Рішення № 43819489, 23.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 922/1651/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Хроли Харківського району Харківської області, про стягнення 154180,78 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФО П ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг від 07.02.2014р., від 20.02.2014р. у загальній сумі 154180,78 грн., в т.ч. основна заборгованість - 106272,04 грн., пеня - 22640,04 грн., інфляційні втрати - 22857,93 грн., 3% річних - 2410,77 грн. Позивач просить також покласти на відповідача судові витрати.

В слуханні справи 14.04.2015р. оголошена перерва до 23.04.2015р.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Судом встановлено, що відповідач не з'явився, в судове засідання, призначене на 14.04.2015р. о 10:00 год., про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав, хоча отримав ухвалу суду від 23.03.2015р. про порушення провадження у даній справи та призначення справи до розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Про оголошену перерву відповідач був повідомлений листом суду.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак своїми процесуальними правами щодо участі в судовому засіданні та надання відзиву на позов не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними матеріалами.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача та майно відповідача в межах 154180,78 грн.

Клопотання обґрунтовано тим, що сума боргу є значною, а відповідач ігнорує свій обов'язок з погашення заборгованості.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи забезпечення позову. А саме, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що діючим законодавством не передбачений такий захід забезпечення позову як накладення арешту на рахунок відповідача, а лише можливо накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Крім посилань на те, що відповідачем своєчасно не сплачена заборгованість, позивачем не наведено інших доводів необхідності вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, позивачем не надано доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову та відмовляє в задоволенні клопотання позивача.

У судовому засіданні 23.04.2015р. позивачем надано уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основну заборгованість у сумі 106272,04 грн., пеню в сумі 11851,21 грн., інфляційні втрати в сумі 36995,70 грн., 3% річних у сумі 3125,83 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява одночасно є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а саме щодо суми інфляційних втрат та 3% річних, а також про зменшення розміру позовних вимог, а саме щодо суми пені.

Подана заява відповідає вимогам ГПК України, а тому суд приймає дану заяву та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

07.02.2014р. між ТОВ "ТБ "Богодухівська птахофабрика" (відповідач, замовник) та ФО П ОСОБА_2 (позивач, виконавець) був укладений договір про надання послуг, за умовами якого виконавець за завданням замовника виконує своїми силами завантаження та перевезення відходів (курячого посліду) на послідосховище замовника.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони узгодили вартість послуги в розмірі 40,88 грн. за завантаження та вивезення однієї тони відходів.

20.02.2014р. між ТОВ "ТБ "Богодухівська птахофабрика" (відповідач, замовник) та ФО П ОСОБА_2 (позивач, виконавець) був укладений договір про надання послуг, за умовами якого виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги погрузчика та послуги бульдозера в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони узгодили вартість послуги, а саме 250 грн. за одну годину роботи погрузчика та 250 грн. за одну годину роботи бульдозера.

Договори від 07.02.2014р. та від 20.02.2014р. містять аналогічні умови щодо того, що виконання робіт оформлюється актом про надані послуги, обов'язок по складанню акту покладений на виконавця (п.2.4), при про надані послуги підписується сторонами протягом 10 робочих днів з моменту надання послуг (п. 4.2.)

Відповідно до п. 4.3 Договорів замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг, визначену в акті виконаних робіт, у строк 10 банківських днів з моменту надання послуг.

Як зазначає позивач, ним виконані взяті на себе зобов'язання по вивозу курячого посліду та надання послуг бульдозера та погрузчика, однак відповідачем отримані послуги не оплачені.

Виконання позивачем взятих на себе зобов'язань підтверджується актами про прийняття-передачу виконання робіт від 27.02.2014р. на суму 40880,00 грн., від 03.03.2014р. на суму 43210,00 грн., від 03.03.2014р. на суму 25000,00 грн.

Позивачем виставлені рахунки на оплату вказаних актів.

Крім того позивачем складені акти виконаних робіт № 4 від 31.03.2014р. про надання послуг бульдозера 54 годин та погрузчика 28 годин на загальну суму 20500,00 грн., № 5 від 31.03.2014р. про надання послуг бульдозера 30 годин, послуг погрузчика 26,5 годин, послуг вивозу навозу на відстійник в кількості 451 тони на загальну суму 32561,88 грн.

