Рішення № 43819570, 23.04.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 р. Справа № 923/508/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Івлевій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23; ідентифікаційний код 31918234

до: Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області; місцезнаходження: 75000, Херсонська область, Каховський район, с. Тавричанка, вул. Леніна, б. 32; ідентифікаційний код 26518817

про стягнення 75165,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Оберемська О.М. дов. № 29 від 05.01.2015 р.

від відповідача - не прибув

Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон (далі-позивач, підрядник) звернувся з позовом до Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області (далі-відповідач, замовник) про стягнення 75165,36 грн. за договором підряду з яких: 64700 грн. основна заборгованість, 4562,68 грн. пеня, 5541,10 грн. інфляційні втрати, 361,61 грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст. ст. 193, 216, 217, 218, 222, 230, 232 ГК України, ст. ст. 509, 510, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, договірних зобов'язань.

Відповідач у судове засідання не прибув, витребуваних судом документів не надав, звернувся до суду з заявою, якою борг визнав у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Справу розглянуто в судових засіданнях 14 та 23 квітня 2015 року.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення. Дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

23.12.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №41, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати визначені замовником види і обсяги робіт з капітального ремонту автомобільних доріг комунальної власності, які здійснюються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у 2014 році для проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом та утриманням вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах відповідно до кошторисної документації (а.с. 17-19).

Об'єкт робіт: Капітальний ремонт вулиці Будівельників в с.Тавричанка Каховського району (п. 1.2.).

Строк виконання робіт до 31 грудня 2014 року.

Ціна договору становить 64700 грн., у тому числі податок на додану вартість 10783,33 грн. Договірна ціна є динамічною і може уточнюватись виключно в межах укладеної договірної ціни згідно ДСТУ Б Д. 1.1.-1:2013. (п. 4.1).

Відповідно до умов вищезазначеного договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок підрядника, вказаного а договорі протягом 5 (п'яти) банківських днів на підставі підписаних сторонами акта приймання виконаних робіт (форма № КБ -2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) (п. 5.1 Договору).

Підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором, а замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати підряднику за виконані роботи, визначені у договорі, в розмірах і в строки встановлені договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У разі прострочення оплати робіт, замовник на вимогу підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення (п. 7.2.).

Договір набув чинності з моменту підписання і діяв до 31 грудня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснивши проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом вулиці Будівельників в с.Тавричанка Каховського району, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актом приймання виконаних будівельних робіт, які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень (а.с. 21-23).

Однак, всупереч договірним зобов'язанням (п. 6.1.1 Договору), відповідач за проведені роботи не розрахувався, що підтверджується актом № 9 звірки взаємних розрахунків від 01.01.2015 року (а.с. 24).

Позовні вимоги про стягнення з Тавричанської сільської ради 75165,36 грн. заборгованості за договором підряду № 41 від 23.12.2014 року, з яких: 64700 грн. основна заборгованість, 4562,68 грн. пеня, 5541,10 грн. інфляційні втрати, 361,61 грн. 3% річних стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Між сторонами склались правовідносини підряду, які врегульовано параграфом 4 глави 61 ЦК України.

За визначенням частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846). Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, відповідач, всупереч договірним зобов'язанням, за виконані позивачем роботи не розрахувався, що зумовило виникнення заборгованості в сумі 64700 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за виконані підрядні роботи в сумі 64700 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4562,68 грн. пені, 5541,10 грн. інфляційних втрат, 361,61 грн. 3% річних.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення оплати робіт, замовник на вимогу підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права, встановлений факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до строку виконання робіт, передбачених договором, оформлення акту приймання виконаних робіт, перенесення робочих днів у 2015 році, визнає обґрунтованими вимоги щодо стягнення з відповідача пені та задовольняє ці вимоги в сумі - 4321,61 грн. Пеня в сумі 241,07 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Невиконання відповідачем грошового зобов'язання на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення боргу та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок суми заборгованості з урахуванням інфляції та 3% річних, наведений позивачем, враховуючи періоди виникнення та оплати заборгованості, узгоджені сторонами в договорі, суд задовольняє їх в сумі 5541,10 грн. та 329,70 грн. відповідно. 3% річних в сумі 31,91 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області (місцезнаходження: 75000, Херсонська область, Каховський район, с. Тавричанка, вул. Леніна, б. 32; ідентифікаційний код 26518817) на користь Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Поповича, 23; ідентифікаційний код 31918234) 64700 грн. боргу, 4321,61 грн. пені, 329,70 грн. 3% річних, 5541,10 грн. втрат від інфляції та 1821,52 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 року

Суддя Т.А. Остапенко