Рішення № 43819375, 27.04.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р. Справа № 918/233/15

за позовом Військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення в сумі 25 064 грн. 52 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від органу прокуратури: Михальчук Я.В., посв. № 026867 від 01.07.2014 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У березні 2015 року Військовий прокурор Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Львівський військовий лісокомбінат" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення в сумі 25 064,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

24.12.2014 року згідно з усною домовленістю та специфікацію - накладною на відпуск лісоматеріалів № 496 від 24.12.2014 року позивачем відпущено відповідачу лісопродукцію в розмірі 40,13 м. куб. на загальну суму 25 064,52 грн.

Факт поставки лісопродукції підтверджується товарно - транспортною накладною № 10274 від 24.12.2014 року на загальну суму 25 064,52 коп., в якій зазначено ціну та кількість лісопродукції.

Відповідач отримав лісопродукцію, про що свідчить підпис в графі "прийняв" товарно - транспортної накладної, проте жодної оплати не провів, відтак сума боргу відповідача перед позивачем складає 25 064,52 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.ст. 509, 525, 526, 612, 692 ЦК України, ст.ст. 175, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 12.03.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 30.03.2015 року.

Ухвалою суду від 30.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року.

Ухвалою суду від 06.04.2015 року розгляд справи відкладено на 14.04.2015 року.

Ухвалою суду від 14.04.2015 року розгляд справи відкладено на 27.04.2015 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2014 року згідно з усною домовленістю та специфікацією - накладною на відпуск лісоматеріалів № 496 від 24.12.2014 року позивачем відпущено відповідачу лісопродукцію в розмірі 40,13 м. куб. на загальну суму 25 064,52 грн.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято лісопродукцію в асортименті, за ціною та в кількості, зазначених у товарно - транспортній накладній № 10274 від 24.12.2014 року на суму 25 064,52 грн.

Відповідач отримав лісопродукцію, про що свідчить підпис в графі "прийняв" товарно - транспортної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару не виконав.

Отже, сума боргу відповідача перед позивачем складає 25 064,52 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 25 064,52 грн.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлену продукцію, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Вільхівка, Березнівський район, Рівненська область, 34651, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (вул. Луганська,3, м. Львів, 79034, код ЄДРПОУ 07361304) 25 064,52 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Вільхівка, Березнівський район, Рівненська область, 34651, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 27.04.2015 року.

Суддя О.В. Андрійчук