Постанова № 43819794, 22.04.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа№ 910/25453/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Пашкіної С.А.

секретаря судового засідання Ворони В.В.

У судове засідання з'явилися представники:

від позивача - Ситник С.І., дов. б/н від 24.03.2014 року,

Левчук Ю.О., дов. б/н від 24.03.2014 року;

від відповідача - Сердюк О.О., дов. № 1-7-д від 12.01.2015 року,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю

«Поліграфімпорт»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.12.2014 року

у справі № 910/25453/14 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Поліграфімпорт»

до Державного підприємства «Державне видавництво «Преса

України» Державного управління справами

про стягнення 31 439,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року по справі № 910/25453/14 частково задоволені позовні вимоги.

Стягнуто з Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» основний борг у розмірі 22 000 грн., пеню у розмірі 1 563,75 грн., 3% річних у розмірі 599,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 685 грн. та судовий збір у розмірі 1 676,45 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року по справі № 910/25453/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4 151,35 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В. та призначено до розгляду на 23.02.2015 року.

У судовому засіданні 23.02.2015 року по справі № 910/25453/14 оголошено перерву до 23.03.2015 року.

23.03.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» надійшла письмова заява, в якій позивач відмовляється від вимог апеляційної скарги в частині стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн., які ним заявлялися до суду першої інстанції.

Натомість 23.03.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» подало заяву про відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 6 000,00 грн.

У судовому засіданні 23.03.2015 року по справі № 910/25453/14 оголошено перерву до 30.03.2015 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Лобаня О.І. на лікарняному, призначено проведення повторного автоматичного розподілу, в результаті чого справа № 910/25453/14 була передана для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Шевченко Е.О., Синиця О.Ф.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Шевченка Е.О. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2015 року.

За розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року, проведено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого справу № 911/4975/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Ткаченка Б.О., суддів: Пашкіної С.А., Синиці О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року вказаним складом суду було прийнято справу до свого провадження.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року по справі № 910/25453/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4 151,35 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 6 000,00 грн., які заявлені ним в апеляційній інстанції.

Представник Державного підприємства «Державне видавництво «Преса України» Державного управління справами у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (далі - підрядник, позивач, ТОВ «Поліграфімпорт») та Державним підприємством «Державне видавництво «Преса Україна» Державного управління справами (далі - замовник, відповідач, ДВ «Преса Україна») було укладено договір про надання послуг № 12/009.

За умовами Договору підрядник із застосуванням власних монтажних інструментів зобов'язався надати замовнику послуги з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання, яке знаходиться в експлуатації замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що результатом наданих послуг є обладнання, налагоджене та пущене в експлуатацію за адресою монтажу, яке працює не гірше, ніж до початку проведення робіт по демонтажу.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, його ціна становить 22 000,00 грн., вона може бути змінена за взаємною письмовою згодою сторін.

Як передбачено п. 4 Договору, замовник зобов'язується оплатити підряднику ціну Договору у наступному порядку:

- 30% від ціни договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання договору;

- 40% від ціни вноситься протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно додатку № 1;

- 30% від ціни правочину сплачуються замовником протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно додатку №1.

Згідно п. 10.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками контрагентів і діє до повного виконання зобов'язань.

У додатку № 1 до Договору сторони погодили обсяг послуг, який надається підрядником за договором, місце надання послуг та вимоги до підготування місця виконання підрядником своїх обов'язків.

Розділом 2 додатку № 1 до Договору встановлено, що обсяг послуг, які надаються підрядником за Договором проводиться в два етапи.

04.11.2013 року був підписаний акт приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг на суму 15 400,00 грн. (т. 1 а.с. 12).

08.11.2013 року був підписаний акт приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг на суму 6 600 грн. (т. 1 а.с. 13).

Перелік наданих та прийнятих послуг в повному обсязі відповідає умовам додатку № 1 до Договору.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Поліграфімпорт» зазначає, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання в частині надання послуг з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання на загальну суму 22 000,00 грн., проте, відповідач заборгованість по оплаті послуг ТОВ «Поліграфімпорт» не погасив.

