рахунку ТОВ-компанії "Пульсар і Ко" за 24.10.2014р. , де вказано час проведення операції , призначення платежу - оплата за транспортні послуги згідно рахунку -фактури СФ -0091014 від 09.10.14р ., отримувач коштів - ОСОБА_3, яка теж була надана до суду першої інстанції.

На думку апелянта, в порушення ст. ст. 33,42,43 ГПК України, п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. № 6, суд першої інстанції надав перевагу доводам позивача та не дав правової оцінки іншим доказам у справі в контексті умов договірних відносин, що склалися між сторонами та положень чинного законодавства.

Зауважує, що під час розгляду даної справи на адресу позивача направлена вимога щодо повернення грошових коштів у розмірі 9200 грн., зарахованих 24.10.2014р. згідно платіжного доручення № 2180 в рахунок оплати за надані ним послуги, оскільки з урахуванням даного спору позивач користується ними безпідставно. Однак, вимога залишена поза увагою.

Враховуючи, що позивач не визнає факт оплати за надані послуги з підстав зарахування коштів на інший його рахунок, апелянт звернувся з клопотанням про залучення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог . Однак, суд першої інстанції дане клопотання не розглянув.

Просить рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року у справі № 918/2050/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 відмовити.

Відзиву від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не надійшло, що відповідно до ч.2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Крім того, апелянтом було додане до апеляційної скарги клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".Дане клопотання заявлялось до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року було залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

В судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги з підстав , викладених у ній. Просила рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року у справі № 918/2050/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_6 надіслав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що 03.03.2011 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі -Позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно Заяви Відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbапк.uа. які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 03.03.2011 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.2.1.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Вказав, що з огляду на порушення позивачем умов Договору та "Умов та правил надання банківських послуг", а саме п.п.3.2.1.1.1.; 3.2.1.1.3; 3.2.1.1.1.6, ПАТ КБ "ПриватБанк" захистив свої права шляхом стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми заборгованості в розмірі 9 200 грн., за Договором банківського обслуговування № б/н від 03.03.2011р.

Так, 24.10.2014 р. з рахунку Відповідача ТзОВ-компанія "Пульсар і Ко" (платник) НОМЕР_3 на рахунок ФОП ОСОБА_3 (отримувач) НОМЕР_2, що знаходяться в ПАТ КБ "ПриватБанк" були зараховані 9 200 грн. з призначенням платежу "оплата за транспортні послуги згідно рах.-факт.СФ-0091014 від 09.10.2014 р.".

Після зарахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3, ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" здійснив погашення боргу по договору банківського обслуговування.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" підтвердив в судовому засіданні, що грошові кошти у сумі 9 200 грн. з поточного рахунку Відповідача були зараховані на поточний рахунок Позивача 24.10.2014 р. і в той же день з поточного рахунку Позивача були направлені на погашення заборгованості по договору банківського обслуговування.

Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та заздалегідь, на що вказує зворотнє повідомлення відділення поштового зв'язку (а.с.84 ).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи , перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанія "Пульсар і Ко" підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07.10.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" укладено договір - заявку № 049-10, за умовами якої позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Рівне - Харків(3) (а.с. 11).

Згідно з умовами визначеними у вказаній заявці-договорі, датою завантаження вантажу сторони визначили 07.10.2014р. о 15:00. Вартість послуг становить 9 200 грн. 00 коп.

Зібраними у справі доказами (підписаним сторонами актом виконаних робіт від 09.10.2014 р. та договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом №049-10 від 07.10.2014р.а.с.11-12) підтверджено, що позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" транспортні послуги за маршрутом Рівне - Харків(3) по перевезенню вантажу, визначеному в договорі - заявці.

09.10.2014р. позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0091014 на оплату наданих транспортних послуг на суму 9 200 грн. на рахунок № НОМЕР_4 в ПАТ "ВіЕсБанк" МФО 325213, отримувач ФОП ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1.

З наявного в матеріалах справи договору-заявки №049-10 від 07.10.2014р. термінів оплати у ньому обумовлено не було, тому позивач звернувся із письмовою вимогою до відповідача про сплату заборгованості в сумі 9 200 грн. 00 коп. (а.с. 13).

24.11.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" на зазначену вимогу була надана відповідь №282, в які останній зазначає, що кошти в сумі 9 200 грн. були перераховані 24.11.2014 року на вказані у рахунку-фактурі №СФ-00901014 від 09.10.2014 року реквізити, а саме р/р НОМЕР_4 у ПАТ "ВіЕсБанк", МФО 325212, однак банком платника Рівненською філією ПАТ КБ "Приватбанк" було самостійно змінено рахунок одержувача коштів за платіжним дорученням від 24.11.2014 року на рахунок НОМЕР_2 у Рівненській філії ПАТ КБ "Приватбанк" і на цій підставі у задоволенні вимоги було відмовлено.

