Рішення № 43818892, 20.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015Справа №910/4842/15-гЗа позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА"

Про стягнення 32 768,81 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Грабова І.А. - представник (дов. № 3619/18 від 25.11.2014 р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 32 768,81 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/4842/15-г та призначено справу до розгляду на 16.03.2015 р.

У судове засідання 16.03.2015 р. представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 06.04.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 06.04.2015 р. представник відповідача подав суду відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти позову з тих підстав, що позивач не звертався до нього із заявою на виплату страхового відшкодування протягом одного року, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування відповідно до п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У судовому засіданні 06.04.2015 р. оголошено перерву до 20.04.2015 р.

09.04.2015 р. відділом діловодства суду отримано від позивача заперечення на відзив із викладеними доводами на підтвердження позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 20.04.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника Чалої І.М. у розписці про оголошення перерви на 20.04.2015 р.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.04.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 20.04.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2013 р. між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та Шкромидою Ю.М. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2287474/05АВ від 19.02.2013 р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «Suzuki», державний номер АТ 7692 АО.

Згідно з довідкою № 58 від 09.11.2013 р., 08.11.2013 р. о 16 год. 10 хв. на дорозі Т-09-05 Делятин-Раківчик трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Suzuki», державний номер АТ 7692 АО, що належить Шкромиді Ю.М. та транспортного засобу «ВАЗ» державний номер 12455 ІВ, під керуванням Грицюка М.В.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Грицюком М.В. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.02.2014 р.

До ПрАТ "СК "АХА Страхування" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 1.001.13.1 від 19.11.2013 р. загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki», державний номер АТ 7692 АО внаслідок ДТП склала 33778, 81 грн.

ПрАТ "СК "АХА Страхування" на підставі Страхового акту № 1.001.13.16849/VESKO41237 від 21.11.2013 р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 33 278, 81 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 73 330 від 25.11.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «ВАЗ» державний номер 12455 ІВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Suzuki», державний номер АТ 7692 АО, знаходився під керуванням Грицюка М.В.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля автомобіль «ВАЗ» державний номер 12455 ІВ була застрахована у НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9518450.

Вина водія Грицюка М.В., який керував автомобілем «ВАЗ» державний номер 12455 ІВ, підтверджується постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.02.2014 р.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Suzuki», державний номер АТ 7692 АО, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АВ/9518450), а до ПрАТ "СК "АХА Страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Грицюка М.В. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/9518450) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510,00грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АВ/9518450 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 50 000, 00 грн., франшизу у розмірі 510, 00 грн., а також розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 33 278, 81 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 32 768, 81 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Доводи відповідача про те, що позивач втратив право на отримання страхового відшкодування через неподання заяви протягом року з дня скоєння ДТП, не приймаються судом з огляду на таке.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в силу п. 37.1.4 ст. 37 цього Закону, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Наведені норми матеріального права регулюють порядок здійснення страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим або особою, яка має право на отримання відшкодування і страховиком.

Виходячи з цього до позивача, як до нового кредитора, обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки відповідач у справі не є страховиком в розумінні наведених норм, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 28.01.2015 р. у справі № 910/10956/14.

Таким чином, станом на день вирішення спору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 32 768, 81 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) шкоду в розмірі 32 768 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн. 81 коп. та судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 27.04.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева