Рішення № 43819538, 20.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р.Справа № 922/785/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Таврида» ЛТД, м. Харків про виконання договірних зобов'язань за участю представників:

від позивача: Шалак Я.О.-довіреність від 17.02.2015

від відповідача: Петраков В.А.-довіреність від 12.01.2015

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків (далі за текстом - позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Таврида" ЛТД, м. Харків (далі за текстом - відповідач), про виконання договірних зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова від 03.03.2014 в частині своєчасності та повноти сплати пайового внеску до місцевого бюджету. Позивач просить стягнути з відповідача 315189,60грн. основного боргу та 78797,40грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив. Зазначив, що з ним не було погоджено розрахунок величини пайової участі при будівництві громадського будинку, який є додатком до договору №66-14/1 від 03.03.2014, та даний розрахунок підписаний лише позивачем. При цьому, відповідач не погоджується з вказаним розрахунком, вважає, що позивачем безпідставно завищено розмір пайової участі. Також посилається на те, що договір № 66-14/1 від 03.03.2014р. є таким, що вчинений з порушенням закону, його зміст суперечить актам законодавства, що регулюють правовідносини у сфері містобудування, а також суперечить інтересам суспільства, його моральним засадам.

В судовому засіданні відповідач підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву, просив у позові відмовити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

31 грудня 2013 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області зареєстровано подану позивачем декларацію № ХК 202133640756 про готовність об'єкта до експлуатації при будівництві громадського будинку-нежитлової будівлі складу-магазину літ. «А-3» по вул. Дідро, б/н у м.Харкові.

03 березня 2014 року між позивачем, як департаментом, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 66-14/1 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова (далі за текстом - Договір) при будівництві громадського будинку-нежитлової будівлі складу-магазину літ. «А-3» по вул. Дідро, б/н у м.Харкові.

За умовами пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору замовник зобов'язався здійснити перерахування до місцевого бюджету м. Харкова грошові кошти в сумі 315189,60грн., згідно з розрахунком величини пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова, яки є додатком до Договору.

Відповідно до пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору замовник мав сплатити пайовий внесок таким чином: в повній сумі єдиним платежем або частинами протягом 10 календарних днів з дня укладання даного договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків, передбачених п. 2.1. цього договору, замовник сплачує до бюджету міста Харкова штраф у розмірі 25 % від суми не перерахованих коштів у визначений термін.

Згідно пункту 4.1 Договору він набуває чинності з часу підписання сторонами або набрання чинності судового рішення щодо укладання цього договору, та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

04 березня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду №67-14/1 до Договору, якою внесено зміни до пп. 2.1.2 п. 2.1 Договору шляхом збільшення строку сплати пайового внеску до 180 календарних днів з дня укладання Договору.

Таким чином, відповідач мав сплатити пайовий внесок до 30.08.2014 включно.

01 вересня 2014 року на адресу позивача надійшов лист відповідача №64 від 29.08.2014 з пропозицією продовжити строк сплати пайового внеску на такий саме строк та укласти додаткову угоду.

09 вересня 2014 року позивачу направив відповідачу лист № 311/0/45-14 від 05.09.2014, в якому повідомив, що умови Договору відповідачем не виконано. Повідомив про можливість внесення змін до Договору в частині збільшення строку сплати пайового внеску лише після сплати відповідачем штрафу, передбаченого пунктом 3.1 Договору.

У зв'язку з несплатою відповідачем пайового внеску у строк встановлений Договором позивач звернувся з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 315189,60грн. пайового внеску та 78797,40 грн. штрафу.

Суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується факт підписання відповідачем Договору, за умовами якого він зобов'язався сплатити пайовий внесок в розмірі 315189,60грн.

Доказів повного або часткового виконання цього обов'язку відповідач суду не надав.

При цьому суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з наступних підстав.

Статтями 626, 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, уклавши Договір № 66-14-1 від 03.03.2014, відповідач погодився з його умовами та прийняв на себе обов'язок щодо їх виконання.

Положення пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору містять як вказівку на розмір пайового внеску, що має бути сплачений відповідачем, так і посилання на розрахунок величини пайової участі, який є додатком до Договору.

За таких обставин, відповідачу в момент укладення Договору був відомий розмір його грошового зобов'язання та документ, на підставі якого він визначений.

При цьому, умови Договору не містять положення про обов'язкове погодження розрахунку розміру пайового внеску з відповідачем та способу, яким має здійснюватися таке погодження.

У зв'язку з цим, непідписання відповідачем саме розрахунку розміру пайового внеску не впливають на його обов'язок щодо сплати встановленого договором пайового внеску.

Крім того, у випадку не згоди з визначеним розміром пайового внеску відповідач не був позбавлений можливості висловити свої заперечення у встановленому законодавством порядку. Однак відповідач цього не зробив, відповідних доказів суду не надав.

Щодо посилань відповідача на невідповідність Договору вимогам законодавства суд вважає за необхідне зазначити, що станом на момент розгляду справи позивачем не надано доказів визнання Договору недійсним у встановленому порядку. При цьому, відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідним окремим позовом до суду.

За таких обставин, відповідач не навів обставин, які б звільняли його від обов'язку сплатити пайовий внесок відповідно до умов Договору, а тому позовні вимоги про стягнення 315189,60грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення штрафу за невиконання відповідачем зобов'язання у встановлений Договором строк.

Враховуючи не надання відповідачем доказів сплати пайового внеску протягом 180 днів з дати підписання Договору, тобто до 30.08.2014 включно, позивач обґрунтовано нарахував штраф у розмірі 25% від суми невиконаного зобов'язання.

У зв'язку з цим, позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 78797,40грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Таврида» ЛТД (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 9, код ЄДРПОУ 22966597) на користь бюджету міста Харкова (61003, м.Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 25610834, код платежу - 24170000, рахунок - №31518921700002, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, банк ГУ ДКСУ у Харківській області, одержувач - УДКСУ у м.Харкові Харківської області) 315189,60грн. основного боргу, 78797,40грн. штрафу та 7879,74грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя М.В. Калантай