Рішення № 43819359, 20.04.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2015 р.Справа № 916/1028/15-г

За позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства "Одеський домобудівельний комбінат"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н"

про визнання недійним договору та витребування майна

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокурора: Туник В.М. (за посвідченням)

від позивача: Полтавчук О.М. (за довіреністю)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства "Одеський домобудівельний комбінат", товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н", в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді 37/100 частин промислової бази, розташованої по вул. Промислова (Боровського), 31, в м. Одесі, укладений між відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н", що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. з реєстрацією у реєстрі за №14682;

- витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України об'єкт цивільної оборони - бомбосховище №56275, площею 1221 кв.м., розташоване по вул. Боровського, 31, в м. Одесі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2015р. позовну заяву (вх.№1087/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Заява прокурора про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об'єкт цивільної оборони - бобмосховище №56275, площею №1221 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 31, що викладена в позовній заяві, судом не задоволена, з підстав її необґрунтованості та недоведеності.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених письмових поясненнях (вх.№10285/15 від 20.04.2015р.).

Представник відповідача, відкритого акціонерного товариства "Одеський домобудівельний комбінат", в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, подав до суду відзив на позов (вх.№9729/15 від 15.04.2015р.).

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" було створено наказом Української державної будівельної корпорації "Укрбуд" №442 від 15.11.1994р. відповідно до Указу Президента України №210/93 від 15.06.1993р. "Про корпоратизацію підприємств" шляхом проведення корпоратизації Одеського домобудівного комбінату ПСМО "Одесбуд" корпорації "Укрбуд".

Відповідно до інвентаризаційного опису від 01.10.1994р., акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Одеського домобудівного комбінату ПСМО "Одесбуд" корпорації "Укрбуд" від 26.10.1994р. та плану розміщення акцій ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат", створеного шляхом корпоратизації, від 08.12.1994р. до статутного фонду вказаного підприємства не увійшов об'єкт цивільної оборони - бомбосховище, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, та яке відповідно до паспорта сховища має №56275.

14 грудня 2007р. між відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов п.1.1. якого за цим Договором Продавець передає майно у власність Покупцю, а Покупець приймає майно і сплачує за нього обговорену цим Договором грошову суму.

Відповідно до умов п.1.2. Договору предметом Договору купівлі-продажу є нерухоме майно у вигляді 37/100 (тридцяти семи сотих) частин промислової бази (далі - об'єкт), що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Промислова, будинок 31, (тридцять один), яка в цілому складається з літ."А" адміністративний будинок, літ. "а2" прохідна, літ. "А1" гуртожиток, літ. "а3" навіс, літ. "Б" гуртожиток, літ. "Б1" цех доборних елементів, літ. "В" діспетчерська, літ. "В1" прохідна, літ "Г" трансформаторна, літ. "Г1" трансформаторна, літ. "Г2" трансформаторна, літ. "Г3" трансформаторна, літ. "Г4" трансформаторна, літ. "Г5" трансформаторна, літ. "Д" формовочний цех, літ. "Д1" компресорна, літ. "Е" автоваги, літ. "Е1" залізничні ваги, літ. "Ж" склад цементу, літ. "Ж1" службові приміщення, літ. "З" електроцех, літ. "з4" майстерня, літ. "З1" склад химдодаток, літ. "И" котельня, літ. "И1" цех, літ. "и" склад, літ."и2" битова, літ. "и3" убиральня, літ. "и4" склад, літ. "и6" майстерня, літ. и "и7" склад, літ. "и8" склад, літ. "К" склад, літ. "К1" склад, літ. "Л" склад мазуту, літ. "Л1" склад, літ. "М" битовий корпус, літ. "М1" склад, літ. "Н" арматурний цех, літ. "Н1" склад арматурного цеху, літ. "О" битовий корпус, літ. "01" цех сантехнічних кабін, літ. "П" склад, літ. "П1" бокс, літ. "Р" битовий корпус ТЦ, літ. "С" арматурний цех, літ. "С1" касетний цех, літ. "С2" роздягальня, літ. "Т" спецсклад, літ. "Т1" склад, літ. "Т2" склад, літ. "У" прохідна, літ. "Ф" склад, літ. "Ф1" склад, літ. "Х" склад ГСМ, літ. "Х1" склад, літ. "Ц, Ц1" цех БВЦ, літ. "Ц2" битовий корпус БВЦ, літ. "Ч" склад БВЦ, літ. "Ч1" склад-гараж, літ."Ш" прохідна, літ. "Щ" бокси, літ. "Ъ" РМЦ, літ. "Ы" склад, літ. "У1" депо, І полігон цеху оборних елементів, ІІ склад продукції арматурного цеху, ІІІ склад готової продукції, ІV галерея інертних матеріалів, V спецсклад, VI бомбосховище, VII склад цеху сантехнічних кабін, VIII, Х басейн, ІХ насосна, БЗВ 1, 2, 3, 4, 5, 1-11 огорожа, ХІ мостіння, загальною площею 47 908,9 кв.м. У власність Покупця переходять: "Т1" - склад, "Т" - спецсклад, VI - бомбосховище, V - спецсклад, "Р" - битовий корпус, БЗВ 5, "С" - арматурний цех, "С1" - касетний цех, "С2" - роздягальня, "Г5" - трансформаторна, БЗВ 3, БЗВ 4, "Г2" - трансформаторна, "Х" - басейн, "Д1" - компресорна, ІІ склад продукції арматурного цеху, "Л1" склад 1/3 IV галереї інертних матеріалів, "К1" - склад, "К" - склад, "Ъ" - РМЦ, "Ы" - склад, "Г1" - трансформаторна, "И" - котельна, "и" склад, "и1" - цех, "и2" - битова, "и3" - убиральня, "и4" - склад, "и5" - битова, "и6" - майстерня, "и7" - склад, "и8" - склад, "Т2" - склад, "У" - прохідна, "Ф", "Ф1" - склад, "Х" - склад ГСМ, "Х1" - склад, "У1" - депо, 37/100 мостіння ХІ, 37/100 огорожі №1-11, загальною площею 17 596,7 кв.м.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що за погодженням сторін продаж частини промислової бази вчиняється за 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень, 00 копійок з ПДВ, які будуть перераховані Покупцем на поточний рахунок Продавця, не пізніше першого квітня дві тисячі восьмого року. Загальна (балансова) вартість відчужуваного об'єкта відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" 12.12.2007р. за №17016140, складає 1 157 545 (один мільйон сто п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сорок п'ять) гривень.

Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами та нотаріального посвідчення (п.6.3. Договору).

12 лютого 2008р. між відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" було укладено договір про реальний розподіл промислової бази, яким відповідачі погодили поділ промислової бази.

Після укладення вищевказаних договорів новий власник майна ТОВ "Абріс-Н" звернувся до КП "ОМБТІ та РОН" з метою проведення державної реєстрації права власності на вказане майно, яку проведено 14.02.2008р., номер запису 5971 в книзі 74 неж-53.

Відповідно до технічного паспорту на промислову базу по вул. Промисловій, 31, виготовленого 15.02.2008р., площа відчуженого бомбосховища складає 1 221 кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2012р. порушено провадження у справі №5017/2749/2012 про банкрутство відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2012р. у справі №5017/2749/2012 припинено процедуру розпорядження майном відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат" та введено процедуру санації відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівельний комбінат".

25.11.2014р. Одеська міська рада звернулась до прокурора Одеської області з листом №02.2.-15МГ/247, відповідно до якого просила з метою здійснення ефективного контролю за станом захисних споруд цивільного захисту здійснити необхідні заходи в межах повноважень щодо перевірки захисних споруд цивільного захисту міста.

12.12.2014р. прокуратура Одеської області звернулась до Української державної будівельної корпорації "Украбуд" з листом №05/2-1107вих-14, яким просила надати інформацію щодо органів влади, державних установ, які є засновниками Української державної будівельної корпорації "Украбуд".

Українська державна будівельна корпорація "Укрбуд" листом від 24.12.2014 № 05/01-177 повідомила, що не приймала рішення про проведення процедури приватизації вказаного бомбосховища, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, чи про його відчуження будь-яким іншим способом і не отримувала звернень щодо погодження приватизації або іншим способом відчуження бомбосховища.

На підставі викладеного, у зв'язку з неправомірним, на думку прокурора, оформленням права власності на вказане майно за ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" та його подальшим відчуженням, вищевказаний договір купівлі-продажу промислової бази, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 31, укладений 14.12.2007 між ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" та ТОВ "Абріс-Н" в частині продажу об'єкту цивільної оборони - бомбосховища за №56275, не відповідає вимогам чинного законодавства та суперечать інтересам держави, що і стало підставою для заступника прокурора Одеської області звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних правових підстав.

Згідно ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор у якості підстави визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, зазначає про не відповідність вимогам чинного на момент укладення договору Законодавства України та суперечить інтересам держави.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Із системного аналізу тексту, укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою оспорюваний правочин є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У відповідності до ст.236 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Стаття 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначає, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є:

Кабінет Міністрів України;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності;

центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку;

міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління);

Фонд державного майна України;

органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;

державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури);

Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об'єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

Згідно ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.в ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а саме захисні споруди цивільної оборони.

Згідно п.1 Декрету КМУ №8-92 від 15.12.1992 "Про управління майном, що є у державній власності", який діяв на час проведення корпоратизації вищевказаного підприємства, та ст.ст.1, 4, 5 Закону України "Про управління об'єктами держаної власності", органом управління об'єктами державної власності, які у процесі корпоратизації не увійшли до статутного капіталу ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат", є Кабінет Міністрів України.

З урахуванням викладеного, бомбосховище, яке знаходилося на території Одеського домобудівного комбінату ПСМО "Одесбуд" корпорації "Укрбуд", не підлягало приватизації та не було включено до статутного фонду ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат", залишаючись у державній власності.

Вказаним Декретом КМУ та ст.6 Закону України "Про управління об'єктами держаної власності" передбачено, що суб'єкт управління об'єктами державної власності, у даному випадку Кабінет Міністрів України, приймає рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі корпоратизації, у даному випадку до статутного капіталу ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат".

Відповідно до інвентаризаційного опису від 01.10.1994, акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу Одеського домобудівного комбінату ПСМО "Одесбуд" корпорації "Укрбуд" від 26.10.1994р. та плану розміщення акцій ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат", створеного шляхом корпоратизації, від 08.12.1994р. до статутного фонду вказаного підприємства об'єкт цивільної оборони - бомбосховище, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Промислова, 31 не входив.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

З врахуванням відсутності у відповідача, ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" на момент укладення оспорюваного договору, права власності на об'єкт цивільної оборони - бомбосховище, оскільки останній не увійшов до статутного капіталу ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат", у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, заявлені прокурором позовні вимоги підлягають задоволенню, а договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді 37/100 частин промислової бази, розташованої по вул. Промислова, 31, в м. Одесі, укладений між відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" та товариством з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н", підлягає визнанню судом недійсним в частині продажу бомбосховища.

Враховуючи наведене позовна вимоги прокурора про витребування від товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України об'єкт цивільної оборони - бомбосховище №56275, площею 1221 кв.м., розташоване по вул. Боровського, 31, в м. Одесі, також підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, законні та підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 218,00 грн. слід стягнути з відкритого акціонерного товариства "Одеський домобудівельний комбінат" на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді 37/100 частин промислової бази, розташованої по вул. Промислова (Боровського), 31, в м. Одесі, укладений між відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, код ЄДРЮОФОП 01271830) та товариством з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" (67511, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Новомиколаївка, вул. 8 Березня, буд. 26-А, код ЄДРЮОФОП 35473510), що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. з реєстрацією у реєстрі за №14682 в частині продажу бомбосховища №56275, площею 1221 кв.м., розташоване по вул. Боровського, 31, в м. Одесі.

3. Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю "Абріс-Н" (67511, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Новомиколаївка, вул. 8 Березня, буд. 26-А, код ЄДРЮОФОП 35473510) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) об'єкт цивільної оборони - бомбосховище №56275, площею 1221 кв.м., розташоване по вул. Боровського, 31, в м. Одесі.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Одеський домобудівельний комбінат" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, код ЄДРЮОФОП 01271830) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову - відмовити

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 27 квітня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський