Рішення № 43819513, 23.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 922/1411/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Євро Глас", АДРЕСА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2 про стягнення коштів в розмірі 18 000,00 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.03.2015р.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Євро Глас" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.03.2015р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2015р. розгляд справи було відкладено до 23.04.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача по справі.

В судовому засіданні 23.04.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Через канцелярію суду надав клопотання (вх. №16408), в якому просить суд долучити до матеріалів справи довідку з відділення в м. Біла Церква Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України". Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене 23.04.2015р.судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 12.03.2015р. та від 31.03.2015р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

05 листопада 2014 року між Приватним підприємством "ЄВРО ГЛАС" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір поставки №17 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар, вказаний у відповідному рахунку.

Відповідно до 5.1. Договору поставки оплата за товар здійснюється позивачем на розрахунковий рахунок відповідача шляхом попередньої оплати 50% вартості товару, що поставляється відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Згідно п. 6.1. Договору поставки відповідач зобов'язаний здійснити відвантаження товару згідно рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з моменту отримання 50% предплати.

05.11.2014 року відповідачем було виставлено рахунок-фактуру №17 на загальну суму 35 000,00 грн.

Платіжним дорученням №838 від 10.11.2014р. відповідно до умов Договору поставки, позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 18 000,00 грн.

Станом на 19 січня 2015 року відповідачем не було здійснено поставку позивачу товару, вказаного в рахунку-фактурі №17 від 05.11.2014р.

Позивачем 20 січня 2015 року на адресу відповідача було направлено претензію від 19.01.2015р., в якій повідомив відповідача про те, що виконання умов Договору поставки №17 від 05.11.2014р. втратило інтерес для позивача та повідомив про необхідність повернути кошти в сумі 18 000,00 грн., які отримані як передплата згідно рахунку-фактури №17 від 05.11.2014р. протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії.

Станом на 03 березня 2015 року відповідачем не повернуто позивачу грошові кошти в сумі 18 000,00 грн., що підтверджується Довідками з відділення в м. Біла Церква Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Пунктом 5.1. Договору поставки сторони домовились, що оплата за товар здійснюється позивачем на розрахунковий рахунок відповідача шляхом попередньої оплати 50% вартості товару, що поставляється відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Платіжним дорученням №838 від 10.11.2014р. відповідно до умов Договору поставки, позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 18 000,00 грн.

Проте відповідач в свою чергу не виконав своїх зобов'язань за Договором поставки, а саме не поставив товар у строк, що передбачений Договором поставки.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не подано доказів повернення позивачу сплачених в якості попередньої оплати грошових коштів у розмірі 18 000,00грн. в період з моменту їх отримання до дати слухання справи.

Приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору грошові кошти в сумі 18000,00 грн. відповідачем не повернені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 18 000,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості передплати правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 11, 525, 526, 530, 627-629, 638, 655, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 175, 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ЄВРО ГЛАС" (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 18 000 (вiсiмнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа №922/1411/15