Рішення № 43819577, 23.04.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р. Справа № 923/411/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Івлевій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; місцезнаходження: 01000, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720

до: Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка"; місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пров. Смоленський, буд. 2-А; ідентифікаційний код 34457654

про стягнення 55361,19 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Бережок С.І. дов. № 14-96 від 18.04.2014 р.

від відповідача - Кононова Ю.В. дов. б/н від 23.03.2015 р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ (далі-позивач) звернувся з позовом до Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка", м. Херсон, (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 55361,19 грн., з яких: 21312,70 грн. - втрати від інфляції; 27287,55 грн. - пеня та 6760,94 грн. - 3 % річних, відповідно до умов договору № 13/2710-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зобов'язання з оплати поставленого газу ним виконано, прострочення оплати зумовлене незадовільним фінансовим станом підприємства внаслідок дебіторської заборгованості та різницею в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на теплоенергію розміру економічно обгрунтованих витрат на її виробництво, просив суд зменшити розмір пені до мінімально можливого розміру (а.с. 65-67).

Справу розглянуто в судових засіданнях 31 березня 2015 року, 14 та 23 квітня 2015 року.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі за текстом рішення - позивач, продавець) та Дочірнім підприємством "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (надалі за текстом рішення - відповідач, покупець) був укладений договір № 13/2710-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом рішення - Договір) (а.с. 18-23).

Відповідно до п.1.1., 1.2. договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - цей природний газ (далі-газ) на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання умов договору № 13/2710-ТЕ-33 від 28 грудня 2012 року позивач поставив протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 1063266,76 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень від 30.09.2013 року, за лютий від 30.09.2013 року, за березень від 30.09.2013 року, за квітень від 30.09.2013 року, за жовтень від 31.10.2013 року, за листопад від 30.11.2013 року, за грудень від 24.01.2014 року (а.с. 26-32).

Пунктом 6.1. договору, сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Оплату за поставлений газ відповідач здійснював з порушенням строків, узгоджених в договорі. Станом на 31.10.2014 року основний борг відповідачем сплачено, що підтверджується розрахунком позивача, сальдо по підприємству ДП "Теплотехсервіс" ЗАТ "Теплотехніка" з 01.01.2013 року по 31.10.2014 року; операціями по підприємству ДП "Теплотехсервіс" ЗАТ "Теплотехніка" 01.01.2013 року по 31.10.2014 року, банківською випискою, реєстром прийнятих платежів (а.с.12-17, 89-93).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач систематично порушував умови договору щодо дотримання строків оплати природного газу.

Позовні вимоги у сумі в сумі 55361,19 грн., з яких: 21312,70 грн. - втрати від інфляції; 27287,55 грн. - пеня та 6760,94 грн. - 3 % річних, відповідно до умов договору № 13/2710-ТЕ-33 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю, або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати переданого природного газу в сумі 27287,55 грн.

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд врахував наступне.

На підтвердження обставин важкого фінансового стану, яким відповідач, зокрема, обґрунтовує клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій ним подано фінансові звіти, де відображений баланс підприємства на 30.09.13 р. та 31.12.2013, який підтверджує збитковість діяльності підприємства відповідача в сумі 39100 грн., дебіторську заборгованість в сумі 901700 грн. Дебіторську заборгованість за період 01.01.2013-01.04.2013 та 4 квартал 2013 року підтверджено оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 79-83). Заборгованість за минулі періоди з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню у 2010-2014 роках наведено в розрахунку (а.с. 75).

Позивачем на підтвердження збитковості господарської діяльності підприємства суду надано звіт про фінансові результати за 2013 р., баланс на 31.12.2013 р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2014 р., баланс на 30.09.2013 р. У 2013 році сума збитку склала 12521324 тис. грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги обраховується в сумі 35983529 тис. грн., розрахунками з бюджетом - 2863886 тис. грн., з оплати праці - 1467 тис. грн., зобов'язання за короткостроковими банківськими кредитами в сумі - 21249001 тис. грн. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 1480808 тис. грн. За 9 місяців 2014 року сума збитку склала 62474671 тис. грн., кредиторська заборгованість за товари, роботи послуги обраховується в сумі 62680246 тис. грн., розрахунками з бюджетом - 308381 тис грн., з оплати праці - 6623 тис. грн., зобов'язання за короткостроковими банківськими кредитами в сумі -8700251 тис. грн. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 52680272 тис. грн.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право суду передбачено і статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, якою також встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи винятковість даного випадку, що зумовлено особливістю здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв, законодавчо обумовленою специфікою взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність та межі державного регулювання в енергетичній галузі, врегульовані положеннями Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", приймаючи до уваги відсутність основної заборгованості за розрахунками за природний газ, соціальну спрямованість діяльності Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, релігійних організацій, національних творчих спілок та їх осередків, баланс інтересів сторін та їх фінансовий стан, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача, та відповідно до ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшити заявлену до стягнення суму пені на 50%.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 13643,78 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Предметом договору від 03.10.2014 р. №578/30 про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами (Територіальний орган Казначейства у Херсонській області, Департамент фінансів Херсонської обласної державної адміністрації, Департамент бюджету і фінансів Херсонської міської ради, Наддніпрянська селищна рада, Дочірнє підприємство "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30.

Так, Договором передбачений порядок взаєморозрахунків сторін для погашення заборгованості за 2013 рік в сумі 102700 грн. за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 №13/2710-ТЕ-33.

Договір набув чинності і розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку, передбаченому у договорі про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується платіжним дорученням №9 від 22.10.2014 на суму 102700 грн. (а.с. 76).

Порушення відповідачем умов договору від 28.12.2012 №13/2710-ТЕ-33 щодо дотримання строків оплати придбаного природного газу підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, узгоджених сторонами в договорі від 28.12.2012 №13/2710-ТЕ-33, суд задовольняє їх в сумі 18847,87 грн. та 6549,91 грн. відповідно.

Враховуючи, що договором від 03.10.2014 р. №578/30 про організацію взаєморозрахунків змінено порядок виконання боржником грошового зобов'язання в сумі 102700 грн., втрати від інфляційних процесів в сумі 2464,83 грн. та 3% річних в сумі 211,03 грн., з підстав, заявлених позивачем, задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем зі сплати судового збору, відносяться на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, п.3 ч.1 ст. 83, ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплотехсервіс" Закритого акціонерного товариства "Теплотехніка" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, пров. Смоленський, буд. 2-А; ідентифікаційний код 34457654) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01000, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 13643,78 грн. пені, 6549,91 грн. 3% річних, 18847,87 грн. інфляційних втрат, 1289,86 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 року

Суддя Т.А. Остапенко