Рішення № 43819018, 23.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2015Справа №910/4351/15-г

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав»

до Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»

про стягнення 732 427, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ластовін О.С.;

від відповідача: Іванів О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація «Українська ліга авторських та суміжних прав» (далі-позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 732 427, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

13.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи, відсутні докази того, що плата за виконання доручення позивачем самостійно не утримувалася, що у свою чергу свідчить про відсутність у відповідача заборгованості.

У судовому засіданні 16.03.2015 р. оголошувалась перерва до 02.04.2015 р. у порядку ст. 77 ГПК України.

30.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивач подав письмові пояснення, в яких підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 02.04.2015 р. оголошувалась перерва до 23.04.2015 р. у порядку ст. 77 ГПК України.

15.04.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення.

17.04.2015 р. представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на пояснення позивача, в яких зазначає, що для правильного розрахунку плати за договором доручення, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують суми авторської винагороди, зібраної позивачем у кожному кварталі окремо, чого позивачем зроблено не було.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.04.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2011 р. між Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" укладено договір доручення № ЛУ/01/20/11, умовами якого передбачено, що за цим договором позивач доручає відповідачу, а відповідач зобов'язується діяти від імені та в інтересах позивача щодо виконання обов'язків, покладених на позивача відповідно до чинного законодавства України та договорів, укладених з суб'єктами суміжних прав, які передали позивачу свої майнові суміжні права у колективне управління або надали їй повноваження на одержання винагороди (роялті) за комерційне використання об'єктів суміжних прав, а саме - укладати від імені позивача договори на виплату винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та зафіксованих в них виконань з суб'єктами господарювання, зазначеними в постанові Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003 р.

Відповідно до п. 2.1 договору, позивач має право: - укладати від імені позивача з суб'єктами комерційного використання договори про виплату винагороди (роялті) за використання фонограм; - отримувати на свій поточний рахунок сплачувану суб'єктами комерційного використання винагороду (роялті) за зазначеними вище договорами; - отримувати від суб'єктів комерційного використання інформацію про використання фонограм; - користуватися наданими позивачами правами щодо контролю правомірності використання фонограм, які передбачені чинним законодавством України.

Згідно п. 2.2. договору, позивач зобов'язаний: - протягом двох тижнів після закінчення календарного кварталу повідомляти позивача про укладені договори з суб'єктами комерційного використання та надавати позивачу копії відповідних договорів; - протягом 15 банківських днів місяця, наступного за місяцем, в якому були отримані кошти від суб'єктів комерційного використання в якості винагороди (роялті) відповідно до укладених договорів, перерахувати ці кошти на поточний рахунок позивача; - протягом двох тижнів після закінчення календарного кварталу передавати позивачу отриману від суб'єктів господарювання інформацію про використання фонограм в електричному вигляді формату Microsoft Excel відповідно до додатку №1; - виконувати інші обов'язки, передбачені договорами про виплату винагороди (роялті) за використання фонограм.

У відповідності до п. 3.1. договору, відповідач має право: - отримувати від позивача інформацію про укладені з суб'єктами комерційного використання договори та у разі необхідності - отримувати копії відповідних договорів; - одержувати отримані позивачем від суб'єктів комерційного використання грошові кошти відповідно до договорів, укладених позивачем від імені відповідача згідно п. 2.1.1. цього договору; - отримувати звіти про використання об'єктів авторського права та суміжних прав, одержані позивачем від суб'єктів комерційного використання.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний, зокрема за виконання обов'язків повіреного, передбачених даним договором, сплачувати позивачу плату відповідно умов даного договору.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р. (п. 6.1. договору).

20.01.2011 р. між Об'єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав" та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" укладено додаток № 2 до договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., відповідно до умов якого сторони узгодили наступні умови сплати винагороди позивачу за виконання доручення за даним договором:

1.1. Відповідач зобов'язаний сплатити позивачу плату за виконання доручення.

1.2. у випадку, якщо сума квартальної винагороди (роялті), сплачуваної суб'єктами комерційного використання в період дії даного договору, є меншою, ніж 400 000, 00 грн., сума плати позивачу за виконання доручення складає 30 % від суми винагороди (роялті).

У випадку, якщо сума квартальної винагороди (роялті), сплачуваної суб'єктами комерційного використання, дорівнює або є більшою, ніж 400 000, 00 грн., сума плати позивачу за виконання доручення складає 50 % від суми винагороди (роялті).

1.3. Плата за виконання доручення утримується позивачем самостійно із суми отриманої винагороди (роялті) відповідно до п. 1.2 додатку до договору.

01.08.2011 р. між Об'єднанням підприємств "Українська Ліга музичних прав" та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" укладено додаткову угоду № 2 до договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., в якій сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору у наступній редакції:

Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторони і діє до 31.12.2012 р.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, останнім сплачено відповідачу винагороду на загальну суму 1 474 848, 44 грн., з якої: 24 984, 31 грн. - у 2-му кварталі 2011 р., 426 944, 36 грн. - у 3-му кварталі 2011 р. та 1 023 819, 77 - у 4-му кварталі 2011 р., відповідні платіжні доручення у кількості 34 штук наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов договору не перерахував позивачу плату за виконання доручення.

Позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №13/01/15-01 від 13.01.2015 р., в якій позивач вимагає сплатити плату за виконання доручення за договором у розмірі 732 427, 00 грн. перерахувавши грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 7840 від 14.01.2015 р. (в матеріалах справи).

Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо перерахування плати за виконання доручення за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором доручення.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1006 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" умов даного договору, зокрема в частині надання необхідних документів на підтвердження правильності нарахування суми авторської винагороди, у 2012 році відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про присудження до виконання обов'язку в натурі.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. (суддя Бондарчук В.В.) у справі № 5011-72/6870-2012 позовні вимоги Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» задоволено повністю. Зобов'язано Приватну організацію "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, код 37396233) виконати в натурі прийняті на себе по договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011р. зобов'язання шляхом надання Об'єднанню підприємств „Українська ліга музичних прав" у письмовій формі інформації про: - укладені у І, II, III та IV календарних кварталах 2011 року (по кожному кварталу окремо) з суб'єктами комерційного використання відповідно до договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011р. договори про сплату винагороди (роялті) та надати копії цих договорів; - отриману у І, II, III та IV календарних кварталах 2011 року (по кожному кварталу окремо) від суб'єктів комерційного використання інформацію (звіти) про використання Фонограм та надати копії підтверджуючих цю інформацію документів (звітів); - загальні суми винагороди (роялті), отримані у І, II, III та IV календарних кварталах 2011 року (по кожному кварталу окремо) від суб'єктів комерційного використання відповідно до укладених Відповідачем на підставі договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011р. договорів про сплату винагороди (роялті) на користь Об'єднання підприємств "Українська Ліга музичних прав" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 5/13, кв. 38, код 32309633) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 р. (головуючий суддя Лобань О.І., суддя Майданевич А.Г., суддя Федорчук Р.В.) та постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2012 р. (головуючий суддя Остапенко М.І., суддя Гончарук П.А, суддя Стратієнко Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. у справі № 5011-72/6870-2012 залишено без змін.

Отже, відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 12.07.2012 р. у справі № 5011-72/6870-2012 не доказуються при розгляді даної справи.

Оскільки у даній справі позивачем на підтвердження вимог про стягнення з відповідача плати за виконання договору доручення не надано суду повного обсягу доказів для вирахування суми, відповідно суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд відзначає, що з наданих позивачем платіжних доручень (34 шт.) не вбачається період (квартал) отримання винагороди останнім, а відтак є неможливим визначення розміру плати за виконання доручення, з урахуванням того, що плата встановлена у відсотковому відношенні до суми зібраної квартальної винагороди (відповідно до п. 1.2 додатку № 2 до договору).

Крім того, враховуючи, що відповідно до п. 1.3. додатку № 2 до договору, плата за виконання доручення утримується позивачем самостійно із суми отриманої винагороди (роялті) відповідно до п. 1.2 договору, тож у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем у момент перерахування відповідачу винагороди самостійно не утримувалась плата за виконання доручення.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що надані платіжні доручення підтверджують лише факт перерахування відповідної суми коштів відповідачу, проте не доводять розмір винагороди, що була зібрана позивачем у кожному кварталі, оскільки з даних платіжних доручень не вбачається, за який період (квартал) зібрана винагорода.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Крім того, при подачі позову до господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір у сумі 516, 54 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 14 648, 54 грн., однак сплатив - 15 165, 08 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, офіс 287, код ЄДРПОУ - 37396233) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 516 (п'ятсот шістнадцять) грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.04.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.