Постанова № 43819774, 21.04.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року Справа № 21/5005/4856/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового зсідання: Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Демчук О.В. представник, довіреність №14-94 від 18.04.14;

від відповідача: Кучеренко К.В. представник, довіреність №116 від 22.01.15;

від відповідача: Резниченко В.В. представник, довіреність №744 від 16.04.15;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 21/5005/4856/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 21/5005/4856/2012 (суддя Соловйова А.Є. ) позов задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" 75 000,00 грн. основного боргу.

Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20 795 324,10 грн. основного боргу, 304 623,25 грн. 3% річних, 156 042,50 грн. пені, 208 703,24 грн. інфляційних втрат, 146 092,27 грн. штрафу, 64 137,10 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2484/11 від 30.09.2011 року, наявністю заборгованості в розмірі 20 870 324,10 грн., правом позивача стягнути відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні, а відповідно до п.7.2 договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня та штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Суд зазначив на наявність доказів того, що після звернення позивача до суду відповідач частину заборгованості у розмірі 75 000,00 грн. сплатив відповідно до платіжного доручення №873 від 03.09.2012 року, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині заявлених вимог.

Враховуючи правовий статус відповідача та його фінансовий стан, зокрема наявність кредиторської заборгованості, суд зменшив розмір штрафу та пені до 10% від нарахованої позивачем суми.

Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, необґрунтоване зменшення нарахованих пені та штрафу, відсутність оцінки судом особливих обставин щодо діяльності позивача.

В доповненнях до апеляційної скарги позивач зазначав на необґрунтоване припинення судом провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 75 000,00 грн.

Зазначає, що судом не враховано обставини, встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9886/13, яким підтверджено розмір заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2011 року у вказаному розмірі.

Скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у даній справі скасувати в частині стягнення 1 419 810,89 грн. пені, 1 314 830,42 грн. штрафу та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 75 000,00 грн. основного боргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення суми основної заборгованості., штрафу та пені.

Вважає, що суд не встановив об'єм спожитого відповідачем природного газу, не надав належну правову оцінку судово-економічній експертизі, наявній у справі №1818/1819-13, якою встановлено об'єм спожитого газу за спірний період - 3 927,0906 тис.куб.м.

Сума боргу, за розрахунком відповідача, становить 14 912 005,17 грн., на яку відповідачем проведено розрахунок штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних. Представник відповідача просить стягнути на користь позивача розраховані ним суми та змінити оскаржуване судове рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення слід змінити виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі - покупець, відповідач) укладено договір №14/2484/11 купівлі-продажу природного газу (далі - договір). В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до даного договору: № 1 від 30.09.2011року та № 2 від 11.10.2011 року.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі -газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі- споживачам покупця) та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Відповідно до п.п.2.1, 2.1.2 договору сторони визначили обсяги газу, що передається покупцеві.

Згідно п.п. 3.1, 3.3 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що кількість газу, яка продається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Пунктом 5.2 договору у редакції додаткової угоди № 2 від 11.10.2011 встановлено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 382,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куд.м. природного газу - 3 382,00 грн., крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 грн.

До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20% - 60,46 грн., всього з ПДВ - 362,76 грн.

У разі поставки газу на газоспоживачі об'єкти покупця, які безпосередньо підключені до магістральних або промислових трубопроводів нафто- газовидобувних підприємств, тариф на послуги з транспортування 1 000 куб.м. газу цими трубопроводами встановлюється в розмірі 262,25 грн., крім того ПДВ - 20% - 52,45 грн., разом з ПДВ - 314,70 грн.

Згідно п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем у жовтні 2011 рокубуло передано, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 5467,851 тис. куб. м. на загальну суму 20 87 724,10 грн.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року та не заперечується сторонами.

Суд надав належну оцінку доводам відповідача, які аналогічні запереченням на апеляційну скаргу, щодо кількості отриманого ним газу за спірний період та висновку експертизи, що знаходиться у справі №1818/1819-13.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду поділяє висновок оскаржуваного судового рішення про те, що відповідачем не доведено недійсність підписаних ним актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року.

Оцінюючи висновок судового експерта в сукупності з іншими доказами по справі в порядку ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновок експертизи фактично нівелює узгоджений сторонами договірний порядок та дані актів, які підписані сторонами без зауважень і є підставою для остаточних розрахунків між ними відповідно до п. 3.4 договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Згідно п.6.1 договору відповідач мав оплатити поставлений в жовтні 2011 року на суму 20 878 724,10 грн. природний газ в строк до 14.11.2011року включно.

Матеріалами справи підтверджується, що оплата здійснена відповідачем наступним чином:

- станом на дату звернення позивача з позовом до суду сплачено 8 400,00 грн. (том 2 а.с.23-29).

- за платіжним дорученням №873 від 03.09.2012 року сплачено 75 000,00 грн. після звернення позивача до суду - 03.09.2012 року (том 2 а.с.30).

Доводи апелянта, які він зазначав при розгляді апеляційної скарги, про те, що сума 75 000,00 грн. зарахована позивачем за інший період заборгованості є неправомірними, оскільки в призначенні платежу відповідачем чітко зазначено, що оплата здійснюється за споживання природного газу згідно договору №14/2484/11 від 30.09.2011 року за 10 місяць 2011 року (том 2 а.с.30).

Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що з врахуванням проведених оплат сума заборгованості за спірний період становить 20 795 324,10 грн., а в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 75 000,00 грн. провадження слід припинити відповідно до ст.80 Господарського процесуального кодексу України

За відсутності доказів відповідача про оплату заборгованості, рішення суду про її стягнення є правомірним.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/9886/13 встановлені обставини, що в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними для даної справи, оскільки такі факти вказаним рішенням не встановлені.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то вони розраховані судом відповідно до розміру належної до стягнення суми боргу та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання про стягнення штрафних санкцій, передбачених п.7.2 договору, суд скористався наданим йому правом відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України їх зменшити.

Як вбачається з розрахунку позивача, сума нарахованої ним пені за прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача становить 1 577 567,66 грн.

Правильно визначивши період стягнення, суд встановив вірний розмір пені - 1 560 425,03 грн.

Однак стягнувши лише 10% суми нарахованої пені, суд в порушення вимог ст.84Господарського процесуального кодексу України не зазначив обґрунтованих доказів, на підставі яких відхилив доводи позивача щодо його фінансового стану та не обґрунтував таке зменшення саме на 10%.

Посилання в мотивувальній частині рішення про наявність заборгованості перед відповідачем, про використання ним отриманого газу виключно для потреб бюджетних організацій та населення, на правовий статус відповідача як комунального підприємства визнати законним та обґрунтованим не можна.

Аналогічним чином мотивував суд і рішення про зменшення до 10% належного до стягнення штрафу.

Враховуючи, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст.627 Цивільного кодексу України), враховуючи положення п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, фінансовий стан позивача та відповідача, розмір заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, колегія суддів вважає правомірним зменшити штраф та пеню на 50% та стягнути на користь позивача пеню в розмірі 709 905,45 грн. та штраф в розмірі 657 415,21 грн.

З огляду на викладене, резолютивну частину рішення слід змінити, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в 28 259,92 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 21/5005/4856/змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 37, код ЄДРПОУ 32082770) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 20 795 324,10 грн. основного боргу, 304 623,25 грн. 3% річних, 709 905,45 грн. пені, 208 703,24 грн. інфляційних втрат, 657 415,21 грн. штрафу, 64 137,10 грн. судового збору за подання позовної заяви".

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 37, код ЄДРПОУ 32082770) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (01001, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720) 28 259,92 грн. за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 27.04.2015 року.