Ухвала суду № 43819019, 24.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"24" квітня 2015 р. Справа № 911/1750/15

Суддя Грєхов А.С., розглянувши матеріали

за позовом

Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до

AMC Aviation

про

стягнення 112 385, 61 грн.

встановив:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою № 17.5-96 від 11.03.2015 (вх. № 1805/15 від 21.04.2015) до AMC Aviation про стягнення 112 385, 61 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що зазначена позовна заява не може бути прийнята судом до провадження, оскільки вона не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно роз’яснень Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій” у розгляді справ у спорах за участю іноземних підприємств і організацій господарським судам України слід виходити із встановленої ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо правил, передбачених законодавством України.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вбачається з позовної заяви № 17.5-96 від 11.03.2015 (вх. № 1805/15 від 21.04.2015) позивач як провайдер аеронавігаційного обслуговування звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача - AMC Aviation, який є іноземною юридичною особою, плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підставі рахунку за аеронавігаційні послуги в Україні № 287/144615/10 від 14.11.2014.

Відповідно до ст. 36 Повітряного кодексу України плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України. У разі несплати боржником неоскарженого в установлений строк рахунка до нього може бути вжито заходів щодо відшкодування боргу, включаючи затримання повітряного судна та припинення обслуговування повітряних суден боржника після закінчення триденного строку з дня отримання боржником відповідного письмового попередження, а також за відсутності обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Таким чином, ч. 4 ст. 36 Повітряного кодексу України визначає заходи, що можуть бути вжиті до боржника у разі несплати ним рахунку за аеронавігаційне обслуговування, за умови, що рахунок не був ним оскаржений в установлений строк, а саме: 1) заходи щодо відшкодування боргу (ці заходи визначаються договором про аеронавігаційне обслуговування та чинним законодавством України про порушення договірних зобов'язань); 2) затримання повітряного судна; 3) припинення обслуговування повітряних суден боржника.

Згідно вищезазначеної статті умовами застосування цих заходів до боржника є: 1) сплив триденного строку з дня отримання боржником письмового попередження; 2) відсутність обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Частиною 2 ст. 3 Повітряного кодексу України передбачено, що у разі якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені Повітряним кодексом України та іншими актами законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Суд звертає увагу, що можливість застосування примусового стягнення коштів з боржника передбачена ст. 11 Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів від 12.02.1981, до якої Україна приєдналася 26.11.2003.

Відповідно до ст. 12 Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів справа про стягнення суми, що належить до сплати, порушується організацією “ЄВРОКОНТРОЛЬ” або, на її прохання, - Договірною Державою. Стягнення суми здійснюється за допомогою судових або адміністративних процедур. Кожна Договірна Держава інформує організацію “ЄВРОКОНТРОЛЬ” про процедури, застосовані у цій державі, та про компетентні суди, трибунали або адміністративні справи.

Згідно з ст. 13 Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів процедура стягнення може бути порушена на території Договірної Держави:

(a) де боржник мешкає або має зареєстрований офіс;

(b) де знаходиться компанія боржника, у разі якщо ні місце його проживання, ні зареєстрований офіс не розташовані на території Договірної Держави;

(c) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у пунктах (a) і (b), там, де боржник має активи;

(d) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у пунктах (a) і (c), там, де знаходиться штаб-квартира організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Статтею 35 Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації “ЄВРОКОНТРОЛЬ” від 13.12.1960, до якої Україна приєдналася 26.11.2003, передбачено, що без шкоди для застосування положень Додатка IV щодо примусового стягнення маршрутних зборів справа порушується у державі Договірної Сторони:

(a) де відповідач мешкає або має зареєстрований офіс;

(b) де знаходиться компанія відповідача у разі, якщо ні місце його проживання, ні зареєстрований офіс не розташовані на території держави Договірної Сторони;

(c) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у підпунктах (a) і (b), там, де відповідач має активи;

(d) за відсутності засад юрисдикції, зазначених вище у підпунктах (a) - (c), там, де знаходиться штаб-квартира організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Додатком IV до Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації “ЄВРОКОНТРОЛЬ” визначено положення про спільну систему маршрутних зборів, яке передбачає, що Договірні Сторони домовляються продовжувати керувати спільною системою визначення, повідомлення та стягнення сум маршрутних зборів в якості єдиного збору за політ і користування для цих цілей послугами організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що заходи щодо стягнення заборгованості за послуги з аеронавігаційного обслуговування визначаються договором про аеронавігаційне обслуговування або положеннями міжнародних договорів, а умовами застосування цих заходів до боржника є сплив триденного строку з дня отримання боржником письмового попередження та відсутність обґрунтованих причин продовження строків сплати боргу.

Проте, заявником не надано суду договору про аеронавігаційне обслуговування та будь-яких документально підтверджених відомостей щодо дотримання ним умов застосування до відповідача заходів щодо стягнення заборгованості за послуги з аеронавігаційного обслуговування, а нормами міжнародних договорів визначено процедуру стягнення коштів з боржника на території Договірної Держави де перебуває боржник (його активи) або де знаходиться штаб-квартира організації “ЄВРОКОНТРОЛЬ”.

За таких обставин, суд вважає, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне відмовити Державному підприємству обслуговування повітряного руху України у прийнятті позовної заяви № 17.5-96 від 11.03.2015 (вх. № 1805/15 від 21.04.2015).

Згідно з ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі.

Пунктом 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-06/1175/2011 від 25.08.2011 “Щодо судового збору” передбачено, що статтею 7 Закону України “Про судовий збір” врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК, зокрема, частині першій статті 62 (відмова у прийнятті позовної заяви).

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Державному підприємству обслуговування повітряного руху України 1 827, 00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 0852 від 25.02.2015.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству обслуговування повітряного руху України у прийнятті позовної заяви № 17.5-96 від 11.03.2015 (вх. № 1805/15 від 21.04.2015).

2. Позовні матеріали (всього на 24 арк.) повернути заявнику.

3. Повернути Державному підприємству обслуговування повітряного руху України (08307, Київська область, місто Бориспіль, Аеропорт, ідентифікаційний код - 19477064) з Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 0852 від 25.02.2015.

Суддя А.С. Грєхов