Рішення № 43819586, 22.04.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2015 р.Справа № 924/247/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом першого заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - регіонального відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор", м. Славута

про стягнення 6373379,58 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Буяр З.М. за довіреністю №1914 від 18.11.2014 року

Корсакова Н.М. за довіреністю №1857 від 23.07.2013 року

від відповідача: Гащак Б.В. за довіреністю №124/01-14 від 20.01.2015 року

від прокуратури: Приступа В.І. за посвідченням №031942 від 02.02.2015 року

Рішення приймається 22.04.2015 р., оскільки в судових засіданнях 02.03.2015 р., 16.03.2015 р., 30.03.2015 р., 01.04.2015 р. оголошувались перерви.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 6373379,58 грн. за договором оренди № 139 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор", укладеним між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна по Хмельницькій області у новій редакції від 15.03.2006 р., яка виникла за період з 20.09.2011 р. по 04.12.2012 р.

Мотивуючи позовні вимоги, зазначає, що за договором оренди № 139 у редакції від 15.03.2006 р., враховуючи додатковий договір від 07.04.2008 р., відповідач орендує у позивача цілісний майновий комплекс державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" із розрахунку орендної плати в розмірі 153858,03 грн. У зв'язку з прийняттям постанови КМУ №961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786", якою збільшено розмір орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти додатковий договір та встановити орендну плату згідно з вимогами вказаної Постанови в розмірі 657374,73 грн. З огляду на відмову відповідача змінювати розмір орендної плати за договором, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти додатковий договір до договору оренди №139 від 24.04.2003 р. в частині зміни орендної плати. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.07.2012 р. по справі № 17/5025/432/12 позов задоволено та зобов'язано ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти додатковий договір, змінивши розмір орендної плати на 657373,73 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012р. у справі № 17/5025/432/12 рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2012 р. залишено в силі. В подальшому між сторонами 03.04.2013 р. було укладено додатковий договір до договору оренди №139, відповідно до якого змінено розмір ставки орендної плати до 657374,73грн.

Таким чином, прокурор зазначає, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 6373379,58грн. як різниця по сплаті орендної плати за договором оренди № 139 у новій редакції від 15.03.2006 р., яка виникла за період з 20.09.2011 р. (набрання чинності постановою КМУ № 961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786", якою збільшено розмір орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств) по 04.12.2012 р. (дата винесення постанови Вищого господарського суду України у справі № 17/5025/432/12 про залишення в силі рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2012 р. про зобов'язання ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти додатковий договір до договору оренди № 139 від 24.04.2003 р. в частині зміни орендної плати).

В обґрунтування вимог посилається на положення ст. 17 Конституції України, ст. ст. 212, 525, 526, 629, 762 ЦК України, ст. ст. 188, 193 ГК України, ст. ст. 2, 10, 18, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", постанову КМУ № 961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786", умови договору оренди

Акцентує увагу на тому, що договір оренди №139 за своєю природою є специфічним та стверджує, що обов'язок та необхідність внесення змін до договору, зокрема, щодо перегляду розміру орендної плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, виникли у зв'язку зі змінами в законодавстві.

Позивач в письмових поясненнях від 22.04.2015 р., посилаючись на п. 1 ст. 19, ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774, стверджує, що умовами договору, укладеного між регіональним відділенням і ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор", сторони передбачили можливість перегляду розміру орендної плати на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку. Повідомляє, що згідно із п. 8.2 договору та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 про затвердження Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, позивач виступив з ініціативою і направив відповідачу проект додаткового договору з розрахунком орендної плати за новою орендною ставкою. З посиланням на п. 10.2 договору, ч. 3 статті 762 ЦК України, ч. 1 ст. 286 ГК доходить висновку, що встановлення в договорі оренди умови про те, що розмір орендної плати визначається за методикою розрахунку орендної плати, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України, до якої було внесено зміни, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов договору оренди в цій частині, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Одночасно повідомляє, що орендна плата за період з 1 по 19 вересня 2011 року нарахована відповідачу за попередньою ставкою, а з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 - з 20 вересня 2011 року - за новою орендною ставкою.

Повноважний представник позивача та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві на позов від 02.03.2015 р. та повноважний представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що посилання позивача на набрання чинності Постановою КМУ від 14.09.2011 р. № 961, відповідно до якої збільшились орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, спростовується тим, що питання збільшення розміру орендної плати вже розглядалось між сторонами та було повністю врегульовано постановою ВГСУ від 05.12.2012 р. у справі № 17/5025/432/12, яка набрала чинності. Посилаючись на ст. 188 ГК України, доходить висновку, що договір оренди цілісного майнового комплексу змінений в частині заявлених вимог про збільшення орендної плати з 05.12.2012 р. Крім того, звертає увагу на те, що на виконання вищевказаного рішення сторонами було укладено додатковий договір від 03.04.2013 р., згідно з яким розмір ставки орендної плати становить 657374,73 грн. відповідно до вимог чинного законодавства. Стверджує, що в п. 2 додаткового договору від 03.04.2013 р. щодо періоду, на який поширює дію додатковий договір, сторони узгодили, що збільшений розмір орендної плати застосовується з моменту набуття законної сили постановою ВГСУ від 05.12.2012 р. у справі №17/5025/432/12.

Звертає увагу на те, що, усвідомлюючи, що сторонами у додатковому договорі від 03.04.2013 р. сторони врегулювали період застосування збільшення розміру орендної плати з 05.12.2012 р., Фонд Державного майна України в особі Хмельницького регіонального відділення звернувся до суду із вимогою зобов'язати ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти додатковий договір до договору оренди №139 шляхом викладення п. 2 додаткового договору від 03.04.2013 р. у новій редакції, а саме: поширити дію додаткового договору від 03.04.2013 р. з 20.09.2011 р. по 03.04.2013 р. Однак, рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2014 р. по справі № 924/762/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р., у позові було відмовлено.

Посилаючись на ст. 35 ГПК України, зазначає, що судом було встановлено, що зобов'язання відповідача щодо внесення орендної плати за користування орендованим цілісним майновим комплексом у період з 20.09.2011 р. по 04.12.2012 р. були визначені умовами додаткового договору до договору №139 від 07 квітня 2008 року та повністю належним чином виконані відповідачем, і даний факт є преюдиційним, оскільки він встановлений у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р. у справі № 924/762/14.

В додаткових поясненнях від 25.03.2015 р., посилаючись на ч. ч. 1, 4 ст. 188 ГК України, п. 10.3 договору, робить висновок, що договором не встановлено право сторони змінити договір в односторонньому порядку, а закріплений протилежний механізм: за взаємною згодою сторін. У випадку відсутності згоди сторін у позивача виникає право звернутися з відповідним позовом до суду про внесення змін до договору. Договір змінено в частині збільшення розміру орендної платні у відповідності до постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року по справі №17/5025/432/12. Повідомляє, що іншого строку набрання чинності додатковим договором позивачем в позові не заявлялося та в рішенні суду, відповідно, не встановлено. Посилаючись на положення пп. 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" вказує, що відсутні будь-які законодавчі підстави стверджувати, що у періоді з 20.09.2011 року по 04.12.2012 року діяв збільшений розмір орендної платні, та відповідно, існує заборгованість по її сплаті. Звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Отже, оренда будь-якого державного та комунального майна здійснюється виключно на підставі договору. З урахуванням вищезазначеного стверджує, що зміни у договір №139 вносяться або за взаємною згодою сторін або на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, інших шляхів зміни договору №139 ні чинним законодавством, ні самим договором не передбачено. Відповідно, твердження позивача про те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області вправі в односторонньому порядку змінювати та/або розривати договір № 139, оскільки це встановлено законом та самим договором, і заява Фонду про зміну договору "змінює його", не відповідає дійсності.

Акцентує увагу (додаткові пояснення № 3 від 17.04.2015 р.), що на виконання судового рішення Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року у справі №17/5025/432/12 сторонами було укладено додатковий договір від 03.04.2013 року до договору оренди №139. Згідно з цим додатковим договором розмір ставки орендної плати становить 657374,73 грн., що відповідає орендній ставці згідно вимог чинного законодавства на сьогоднішній день. Стверджує, що при погодженні умов додаткового договору сторони керувались нормами чинного законодавства України, зокрема, положеннями ст. 188 ГК України. Вказує, що оскільки у рішенні Вищого господарського суду України від 05 грудня 2012 р. №17/5025/432/12 не було встановлено, з якої дати вносяться зміни до договору № 139, сторони погодили із урахуванням ст. 11111 ГПК України, що зміни вносяться з моменту набуття законної сили рішенням. Тобто, сторони, укладаючи додатковий договір від 03 квітня 2013 року та викладаючи п. 2 додаткового договору у існуючій редакції, мали на меті врегулювати період збільшення розміру орендної плати, з якого остання буде застосовуватись, шляхом узгодження договірних відносин та, зокрема, для уникнення будь-яких зауважень зі сторони інших контролюючих органів при перечисленні значної грошової суми. Вважає, що сторони погодили, що збільшений розмір орендної плати застосовується з моменту набуття законної сили постановою Вищого господарського суду України від 05 грудня 2012 року у справі №17/5025/432/12.

Також повідомляє (пояснення №2 від 01.04.2015 р.), що у процесі листування між позивачем та відповідачем після підписання додаткового договору від 03.04.2013 р. до договору № 139 на виконання постанови ВГСУ від 05.12.2012 р. у справі № 17/5025/432/12 виникло питання щодо нарахування пені у зв'язку із несвоєчасним перерахуванням коштів згідно з підписаним додатковим договором. Стверджує, що у листі від 02.07.2013 р. № 11-06-01822 "Про надання інформації" позивач зазначив, що погоджується із аргументами відповідача про відсутність додаткового договору до договору № 139, згідно з яким відповідач мав сплачувати орендну плату за новими тарифними ставками, та повідомив про зняття відповідної пені. Відповідач робить висновок, що згаданим листом позивач погодився із фактом неможливості сплачувати підвищену орендну плату без підписаного додаткового договору та підтвердив відсутність заборгованості не тільки до 05.12.2012 р., а й до 03.04.2013 р.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до договору оренди №139 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" (далі - договір), укладеного в новій редакції 15.03.2006 р. між ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" (орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець), товариство є орендарем цілісного майнового комплексу державного підприємства Славутський комбінат "Будфарфор", склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, зведеного акта інвентаризації майна та балансу орендаря, складеного на підставі документів бухгалтерського обліку про майно підприємства станом на 28 лютого 2006 року, вартість основних фондів за залишковою вартістю 23893076,95 грн. (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2006 року - 108755,78 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2006 року - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2006 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 договору). Орендна плата перераховується до державного бюджету, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету (п. 5.2 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що його укладено строком на 15 років, з 24.04.2003 р. по 24.04.2018 р. включно.

Відповідно до п. 10.2 договору оренди умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

В п. 10.3 договору зазначено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

07.04.2008 р. сторони уклали додатковий договір до договору оренди цілісного майнового комплексу № 139 від 24.04.2003 р. (в редакції від 15.03.2006 р.), в якому, зокрема, п. 1.1 договору виклали в такій редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Славутський комбінат "Будфарфор" (надалі - підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, зведеного акта інвентаризації майна та балансу станом на 29.02.2008 року, вартістю основних фондів за залишковою вартістю 2469528,20 гривень". Також викладено в новій редакції п. 3.1 договору: "3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2008 року - 153858,03 гривень. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2008 року - визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за квітень 2008 року". Усі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання (п. 4 додаткового договору від 07.04.2008 р.).

Додатковий договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.07.2012 р. (скасоване постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 р., проте залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 р.) у справі №17/5025/432/12 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький до публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор", м. Славута про зобов'язання публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти Додатковий договір до Договору №139 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" від 24 квітня 2003 року в частині зміни орендної плати з 153858,03 грн. на 657374,73 грн.

Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти Додатковий договір до Договору №139 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" від 24 квітня 2003 року в частині зміни орендної плати з 153858,03 грн. на 657374,73 грн.

03.04.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" (орендар) був укладений додатковий договір до договору №139 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" від 24.04.2003 р., у редакції від 15.03.2006 р. (далі - Додатковий договір).

Відповідно до п. 1 Додаткового договору абз. 1 п. 3.1 договору викладено у такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786, із змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - вересень 2011 року - 657374,73 грн.".

В п. 2 Додаткового договору зазначено, що Додатковий договір поширює свою дію на відносини сторін, що виникли відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2012 р. у справі №17/5025/432/12. Усі інші умови договору, не змінені додатковим договором, залишаються чинними у попередній редакції, і сторони підтверджують їх обов'язковість щодо себе (п. 3 Додаткового договору).

Цей Додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення його печатками сторін, і є невід'ємною частиною договору (п. 5 Додаткового договору).

Додатковий договір підписаний представниками сторін, скріплений їхніми печатками.

З метою поширення дії вищенаведеного Додаткового договору з 20.09.2011 р. (набрання чинності постановою КМУ № 961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786") Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про зобов'язання ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти додатковий договір до договору №139 оренди цілісного майнового комплексу ДП "Славутський комбінат "Будфарфор", в якому запропоновано п. 2 Додаткового договору від 03.04.2013 р. викласти в новій редакції, а саме зазначити, що Додатковий договір поширює свою дію з 20.09.2011 р. на відносини сторін щодо розміру орендної плати.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2014 р. у справі №924/762/14, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014р., у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України в Хмельницькій області про зобов'язання ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" укласти Додатковий договір до Договору №139 оренди цілісного майнового комплексу ДП "Славутський комбінат "Будфарфор" відмовлено. ( рішення суду набрали законної сили, в касаційному порядку не оскаржувались ).

У рішенні суду по справі № 924/762/14 встановлено, що зобов'язання орендаря щодо внесення орендної плати за користування орендованим цілісним майновим комплексом у період з 20.09.2011 р. по 04.12.2012 р. були визначені в умовах додаткового договору від 07.04.2008 р. та повністю належним чином виконані відповідачем. Крім того, зазначено, що позивач реалізував своє право на внесення змін до договору оренди щодо збільшення орендної плати з моменту досягнення домовленості (05.12.2012 р.). Також вказано, що позовні вимоги у цій справі фактично зводяться до необхідності змінити розмір орендної плати за попередній період з 20.09.2011 р. (дата внесення змін до Методики розрахунку орендної плати) до 03.12.2012 р. (дата внесення змін до договору щодо збільшення розміру орендної плати). При цьому встановлено, що зобов'язання орендаря за цей спірний період були повністю і належним чином виконані, відтак вважаються припиненими, що в силу ст. 599, ч. 3 ст. 632, ч. 3 ст. 653 ЦК України унеможливлює їх зміну в судовому порядку в періоді, що минув.

У зв'язку зі зміною орендної ставки, що відбулась на підставі постанови КМУ № 961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786", прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди № 139 цілісного майнового комплексу ДП "Славутський комбінат "Будфарфор" в сумі 6373379,58 грн. за період з 20.09.2011 р. по 04.12.2012 р. (як різниця, яка виникла у зв'язку зі зміною орендної ставки).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Так, між Регіональним відділенням фонду Державного майна України по Хмельницькій області та ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" було укладено договір оренди № 139 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" (у редакції від 15.03.2006 р.).

Статтею 760 ЦК України передбачено, що особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Спеціальним законом, який регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності , їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон).

Як убачається з позовних матеріалів, прокурор в інтересах держави в особі позивача просить стягнути з відповідача 6373379,58 грн. заборгованості з орендної плати згідно з договором оренди № 139 цілісного майнового комплексу ДП "Славутський комбінат "Будфарфор" за період з 20.09.2011 р. по 04.12.2012 р. (як різницю, яка виникла у зв'язку зі зміною орендної ставки). Тобто підставою позову зазначено зобов'язання по сплаті орендної плати, які виникли з договору оренди № 139 цілісного майнового комплексу ДП "Славутський комбінат "Будфарфор" (в редакції від 15.03.2006 р., враховуючи додатковий договір від 07.04.2008 р.).

Згідно зі ст. 3 Закону відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації (ч. 1 ст. 10 Закону).

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 19 Закону).

Згідно з п. 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою КМУ від 4 жовтня 1995 р. № 786 (далі - Методика), розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

В п. 3.1 договору оренди №139 в редакції від 15.03.2006 р., враховуючи додатковий договір від 07.04.2008 р., зазначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2008 р. - 153858,03 грн.

Статтею 21 Закону передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

У п. 3.4 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786" (набрала чинності 20.09.2011 р.) змінено ставки орендної плати, зокрема, встановлена орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств з виробництва будівельних матеріалів в розмірі 12%.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 10.3 договору зазначено, що зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін.

Положеннями ст. 188 ГК України передбачено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті недосягнення згоди щодо зміни договору в частині збільшення орендної плати, позивач скористався правом, наданим ст. 21 Закону, ст. 188 ГК України та звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти Додатковий договір до Договору №139 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" від 24 квітня 2003 року в частині зміни орендної плати з 153858,03 грн. на 657374,73 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.07.2012 р. у справі №17/5025/432/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 р., позов задоволено, відповідача зобов'язано укласти Додатковий договір до Договору №139 оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Славутський комбінат "Будфарфор" від 24 квітня 2003 року в частині зміни орендної плати з 153858,03 грн. на 657374,73 грн.

Оскільки рішенням суду у справі №17/5025/432/12 строку укладення додаткового договору в частині зміни орендної плати не встановлено, передбачене ст. 21 Закону, п. 10.3 договору погодження сторін щодо зміни розміру ставки орендної плати з 153858,03 грн. на 6733379,58 грн. та укладення відповідного додаткового договору відбулось 03.04.2013 р. При цьому в додатковому договорі сторони погодили умову про поширення його дії на відносини сторін, що виникли відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2012 р. у справі №17/5025/432/12 (тобто з 05.12.2012 р. як визнається сторонами та встановлено в рішенні суду по справі №924/762/14).

Таким чином, з внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати позивач реалізував своє право на внесення змін до договору оренди щодо збільшення орендної плати з моменту досягнення домовленості (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р. у справі № 924/762/14).

Отже, сторони договору врегулювали, що ставка орендної плати в розмірі 6373379,58 грн. застосовується з 05.12.2012 р.

При цьому суд зважає на те, що додатковий договір від 03.04.2013 р. є чинним, не розірваний та не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Також рішенням господарського суду Хмельницької області по справі №924/762/14 було відмовлено у внесенні змін до п. 2 додаткового договору від 03.04.2013р. щодо поширення його дії з 20.09.2011 р. Зазначене рішення залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р., яка в касаційному порядку не оскаржувалась.

Як убачається з матеріалів справи, визнається сторонами та встановлено рішенням господарського суду по справі №924/762/14 (рішення господарського суду Хмельницької області від 18.08.2014 р., постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р.) зобов'язання орендаря щодо внесення орендної плати за користування орендованим цілісним майновим комплексом у період з 20.09.2011р. по 04.12.2012 р. були визначені в умовах додаткового договору від 07.04.2008 р. та повністю належним чином виконані відповідачем, відтак вважаються припиненими, що в силу ст. 599, ч. 3 ст. 632, ч. 3 ст. 653 ЦК України унеможливлює їх зміну в судовому порядку в періоді, що минув.

В даному випадку суд бере до уваги положення ст. 35 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи прокурора та позивача про існування спеціального правового статусу договорів оренди державного та комунального майна, який полягає в обов'язковому застосуванні орендодавцем в односторонньому порядку без погодження з іншою стороною договору положень Постанови КМУ № 961 від 14.09.2011 р. "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 від 4 жовтня 1995 року № 786", згідно з якими змінилась ставка орендної плати, спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства, умовами договору оренди, обставинами, встановленими рішенням суду по справі № 924/762/14, матеріалами справи.

