Ухвала суду № 43819039, 24.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"24" квітня 2015 р. Справа № 911/1742/15

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль, Київська область;

до АSTRA AIRLINES, Греція;

про стягнення 3 402 753,37 грн.

встановив:

До Господарського суду Київської області звернулося Державне підприємство обслуговування повітряного руху України з позовними вимогами до АSTRA AIRLINES про стягнення 3 402 753,37 грн.

Перевіривши позовні матеріали, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті зазначеної позовної заяви, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно роз’яснень Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ч. 3 ст. 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України “Про міжнародне приватне право”.

За статтею 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону. Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”) спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК. (Роз’яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій”).

Як вбачається з позовної заяви, позивач, як провайдер аеронавігаційного обслуговування, звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача – АSTRA AIRLINES (Греція), який є іноземним підприємством, про стягнення заборгованості за послуги з аеронавігаційного обслуговування в Україні згідно рахунків: № 3696/144501/8 від 17.10.2014 року, № 3696/144207/9 від 14.10.2014 року, № 3696/144777/10 від 14.11.2014 року та № 3696/145060/11 від 12.12.2014 року на загальну суму 104 026,79 євро.

Відповідно до ст. 36 Повітряного кодексу України плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України. У разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Таким чином, ч. 4 ст. 36 Повітряного кодексу України визначає заходи, що можуть бути вжиті до боржника у разі несплати ним рахунку за аеронавігаційне обслуговування, за умови, що рахунок не був ним оскаржений в установлений строк, а саме: 1) заходи щодо відшкодування боргу (ці заходи визначаються договором про аеронавігаційне обслуговування та чинним законодавством України про порушення договірних зобов'язань); 2) затримання повітряного судна; 3) припинення обслуговування повітряних суден боржника.

Згідно вищезазначеної статті умовами застосування цих заходів до боржника є: 1) сплив триденного строку з дня отримання боржником письмового попередження; 2) відсутність обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Частиною 2 ст. 3 Повітряного кодексу України передбачено, що у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Суд звертає увагу, що можливість застосування примусового стягнення коштів з боржника передбачена ст. 11 Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів від 12.02.1981 року, до якої Україна приєдналася 26.11.2003 року.

Відповідно до ст. 12 Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів справа про стягнення суми, що належить до сплати, порушується організацією “ЄВРОКОНТРОЛЬ” або, на її прохання, - Договірною Державою. Стягнення суми здійснюється за допомогою судових або адміністративних процедур. Кожна Договірна Держава інформує організацію “ЄВРОКОНТРОЛЬ” про процедури, застосовані у цій державі, та про компетентні суди, трибунали або адміністративні справи.

Статтею 13 Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів визначено, що процедура стягнення може бути порушена на території Договірної Держави: (a) де боржник мешкає або має зареєстрований офіс; (b) де знаходиться компанія боржника, у разі якщо ні місце його проживання, ні зареєстрований офіс не розташовані на території Договірної Держави; (c) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у пунктах (a) і (b), там, де боржник має активи; (d) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у пунктах (a) і (c), там, де знаходиться штаб-квартира організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Статтею 35 Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації “ЄВРОКОНТРОЛЬ” від 13.12.1960 року, до якої Україна приєдналася 26.11.2003 року, передбачено, що без шкоди для застосування положень Додатка IV щодо примусового стягнення маршрутних зборів справа порушується у державі Договірної Сторони: (a) де відповідач мешкає або має зареєстрований офіс; (b) де знаходиться компанія відповідача у разі, якщо ні місце його проживання, ні зареєстрований офіс не розташовані на території держави Договірної Сторони; (c) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у підпунктах (a) і (b), там, де відповідач має активи; (d) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у підпунктах (a) - (c), там, де знаходиться штаб-квартира організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Додатком IV до Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації “ЄВРОКОНТРОЛЬ” визначено положення про спільну систему маршрутних зборів, яке передбачає, що Договірні Сторони домовляються продовжувати керувати спільною системою визначення, повідомлення та стягнення сум маршрутних зборів в якості єдиного збору за політ і користування для цих цілей послугами організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що заходи щодо стягнення заборгованості за послуги з аеронавігаційного обслуговування визначаються договором про аеронавігаційне обслуговування або положеннями міжнародних договорів, а умовами застосування цих заходів до боржника є сплив триденного строку з дня отримання боржником письмового попередження та відсутність обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Позивачем не надано ні договору про аеронавігаційне обслуговування, ні будь-яких документально підтверджених відомостей щодо дотримання позивачем умов застосування до відповідача заходів щодо стягнення заборгованості за послуги з аеронавігаційного обслуговування, тоді як нормами міжнародних договорів визначено процедуру стягнення коштів з боржника на території Договірної Держави де перебуває боржник (його активи) або де знаходиться штаб-квартира організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Про відмову в прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору, якщо вони є заявниками, не пізніше трьох днів з дня надходження заяви.

До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Оскільки позов підлягає розгляду арбітражним судом за місцезнаходженням відповідача – юридичної особи АSTRA AIRLINES (Греція), суд відмовляє у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 21.02.2013р. № 7, питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовив у прийнятті позовної заяви Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, то сума судового збору в розмірі 68055,07 грн. сплачена позивачем до Державного бюджету України згідно платіжного доручення № 0851 від 25.02.2015 року підлягає поверненню.

Керуючись ст. 44, п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України та ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, суд –

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству обслуговування повітряного руху України у прийнятті позовної заяви до АSTRA AIRLINES про стягнення 3 402 753,37 грн.

2. Повернути Державному підприємству обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 68 055 грн. (шістдесят вісім тисяч п’ятдесят п’ять гривень) 07 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 0851 від 25.02.2015 року.

Суддя Т.П. Карпечкін