Постанова № 43819910, 25.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа № 910/26074/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рудюк В.М. (довіреність від 19.12.2014 № ГО-14/248);

від відповідача: не з'явилися,

розглядає апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННА-

СТРАХОВА КОМПАНІЯ»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015

у справі № 910/26074/14 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»

до приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННА-СТРАХОВА КОМПАНІЯ»

про стягнення 25431,49 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2015 у справі № 910/26074/14 позов ПрАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») задоволено повністю та вирішено на користь останнього стягнути з ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННА-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (далі - ПрАТ «УОСК») грошові кошти у розмірі 22067,24 грн; пеню у розмірі 1781,10 грн; 3 % річних у розмірі 212,21 грн; інфляційні втрати у розмірі 1370,94 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 у справі № 910/26074/14 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову щодо стягнення штрафних санкції відмовити повністю, а в частині стягнення суми сплаченого страхового відшкодування прийняти рішення в межах визнаної відповідачем суми; вирішити питання щодо передачі відповідачеві пошкоджених запасних частин транспортного засобу, які в процесі ремонту були замінені на нові. Апелянт мотивує свою скаргу тим, що згідно зі звітом оцінки транспортного засобу від 12.05.2014 № 2345, складеного за замовленням відповідача, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля, який забезпечено позивачем, складає 20395,40 грн, з яких 1933,10 грн складає ПДВ. Так, відповідач визначає позов на суму 18462,30 грн, тобто за мінусом ПДВ, оскільки автомобіль відновлювався особою, яка не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Крім того, відповідач зазначає, що він є відповідальною особою за заподіяні страхувальникові позивача збитки, а тому вважає, що підлягає вирішенню судом питання щодо повернення ПрАТ «УОСК» пошкоджених і замінених запчастин на нові. Також, апелянт вважає, що нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, стягненню з відповідача не підлягають, оскільки останній не мав перед позивачем грошового зобов'язання, а відтак його не порушував.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 у справі № 910/26074/14 прийнято апеляційну скаргу ПрАТ «УОСК» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні 11 березня 2015 року представник відповідача надав пояснення, якими підтримав доводи, викладені в скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 25 березня 2015 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У вказане засідання представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час і місце був повідомлений судом належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.09.2013 між ПрАТ «СГ «ТАС», як страховиком, та Іноземним підприємством «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ ЛІМІТЕД», як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Skoda Roomster, державний номерний знак АІ5883СО (далі - застрахований ТЗ).

У відповідності до умов пункту 6.1 договору страхування строк дії договору визначено з 13.09.2013 по 12.09.2014.

Відповідно до відомостей про дорожньо-транспортну пригоду та постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі № 760/5003/14-п (провадження № 3/760/1855/14) встановлено, що 09 березня 2014 року Шуляк А.П., керуючи автомобілем Skoda Superb, державний номер АІ9994АІ, порушив пункт 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Subaru, державний номер АА2285СМ, який від даного зіткнення зіткнувся з автомобілем Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою Шуляка Андрія Володимировича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що транспортний засіб Skoda Roomster із державним номерним знаком АІ5883СО, застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспортну № ВВ/21 А 355747, та транспортний засіб Skoda Praktik, державний номер АІ5883СО, зазначений у відомостях про дорожньо-транспортну пригоду як учасник дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09 березня 2014 року, є одним і тим же транспортним засобом з номером шасі (кузова, рами) ТМВТНВ5J58В600693.

Отже, внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Відповідно до рахунку на оплату від 20.03.2014 № 118, виставленого фізичною особою-підприємцем Гуляєвою Оленою Михайлівною, та акту виконаних робіт від 02.04.2014 № 102, підписаного ФОП Гуляєвою О.М. та ІП «КОКА-КОЛА БЕВЕРІДЖИЗ ЛІМІТЕД», фактична вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ Skoda Praktik із д.н.з. АІ5883СО, складає 29752,00 грн.

При цьому, за замовленням ПрАТ «СГ «ТАС» оцінювачем приватним підприємством «ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ «УКРАВТОЕКСПЕРТИЗА» Зіміною О.О. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 21.05.2011, свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 8801 від 05.07.2011, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 7574-ПК від 15.11.2012) складено звіт від 25.03.2014 серії SL № 22617, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Roomster, державний номер АІ5883СО, з урахуванням коефіцієнту фізичного його складників, складає 23067,24 грн.

Згідно зі страховим актом від 01.04.2014 № 7078р/40/2014, складеним позивачем на підставі рахунку на оплату від 20.03.2014 № 118, виставленого ФОП Гуляєвою О.М., та розрахунком суми страхового відшкодування, розмір страхового відшкодування складає 29752,00 грн.

На підставі заяв про настання події (КАСКО) від 11.03.2014 № 02113/40/2014/82 та про виплату страхового відшкодування від 20.03.2014 № 01.14/1254 позивач платіжним дорученням від 02.04.2014 № 10433 (а.с. 96) перерахував на рахунок Гуляєвої О.М. (СТО) страхове відшкодування в розмірі 29752,00 грн.

