Рішення № 43819449, 21.04.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/5313/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Омельченко К.А.

розглянувши справу

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ до КП ВТП "Вода", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2013 року до суду звернулась Дочірня компанія "Газ України "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( надалі -позивач) та просить стягнути з Комунального підприємства "Виробничо - технологічне підприємство "Вода" ( надалі - відповідач) суму боргу у розмірі 10655,55 грн., пеню - 823,50 грн., інфляційні втрати - 15,89 грн., та 3 % річних - 717,14 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 11/Б-116 ПР-01 поставки природного газу від 30.08.2011 року, в частині розрахунків за поставлений природний газ, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 12212,08 грн.

Ухвалою від 18.02.2014 року провадження у справі було зупинено до здійснення заміни КП "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" на його правонаступника .

02.04.2015 року ухвалою господарського суду провадження поновлено .

Відповідач в судовому засіданні 02.04.2015 року проти заявлених вимог заперечував та просив суд припинити провадження у справі відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 10655,55 грн., оскільки у відповідності до повідомлення від 22.01.2014 року за № 1 шляхом заліку однорідних вимог , борг вважається погашеним станом на 01.01.2014 року.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення пені, а саме за період з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року та з 06.10.2011 року по 23.03.2012 року, оскільки вважає, що період нарахування суперечить ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та нараховується не більше, як за шість місяців.

Щодо нарахування інфляційних втрат, відповідач зауважує що стягувачем не взято до уваги негативні індекси інфляції ( дефляція) за спірний період, що не взято позивачем до уваги.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Положеннями ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ДК НАК "Нафтогаз України" (позивач), як Продавцем, та КП "Виробничо-технологічним підприємством"Вода" як Покупцем, укладено договір № 11/Б-116 ПР-01/049-Д від 30.08.11 на поставку природного газу (з додатком №1 від 30.08.2011 року), згідно якого Продавець зобов'язався передати Покупцю з 06.08.2011 року по 30 вересня 2011 року імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України позивачем, для власних потреб, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Згідно пункту 1.1 та 1.2 Договору, газ, що поставляється за цим договором, використовується Покупцем виключно для на власні потреби .

Відповідно до п. 1.2 Договору, продавець передає покупцю з 06.08.11 по 30.09.11 року газ в обсязі до 6,110 тис. куб. м., в тому числі у серпні 2,110 тис.куб.м, у вересні 4,0 тис. куб.м, разом 6,110 тис.куб.м. Згідно пункту 4.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно коштами в такому порядку , за серпень 2011 року протягом 3 банківських днів з дати укладення договору, за вересень 2011 року в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів протягом 3 банківських дів з дати укладання договору, оплата в розмірі по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункті 4.1 умов цього Договору він у зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач протягом серпня по вересень 2011 року передав відповідачу імпортований природний газ на суму 12655,55 грн., відповідач не здійснив оплату у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 10655,55 грн. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення, інфляційних нарахувань у сумі 15,89 грн., 3% річних у сумі 717,14 грн., пені в сумі 823,50 грн. , за періоди, згідно наданих до матеріалів справи розрахунків.

Відповідач щодо зменшення розміру пені до суду з клопотанням не звертався.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Щодо сум основного боргу , 27.01.2014 року на адресу позивача від відповідача надійшла заява про зарахування зустрічних однорідних вимог у формі повідомлення № 1 від 22.01.2014 року, відповідно до змісту якого КП "Виробниче - технологічне підприємство "Вода" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" має заборгованість за договором №11/Б-116ПР-01 від 30.08.2011 року у сумі 10655,55 грн. та за договором № 11/Б-117ПР-02 від 30.08.2011 року у сумі 7122,59 грн., а позивач перед відповідачем - за договором № 11/11-275ПР-01 від 28.01.2011 року у сумі 13326,43 грн. та за договором № 11/11-276Пр-02 від 28.01.2011 року на суму 13500,20 грн.. В результаті наявної обопільної заборгованості , відносно суми основного боргу в розмірі 10 655,55 грн. на підставі ст. 80 1-1 ГПК України, припиняється провадження.

Щодо нарахування пені в розмірі 823,50 грн., яка нарахована за період з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року та з 06.2011 року по 06.04.2013 рік.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. Позивачем пеня розраховувалась з дотриманням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, обмежено шестимісячним терміном від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позивач нарахував пеню за період з 06.09.2011 року по 06.03.2012 року, тобто у відповідності до вимог договору.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 717,14 грн. та інфляційні витрати у розмірі 15,89 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати , перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3 % річних та інфляційних витрат, суд вважає, що вони підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.1,2,33,44,75,80 п1-1, 82-85 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження відносно суми основного боргу в розмірі 10655,55 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" ( м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90 рахунок № 2600810035 в ПАТ "Мегабанк" МФО 351629, код ЄДРПОУ 33206804) на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( м. Київ, вул. Шолуденка , 1 рахунок № 26002007367001 в Київській ФПАТ КБ "Південкомбанку" м. Київ, МФО 320876, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в розмірі 550,38 грн., інфляційні втрати - 10,99 грн., 3 % річних - 480,27 грн. та судовий збір 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.04.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова