Постанова № 43819797, 22.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/14851/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача-1: Уланов І.В. (представник за довіреністю)

від позивача-2: Уланов І.В. (представник за довіреністю)

від позивача-3: Гайдай Т.В. (представник за довіреністю)

від відповідача: Ореховський М.Л. (представник за довіреністю)

від прокуратури: Шевченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва

на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р.

у справі №910/14851/14 (головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Босий В.П., Літвінова М.Є.)

за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі:

1) Київської міської ради

2) Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3) Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-95"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-95" про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1258 від 16 липня 2013 року, стягнення заборгованості в розмірі 37680,67 грн., зобов'язання ТОВ "Нива-95" повернути Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та КП "Київський метрополітен" частини нежитлових приміщень площею 7,0 кв.м., відповідно до переліку, схем та за адресами, що вказані в додатку №1 до договору оренди №1258 від 16.07.2013 р.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди обґрунтовані тим, що відповідач допустив неналежне виконання своїх обов'язків з їх сплати за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1258 від 16 липня 2013 року, укладеного між позивачем-2, позивачем-3 та відповідачем. В частині розірвання договору оренди позов мотивується неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків зі сплати орендних платежів, нецільовим використання об'єкту оренди, порушення істотної умови договору оренди стосовно страхування об'єкту оренди.

В подальшому від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив стягнути з ТОВ "Нива-95" на користь КП "Київський метрополітен" 20896,01 грн. заборгованості, 1502,14 грн. пені, 282,49 грн. 3% річних, 15000,00 грн. авансового платежу, всього на суму 37680,67 грн.; розірвати договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.07.2013 року №1258, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Нива-95"; зобов'язати ТОВ "Нива-95" повернути Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) частини вестибюлів, що перебувають на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 7,0 кв.м. відповідно до схем, що є невід'ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.07.2013 року № 1258, а саме:

- частину вестибюлю за адресою: станція метро "Печерська", загальною площею 3,0 кв.м.;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро "Дружби народів", загальною площею 3,0 кв.м.;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро "Університет", загальною площею 1,0 кв.м.

Зазначену заяву було прийнято судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/14851/14 позов задоволено частково. В частині позову №07/2/2-1080 вих-14 від 16.07.2014 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-95" на користь Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН" основного боргу 12586,86 грн. провадження у справі №910/14851/14 припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-95" на користь Комунального підприємства "КИЇВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІТЕН", на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: 275,30 грн. 3% річних, 1219,53 грн. пені та 682,75 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. у справі №910/14851/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині розірвання договору та зобов'язання вчинити дії. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 530, 610-611, 651 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського суду України, ст. ст.10, 24, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не надання правової оцінки умов укладеного договору оренди, наявних у справі доказів в їх сукупності, в зв'язку з чим суд прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 р. у справі №910/14851/14 прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. у справі №910/14851/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.03.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. розгляд справи №910/14851/14 відкладено на 01.04.2015 р.; зобов'язано сторін надати суду відзиви на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.04.2015 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 22.04.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи; продовжено строк розгляду апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва у справі №910/14851/14 на п'ятнадцять днів.

Представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/14851/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині розірвання договору та зобов'язання вчинити дії. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Представник позивача-1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/14851/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині розірвання договору та зобов'язання вчинити дії. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Представник позивача-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/14851/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині розірвання договору та зобов'язання вчинити дії. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Представник позивача-3 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/14851/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині розірвання договору та зобов'язання вчинити дії. В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Представник відповідача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014р. у справі №910/14851/14, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

16 липня 2013 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як Орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива-95", як Орендарем, та отримувачем коштів - Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (надалі - Підприємство) (разом - сторони) було укладено договір №1258 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого (із змінами, внесеними договором №1 про внесення змін до Договору №1258 від 16.07.2013 року про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду), Орендодавець на підставі протоколів засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.06.2013 року протокол №18 та постійної комісії Київради з питань власності від 20 травня 2014 року протокол №174 передає, а Орендар приймає в оренду частину нерухомого майна, відповідно до переліку та за адресами, що вказані в Додатку №1 до Договору, який є його невід'ємною частиною, далі - об'єкт оренди, для розміщення автоматів з продажу газет з функціями платіжного терміналу.