Так само, з аналізу законодавства та умов укладеного між сторонами договору слідує, що ними не передбачена можливість автоматичної зміни розміру орендної плати за договором про оренду державного майна у зв'язку зі змінами законодавства. Натомість, навпаки, згідно з законодавством (ст. ст. 3, 21 Закону, ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України, п. 2 Методики) та умовами договору (п. п. 3. 4, 10.2, 10.3) розмір орендної плати встановлюється сторонами у договорі, а договір може бути змінений за згодою сторін або за рішенням суду.

Суд не може погодитись також і з тлумаченням п. 10.2 договору, викладеним прокурором в наданих 21.04.2015 р. додаткових поясненнях, яке полягає в тому, що сторони при укладенні договору передбачили та погодили, що у разі внесення змін до законодавчих актів, що регулюють дані відносини, договір продовжує свою силу з урахуванням законодавчих змін, навіть якщо останні погіршують становище орендаря. Адже пунктом 10.2 договору передбачено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Не є переконливим посилання прокурора на ч. ч. 1, 3 ст. 212 ЦК України, оскільки не надано доказів на підтвердження факту перешкоджання відповідачем настанню обставин, зазначених в п. 3.4 договору, зокрема, зміні методики розрахунку орендної плати. В разі ж прийняття в якості відкладальної обставини, що настала, укладення додаткового договору від 03.04.2013 р. про зміну розміру ставки орендної плати, потрібно зазначити, що при його укладенні сторони були вільні у визначенні та погодженні п. 2 додаткового договору, яким врегулювали, що додатковий договір поширює свою дію на відносини сторін, що виникли відповідно до постанови ВГСУ від 05.12.2012 р. у справі № 17/5025/432/12, під чим сторони при укладенні додаткового договору розуміли 05.12.2012 р.

Отже, оскільки умови договору в частині збільшення ставки орендної плати до 657374,73грн. змінилися лише з 05.12.2012 р., а до цього часу діяли умови договору про розмір ставки орендної плати в сумі 153858,03 грн., зобов'язання зі сплати із розрахунку якої відповідачем виконані належним чином, суд не може вважати обгрунтованою та доведеною вимогу позивача та прокурора про стягнення 6373379,58 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди №139 за період з 20.09.2011р. по 04.12.2012 р., визначеної на підставі ставки орендної плати в розмірі 657374,73грн.

Безспірних та беззаперечних доказів, які би підтверджували наявність згоди сторін щодо встановлення з 20.09.2011 р. збільшеного розміру ставки орендної плати чи наявність законодавчої норми, яка б зобов'язувала відповідача автоматично сплачувати орендну плату за підвищеними ставками з 20.09.2011 р. без зміни відповідних умов договору, суду не подано.

Суд бере до уваги те, що прокурор в інтересах позивача просить стягнути з відповідача саме заборгованість з орендної плати, яка виникла на підставі договору оренди №139 в редакції від 15.03.2006р.. Однак, враховуючи вищенаведене, в тому числі преюдиційні факти, встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.08.2014р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 р.по справі №924/762/14, суд не може вважати доведеним факт наявності заборгованості з орендної плати за договором оренди №139 в сумі 6373379,58 грн. за період з 20.09.2011 р. по 04.12.2012 р.

З огляду на зазначене вище в сукупності , положення ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи п. 4.6 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 35, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову першого заступника прокурора Хмельницької області, м. Хмельницький в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - регіонального відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький до публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор", м. Славута про стягнення 6373379,58 грн. відмовити.

Стягнути з регіонального відділення фонду Державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький, вул. Соборна, 75 (код 02898152) в доход Державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, р/р 31218206783002, отримувач коштів УДКСУ у м.Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013) судовий збір в розмірі 73080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (29013, м. Хмельницький, вул. Соборна 75); 3 - відповідачу (30002, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Козацька 122); 4 - прокуратурі Хмельницької обл.