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з Полісом серії АС № 2077122, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність винної у настанні ДТП особи Шуляк А.В. була застрахована ПрАТ «УОСК», забезпеченим ТЗ є «Skoda Superd» із державним номерним знаком АІ9994АІ. Також з вказаного Полісу вбачається, що ліміт за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн, а франшиза - 1000,00 грн.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом пунктів 36.1 і 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Отже, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції що позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності винної у настанні ДТП особи, страхового відшкодування, виплаченого страхувальникові позивача на підставі Договору добровільного страхування.

Так, позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, надіслав 23 квітня 2014 року (вихідний № Г0502/2651) відповідачеві заяву від 23.04.2014 на виплату страхового відшкодування (а.с. 97) в сумі 29752,00 грн. Вказану заяву вручено відповідачеві 24 квітня 2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 98).

Спір між сторонами судового процесу виник у зв'язку з нездійсненням відповідачем страхового відшкодування на вимогу позивача, викладеної у заяві від 23.04.2014 № Г0502/2651.

Таким чином, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 22067,24 грн, яка складається зі суми відновлювального ремонту застрахованого ТЗ, встановленої у звіті від 25.03.2014 серії SL № 22617, за мінусом розміру франшизи, встановленої Полісом серії АС № 2077122.

Колегія суддів Київського апеляційного суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваному рішенні від 13.01.2015, та зазначає про відсутність визначених законом підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Місцевий суд вірно зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспортну від 06.09.2013 № ВВ/21 А 355747. Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.08.2014 у справі № 910/14328/13.

В той же час, як вказано вище, за приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач має право вимагати від відповідача виплачене страхове відшкодування в межах фактичних затрат, а фактичними затратами згідно з платіжним дорученням від 02.04.2014 № 10433 є 29752,00 грн. Тобто, позивачем фактично заявлено до стягнення навіть менше, ніж ним відшкодовано його страхувальникові.

З урахуванням викладеного, місцевий суд правомірно не взяв до уваги звіт з оцінки ТЗ від 12.05.2014 № 2345, складений за замовленням відповідача і на який він посилається.

Як вірно зазначив місцевий суд, наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 15.01.2013 у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 у справі № 5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 у справі № 5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13, від 11.11.2014 № 910/10479/14, від 10.12.2014 у справі № 910/7163/14).

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо необхідності зменшення страхового відшкодування на суму ПДВ, яка відповідно до звіту від 12.05.2014 № 2345 складає 1933,10 грн, оскільки відповідно до акту виконаних робіт від 02.04.2014 № 102 загальна вартість робіт (послуг) з ремонту застрахованого ТЗ складає 29752,00 грн без ПДВ.

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду щодо обґрунтованості вимог позивача та наявності підстав для стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 22067,24 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Однак, апелянт заперечує проти вказаних вимог з підстав, наведених вище.

Проте, вказані доводи колегією суддів відхиляються, оскільки за приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з моменту отримання ПрАТ «УОСК» заяви позивача від 23.04.2014 № Г0502/2651 на виплату страхового відшкодування у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке він повинен був виконати у строки, встановлені п. 36.2 ст. 36 названого Закону. Однак, відповідач вказане зобов'язання порушив.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позову ПрАТ «СГ «ТАС» в частині стягнення на його користь з ПрАТ «УОСК» трьох відсотків річних в сумі 212,21 грн та інфляційних нарахувань в сумі 1370,94 грн 94 грн, нарахованих за період прострочення з 26.07.2014 по 19.11.2014. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши здійснений місцевим судом розрахунок позовних вимог, визнає його вірним і обґрунтованим.

Водночас, відповідно п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Так, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1781,10 грн.

Крім того, апелянт просить суд вирішити питання щодо передачі йому залишків запчастин, які підлягали заміні при ремонті пошкодженого автомобіля. В обґрунтування наведеного прохання відповідач посилається на абзац 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992, у якому визначено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З приводу наведеного місцевий суд вірно зауважив, що в даному випадку стягувач, тобто позивач, не є потерпілою особою, а є страховою компанією, яка набула права зворотної вимоги до відповідача.

Водночас колегія суддів вважає передчасним вирішувати питання щодо повернення заміненого майна відповідачеві до відшкодування ним на користь позивача страхової виплати.

Також місцевий суд вірно зазначив, що постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 № 6 носить роз'яснювально-рекомендаційний характер. До того ж, особа, яка завдала збитки не позбавлена права звернутися до суду з самостійними вимогами до власника пошкодженого транспортного засобу про витребування пошкоджених деталей, що мають для нього певну матеріальну цінність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2010 у справі № 9/58-08.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 у справі № 910/26074/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ОХОРОННА-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 року у справі № 910/26074/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2015 у справі № 910/26074/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/26074/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено 15 квітня 2015 року.