У зв'язку із наведеним ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення 9 700 грн.00 коп. з ТОВ "Компанія "Пульсар і Ко".

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1,2,5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов на вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншим нормативно - правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то вона підлягає виконанню у цей строк ( термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, оскільки у договорі - заявці № 049-10 від 07.10.2014 р. термінів оплати не було, позивач звернувся із письмовою вимогою до відповідача про сплату заборгованості в сумі 9 200 грн.00 коп. ( а.с.13).

В свою чергу, 24.11.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" на зазначену вимогу направила позивачу відповідь № 282, з якої вбачається, що кошти в сумі 9 200 грн., які були перераховані 24.11.2014р. на вказані у рахунку-фактурі №СФ-00901014 від 09.10.2014 року реквізити, а саме р/р НОМЕР_4 у ПАТ "ВіЕсБанк", МФО 325212, однак банком платника Рівненською філією ПАТ КБ "Приватбанк", було змінено рахунок одержувача коштів за платіжним дорученням від 24.11.2014 року на рахунок НОМЕР_2 у Рівненській філії ПАТ КБ "Приватбанк" і на цій підставі у задоволенні вимоги було відмовлено.

Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів зазначає наступне

Так, відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунку) щодо укладення договору банківського рахунку та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України.

Відповідно до частини 1,3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов"язується приймати і зараховувати на рахунок , відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно частини 2 статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк в свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково -касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відповідно до п.30.1 ст. 30 Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі його в готівковій формі.

Як вбачається з п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що з урахуванням п.30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Статтею 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 03 березня 2011р. ФОП ОСОБА_3 підписав заяву про відкриття поточного рахунку, при цьому позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbапк.uа, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 03.03.2011 р. (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору. Зокрема, відповідно до п.3.2.1.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

В судовому засіданні представник ПАТ "Приватбанк" підтвердив, що 24.10.2014 р. з рахунку ТзОВ -компанія "Пульсар і Ко" , як платника НОМЕР_3 на рахунок ФОП ОСОБА_3, отримувача НОМЕР_2, були зараховані кошти в розмірі 9 200 грн., з призначенням платежу "оплата за транспортні послуги згідно рах. факт. СФ-0091014 від 09.10.2014 р." Дана обставина стверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2180 від 24 жовтня 2014 р. ( а.с. 94.)

Судова колегія зауважує, що вказана банківська операція свідчить про те, що кошти були переказані платником отримувачу, та з моменту їх зарахування перейшли у власність останнього.

Разом з тим, отримувач коштів - ФОП ОСОБА_3 , відповідно до п.3.1.1.29.1 Умов та правил надання банківських послуг, розташованих на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк" http://ргіvаtbапк.uа, у мережі інтернет , які є невід'ємною частиною Договору про відкриття та обслуговування рахунку , Клієнт через Приват 24( для бізнесу) , дав дозвіл, а банк зобов'язався здійснювати зарахування грошових коштів на рахунок Клієнта відкритий в ПАТ "Приватбанк" в кожному випадку , коли в банк на виконання надходить платіжний документ від іншого клієнта, у якому в якості одержувача коштів вказаний Клієнт, а його рахунок вказаний в іншому банку.

Таким чином, після зарахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_3, ПАТ "Приватбанк" відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" здійснив погашення боргу по договору банківського обслуговування,що стверджується копією платіжного доручення № HS024B02UJ від 24 жвтня 2014р. (а.с.95) .

Враховуючи все вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не перерахував ФОП ОСОБА_3 9200 грн.-вартість транспортних послуг на його рахунок, а останній зазначені кошти не отримав.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю - Компанія "Пульсар і Ко" є підставною та підлягає до повного задоволення.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зауважує, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вказує, що оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області таким вимогам не відповідає, оскільки суд не повно з»ясував обставини, що мають значення для справи ,а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 49,105 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з ФОП ОСОБА_3 на користь апелянта .

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103, п.1, п.4 ч.1 ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Пульсар і Ко" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 р. у справі № 918/2050/14 скасувати.

Прийняти нове рішення .

В позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю - "Компанія "Пульсар і Ко" ,третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (35000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - компанія "Пульсар і Ко" (33016, м. Рівне, вул. Фабрична, 2, код ЄДРПОУ 30712238) 913,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Рівненської області на виконання означеної постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.