Акти від 31.03.2014р. не підписані з боку відповідача з невідомих причин, при цьому на актах стоїть віза проставлена працівником відповідача про підтвердження таких актів.

Крім того працівником відповідача - начальником транспортного відділу Черпак А.Ф. підписані та завірені печаткою ТОВ "ТБ Богодухівська птахофабрика" підтвердження про надання позивачем в період з 1 березня по 7 березня 2014р. послуг бульдозера 54 години та послуг фронтального погрузчика 28 годин, а також в період з 13 березня по 31 березня 2014р. послуг вивозу навозу на відстійник в кількості 451 тони, послуг бульдозера 30 годин, послуг погрузчика 26,5 годин.

Крім того отримання відповідачем від позивача послуг в березні 2014р. на загальну суму 53061,88 грн. підтверджується відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків станом на 14.10.2014р., який підписаний з боку відповідача директором Васянович О.В.

Таким чином, проаналізувавши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку про підтвердження надання позивачем відповідачу послуг згідно з актами № 4 та № 5 від 31.03.2015р. на загальну суму 530161,88 грн.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання з оплати послуг виконані частково, а саме в березні 2014р. оплачено 40880,00 грн., в квітні 2014р. - 10000,00 грн., в червні 2014р. - 5000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договорами від 07.02.2014р. та від 20.02.2014р. складає 106272,04 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 106272,04 грн.

Пунктом 5.3 Договорів від 07.02.2014р. та від 20.02.2014р. передбачено, що за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у пункті 4.3. Договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок, згідно якого нарахована пеня складає 11851,21 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок та встановлено, що розрахунок пені зроблений з урахуванням дати складання та підписання кожного акту приймання-передачі послуг з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, в межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Наданий розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 36995,70 грн., нараховані по 20.03.2015р., та 3% річних у сумі 3125,83 грн., нараховані за період по 20.03.2015р.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

Розрахунок 3% річних зроблений позивачем з урахуванням дати складання та підписання кожного акту приймання-передачі послуг та з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем, наданий розрахунок 3% річних відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Стосовно розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно Листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з врахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем за деякі періоди здійснено нарахування інфляційних втрат не за місяць у цілому, а за періоди, що обраховуються днями.

З урахуванням викладеного нарахування інфляційних втрат за березень 2014р. є неправомірним, вірним є нарахування інфляційних втрат за квітень 2014р. на суму заборгованості 58210,16 грн. у розмірі 1920,93 грн., за травень 2014р. на суму заборгованості 111272,04 грн. у розмірі 4228,34 грн., за червень 2014р. на суму заборгованості 106272,04 грн. у розмірі 1062,72 грн., за липень 2014р. - лютий 2015р. на суму заборгованості 106272,04 грн. у розмірі 21041,87 грн.

За березень 2015р. з урахуванням суми заборгованості 106272,04 грн. інфляційні втрати складають 11477,38 грн., однак позивач просить стягнути за березень 2015р. інфляційні втрати в сумі 7404,76 грн., що є менше вказаної суми та є правом позивача, а тому стягненню за березень 2015р. підлягають інфляційні втрати в розмірі 7404,76 грн.

На підставі викладеного в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню позовні вимоги в сумі 35658,62 грн.

Суд також звертає увагу на те, що в заяві про уточнення вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати в сумі 36995,70 грн., а згідно розрахунку позивачем нараховані інфляційні втратив сумі 36995,17 грн. З урахуванням викладеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1337,08 грн. суд відмовляє як необґрунтовано нараховані.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3125,83 грн., пені в сумі 11851,21 грн. є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Богодухівська птахофабрика" (місце реєстрації : 62480, Харківська область, Харківський район, с. Хроли, вул. Червоноармійська/Миколаївська, буд. 25/2; поштова адреса : 61009, Харків, вул. Достоєвського, буд. 5, код 32611873) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (63209, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_2 в Нововодолазькому відділенні ПАТ ХГРУ КБ ПриватБанк м. Харків, МФО 351533, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основну заборгованість у сумі 106272,04 грн., пеню в сумі 11851,21 грн., 3% річних у сумі 3125,83 грн., інфляційні втрати в сумі 35658,62 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3138,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання ФО П ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.

Повне рішення складено 28.04.2015 р.

Суддя В.О. Яризько