На підставі вказаного позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 22 000,00 грн., пеню у сумі 4 151,35 грн., 3 % річних у сумі 603,04 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 685,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За правилами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги за Договором на суму 22 000,00 грн.

Доказів погашення заборгованості у розмірі 22 000,00 грн. суду не надано.

Жодних зауважень стосовно наданих послуг як при підписанні актів приймання-передачі послуг, так і після їх підписання сторони не заявляли, доказів зворотного суду не надано.

Враховуючи належне надання позивачем послуг, та відсутність оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ДВ «Преса Україна» на користь ТОВ «Поліграфімпорт» основного боргу за Договором у сумі 22 000,00 грн.

Стосовно вимоги про стягнення з ДВ «Преса Україна» на користь ТОВ «Поліграфімпорт» 4 151,35 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за порушення замовником строків оплати належним чином наданих послуг, останній сплачує підряднику пеню в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день всього часу прострочення до дати фактичної оплати чи дня пред'явлення позову.

Як зазначає апелянт, вказаним пунктом змінено строк нарахування пені.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року №14 встановлено, що за порушення грошових зобов'язань при нарахуванні пені застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім того, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлений не термін, а строк нарахування. Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що умовами п. 7.3 Договору не було встановлено інший строк ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, доводи позивача, до яких зводилася апеляційна скарга, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Колегія зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що акт на суму 15 400 грн. сторонами було підписано 04.11.2013 року, а отже кінцевим строком оплати послуг за даним актом є 11.11.2013 року. Таким чином, нарахування пені за порушення грошового зобов'язання на суму 15 400,00 грн. повинно починатися з 12.11.2013 року, а не з 11.11.2013 року, як нарахував позивач.

Враховуючи наявність заборгованості, вірний період та строк нарахування пені, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 1 563,75 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 603,04 грн. (за період 11.11.2013 року по 15.11.2013 року на суму 6,33 грн. та з 16.11.2013 року по 10.10.2014 року на суму 596,71 грн.) та інфляційні втрати у сумі 4 685,00 грн. за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач припустився порушення при нарахуванні 3 % річних, аналогічного тому, що було при нарахуванні пені, почавши нарахування 3 % річних на суму 15 400,00 грн. з 11.11.2013 року по акту підписаному 04.11.2013 року та на суму 22 000,00 грн. з 15.11.2013 року по акту підписаному 08.11.2013 року, тоді як винен був розпочати нарахування з 12.11.2013 року та 16.11.2013 року відповідно.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, то суд дійшов вірного висновку, що він є вірним та обґрунтованим.

Колегія суддів, враховуючи наявність заборгованості, вірний період нарахування 3 % річних, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 599,96 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 685 грн.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ТОВ «Поліграфімпорт» про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 3 000 грн., з огляду на те, що Левчук Юрій Андрійович, з яким укладено договір, не був присутнім у судових засіданнях суду першої інстанції та не підписував жодних документів, а також на те, що як доказів надання послуг Левчуком Ю.А., так і оплати послуг (понесених витрат) зі сторони ТОВ «Поліграфімпорт» на користь Левчука Ю.А. суду надано не було.

При цьому, колегія суддів зазначає, що витрати на послуги адвоката, передбачені ст. 44 Господарського процесуального кодексу України підлягають сплаті, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Подані докази стосовно понесення витрат не приймаються колегією до уваги, оскільки апелянт не обґрунтував їх неподання до суду першої інстанції, що порушує ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вказано вище, апелянт відмовився від вимоги апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

При цьому, в апеляційній інстанції ТОВ «Поліграфімпорт» заявило вимогу про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 6 000 грн.

Стосовно даних витрат, понесених на стадії апеляційного розгляду, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката не можуть бути задоволені з огляду на положення ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи та не спростували висновків рішення суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року по справі № 910/25453/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфімпорт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 року по справі № 910/25453/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/25453/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.Ф. Синиця

С.А. Пашкіна

Повний текст рішення складено 24.04.2015 року.