Рішення № 43818933, 01.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015

Справа №910/2295/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ»

про стягнення 8 245,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явилися;

від відповідача: не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Фанери та плити" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ" про стягнення 8 245,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі рахунку на оплату №15420 розрахувався з відповідачем та отримав талони на бензин, однак відповідач в подальшому відмовився приймати талони і видавати позивачу бензин.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 8 245,00 грн. – боргу, 1 827,00 грн. – судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 17.03.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 року розгляд справи відкладено на 24.03.2015 року.

В судове засідання 24.03.2015 року представник позивача з’явився, надав пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 року не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 01.04.2015 року.

В судове засідання 01.04.2015 року представники позивача та відповідача не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Ухвали суду надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 09.02.2015 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 01.04.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 року на підставі виставленого рахунку на оплату №15420, Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити» (далі по тексту – позивач, ПрАТ «Фанери та плити») на користь Товариства з обмеженою відповідальній «Лотос-Енергія» (далі по тексту – відповідач, ТОВ «Лотос-Енергія») в порядку передоплати перерахувало 8 245,00 грн. за 500 літр бензину А-95, в результаті чого Позивачу видано 24 талони на 10 літрів та 13 талонів на 1 літрів бензину А-95.

Згідно письмових пояснень позивача: «В грудні 2014 року ПрАТ «Фанери та плити» виявило, що жодна автозаправна станція ТОВ «Лото Енергія» та її партнери оплачені талони на пальне не приймають, пояснюючи це складні фінансовим становищем Постачальника та відсутністю у нього можливості виконати свої зобов’язання. Таким чином, з 12.11.2014 р. по сьогоднішній день ПрАТ «Фанери та плити» не змогло, реалізувати своє право на одержання пального за талонами від ТОВ «Лотос-Енергія», яке було оплачене 11.11.2014 р. за рахунком №15420».

Сплата позивачем на користь відповідача коштів в розмірі 8 245,00 грн. (передоплата за бензин згідно рахунку №15420) підтверджується платіжним дорученням №1358 від 11.11.2014 року (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідачем порушено зобов’язання щодо надання позивачу бензину за якій останній розрахувався та отримав талони.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглядовим листом Вищого Господарського суду України від 29.04.2013 р. N 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносин поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, перерахував відповідачу 8 245,00 грн. передоплати за бензин, а відповідач не надав позивачу вказаний бензин, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 8 245,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 8 245,00 грн. – боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТОС-ЕНЕРГІЯ» (01030, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 52 ЛІТЕРА "Б", офіс 204, код ЄДРПОУ 39042048) на користь Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» (02160, м. Київ, ВУЛ. ФАНЕРНА , будинок 1, код ЄДРПОУ 00274690) 8 245 (вісім тисяч двісті сорок п’ять) грн. 00 коп. – боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.04.2015 року.