Відповідно до додатку № 1 до Договору оренди відповідачу в оренду передано:

- частина вестибулю станції метро "Печерська", площею 3,0 м.кв.;

- частина вестибулю станції метро "Дружби народів", площею 3,0 м.кв.;

- вестибулю станції метро "Університет", площею 1,0 м.кв.

За приписами п. 2.4 Договору оренди, об'єкти оренди належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходяться на балансі КП "Київський метрополітен".

Згідно з п. 3.1. Договору оренди, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 року №34/6250 та відповідно до конкурсної пропозиції, на дату підписання Договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 893,00 грн. за 1 м.кв. орендованої площі, що в цілому складає 6250,00 грн. /без ПДВ/.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.4 Договору оренди, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (підприємства), а саме: КП "Київський метрополітен", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві, або фактичного звільнення об'єкта оренди від автоматів з продажу газет (за рішенням суду тощо). Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.5, п.3.6 Договору оренди).

У відповідності до п. 3.9. Договору оренди, зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за 2 місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні 2 місяці строку дії договору оренди. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Орендодавець зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством (п. 4.1 Договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору між Орендодавцем, Орендарем та Підприємством підписано акт приймання-передачі від 23.07.2013 об'єкта оренди, відповідно до якого Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято в орендне користування згідно з Договором оренди №1258 від 16.07.2013 року частини вестибюлів, що перебувають на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 7,00 кв.м., та розташовані за адресою:

- частина вестибулю станції метро "Печерська", площею 3,0 м.кв.;

- частина вестибулю станції метро "Дружби народів", площею 3,0 м.кв.;

- частина вестибулю станції метро "Університет", площею 1,0 м.кв.

Пунктом 4.10 Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язаний протягом місяця, починаючи з дати укладання договору, застрахувати об'єкти оренди на користь підприємства на весь строк дії договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше, ніж експертна вартість об'єкта оренди. У договорі страхування (страховому полісі) підприємство повинне бути вказане як вигодонабувач страхового відшкодування. Орендар зобов'язаний надати орендодавцю та підприємству копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів. Обсяги страхових платежів та терміни їх сплати визначаються договором страхування об'єкта оренди.

Строк дії договору сторонами погоджено у п. 9.1 Договору оренди, відповідно до якого договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 16.07.2013 р. до 14.07.2016 р.

Прокурор, звертаючись з позовом стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання своїх обов'язків зі сплати орендних платежів за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №1258 від 16 липня 2013 року, укладеного між позивачем-2, позивачем-3 та відповідачем, у зв'язку із чим з останнього підлягає стягненню 20896,01 грн. заборгованості, 1502,14 грн. пені, 282,49 грн. 3% річних, 15000,00 грн. авансового платежу. Крім цього, Договір оренди підлягає розірванню, а об'єкт оренди поверненню позивачу-2 через нецільове використання об'єкту оренди, порушення відповідачем істотної умови договору оренди майна комунальної власності щодо страхування об'єкту оренди, а також неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків зі сплати орендних платежів.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням, третім особам у користування не передавався, станом на 04.09.2014 року заборгованість ТОВ "Нива-95" зі сплати орендних платежів відсутня, а 28.07.2014 року останнім застраховано об'єкт оренди на весь період дії Договору оренди.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідачем було надано суду платіжні доручення №119 від 20.06.2014 року на суму 8309,15 грн., №124 від 18.07.2014 року на суму 8004,96 грн., №131 від 18.08.2014 року на суму 8392,24 грн., №132 від 18.08.2014 року на суму 20000,00 грн., №145 від 04.09.2014 року на суму 7108,95 грн., №146 від 04.09.2014 року на суму 782,10 грн., №168 від 17.10.2014 року на суму 8739,52 грн., №187 від 20.11.2014 року на суму 8949,27 грн., №199 від 12.12.2014 року на суму 2232,74 грн., №200 від 15.12.2014 року на суму 6260,48 грн. (копії платіжних доручень у справі).

Враховуючи те, що суму основного боргу в розмірі 12586,86 грн. було сплачено відповідачем під час розгляду справи, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 8309,15 грн. не підлягають задоволення, оскільки відповідачем надано докази, які підтверджують сплату останнім орендної плати на вказану суму до моменту звернення до суду.

Позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 15000,00 грн. авансового платежу підлягають залишенню без задоволення, оскільки вказана сума перерахована в якості авансового платежу 20.08.2013 р., згідно з платіжним дорученням №32 від 20.08.2013 року на суму 15000,00 грн.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору оренди передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок 3 % річних та пені, враховуючи те, що відповідач допустив прострочення платежів за оренду, колегія суддів вважає, що у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення вказаного грошового зобов'язання суми пені та 3% річних, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 275,30 грн., пені в розмірі 1219,53 грн. грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Порядок та підстави для розірвання договору оренди об'єкта, що є комунальною власністю також визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна", а саме у ч. 3 ст. 26 Закону, де вказано, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 9.5 Договору оренди передбачено, що договір може бути розірвано достроково за погодженням сторін, або в порядку передбаченому договором та законодавчими актами України, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Прокурор стверджує, що відповідачем було застраховано об'єкт оренди за договором добровільного страхування від 01.10.2013 р. строком на один рік, тобто до 01.10.2014 р., що є порушенням п.4.10 Договору оренди. При цьому зазначає, що порушення відповідачем п. 4.10 Договору оренди є істотним, та є підставою для його розірвання.

Колегією суддів встановлено, що 01.10.2013 р. між відповідачем, як страхувальником, та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АСКО-Медсервіс", як страховиком, було укладено договір №СО-13-1073-10 добровільного страхування майна, відповідно до якого страховик зобов'язується за обумовлену у договорі плату при настанні передбаченого договором страхового випадку відшкодувати вигодонабувачу (КП "Київський метрополітен") чи страхувальнику - за письмовою згодою вигодонабувача, завдані внаслідок цієї події збитки, в межах визначеної договором страхової суми. Об'єктом цього договору є майно (нежиле приміщення), зазначене у заяві на страхування, що орендується страхувальником на підставі Договору оренди №1258 від 16.07.2013 р. та додатків до нього, укладеного з вигодонабувачем, що є балансоутримувачем застрахованого майна (копія договору страхування та копія платіжного доручення про внесення страхового платежу міститься в матеріалах справи).

Також в матеріалах справи міститься договір добровільного страхування № СО-14-0954-10 від 28 липня 2014 року, укладений між відповідачем з ПрАТ "Страхова компанія "Аско-Медсервіс", яким було застраховано об'єкт оренди за Договором №1258 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16 липня 2013 року і який діє до 14 липня 2016 року (копія договору страхування та копія платіжного доручення про внесення страхового платежу міститься в матеріалах справи).

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про понесення орендарем та підприємством шкоди внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасного укладення договору страхування, матеріали справи не містять доказів того, що таке порушення відповідачем умов договору призвело до позбавлення позивача-2, позивача-3 того, на що вони розраховували при укладенні договору, колегія суддів вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору в частині несвоєчасного укладення договору страхування орендованого майна, на які посилається прокурор в обґрунтування вимог, не є істотними порушеннями умов договору в розумінні абз.2 ч. 1 ст. 651 ЦК України та не є підставою для дострокового розірвання Договору оренди.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 19.06.2014 у справі №910/16542/13.

Також, як на підставу дострокового розірвання договору, прокурор посилається на те, що відповідачем було передано орендоване майно в користування третім особам, на підтвердження чого надає акт здійснення вибіркових перевірок автоматів з продажу газет "Медіамант" у вестибюлях станцій КП "Київський метрополітен" б/н від 20.03.2014 р., складеного робочою групою з перевірки стану збереження та цільового використання об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Вказаним актом встановлено, що:

- на об'єкті оренди, який було надано орендарю для розміщення автоматів з продажу газет, розміщуються автомати з продажу газет "Медіамат", в яких термінали, де розміщуються сенсорний дисплей та купюроприймач не працюють;

- реалізація преси здійснюється з шаф для розміщення товару цих автоматів безпосередньо продавцем з рук:

- на деяких пунктах продажу спостерігалась реалізація вітальних листівок, сувенірів, книжок, журналів тощо.

- з автомату продажу газет "Медіамат" здійснюється поповнення рахунків мобільних телефонів, телекомунікаційних кабельних мереж, комунальних послуг тощо.

Відповідно до п. 8.1 Договору оренди, Орендар не має права передавати свої зобов'язання за договором та передавати об'єкти оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди орендодавця. Орендар не має права укладати договори (контракти, угоди), у тому числі про спільну діяльність, пов'язані з будь-яким використанням об'єкта оренди іншою юридичною чи фізичною особою без дозволу орендодавця. Порушення цієї умови договору є підставою для дострокового розірвання цього договору в установленому порядку.

Об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1 цього договору (розміщення автоматів з продажу газет з функціями платіжного терміналу (п. 8.3 договору). У разі виявлення факту використання орендарем об'єкта оренди не за цільовим призначенням договір підлягає розірванню орендодавцем (п.8.5.7 договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на об'єкті оренди за всіма адресами встановлено автомати з продажу газет з функціями платіжного терміналу, що відповідає цільовому використанню, встановленому п. 1.1 Договору оренди.

Відповідачем було надано Договір оренди обладнання №11/11/13-5 від 11.11.2013 року, укладений між ТОВ "Нива-95" та ТОВ "Сучасні Платіжні Технології" (копія договору в справі), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого відповідачем було передано ТОВ "Сучасні Платіжні Технології" за плату в тимчасове володіння і користування (оренда) обладнання на умовах, передбачених цим договором; об'єктом оренди за цим договором є автомати з продажу газет.

Згідно з листом Департаменту комунальної власності м. Києва, питання обслуговування та спільного використання автоматів з продажу газет, які є власністю орендарів, вирішуються орендарями самостійно та не відносяться до компетенції Департаменту комунальної власності м. Києва.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було передано у користування автомати з продажу газет, а не об'єкти оренди за Договором №1258 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16 липня 2013 року.

Прокурором не обґрунтовано, в чому саме підлягає нецільове використання ТОВ "Нива-95" об'єкта оренди за договором №1258 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16 липня 2013 року, останній лише обмежився переліком порушень, встановлених актом про здійснення вибіркових перевірок автоматів з продажу газет "Медіамат" в вестибюлях станцій КП "Київський метрополітен" б/н від 20.03.2014 року, складеного робочою групою з перевірки стану збереження та цільового використання об'єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Прокурор також стверджує, що підставою для розірвання договору є несвоєчасне і не в повному обсязі перерахування орендної плати.

Відповідно до п. 4.10 Договору оренди, при несплаті Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу, Орендодавець та Підприємство мають право відмовитись від договору та вимагати від Орендаря повернення об'єкта оренди відповідно до ст. 782 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дострокове розірвання Договору з підстав неналежного виконання відповідачем свого обов'язку стосовно несвоєчасної сплати орендних платежів та існування заборгованості за їх оплатою є необґрунтованим, оскільки на день розгляду справи, заборгованість відповідача з оплати орендних платежів за Договором №1258 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16 липня 2013 року перед позивачем-3 відсутня.

Крім того, відсутній факт нездійснення оплати грошових коштів по орендній платі за договором протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору з підстав порушення відповідачем положень п.4.10 Договору оренди.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Наслідком розірвання договору є повернення позивачу-2 частини вестибюлів, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", загальною площею 7 кв.м. відповідно до схем.

Проте, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору оренди, колегія суддів вважає, що вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу-2 частини вестибюлів, що перебувають на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", загальною площею 7 кв.м. відповідно до схем, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. у справі №910/14851/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/14851/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко