Рішення № 43818860, 20.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2015Справа №910/6738/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

про стягнення 10 545,06 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Герасименко Р.Г. за довіреністю № ГН-С-192/2015 від 10.04.2015 р.

від відповідача: Медвідь О.І. за довіреністю № 14/1041 від 25.12.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.03.2015 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (відповідач) про стягнення 10 545,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 936301-02-10-01 від 08.07.2013 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «KIA Cerato», реєстраційний номер АА АА 5429 СВ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/4189505), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Оскільки відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором № 936301-02-10-01 страхування наземного транспорту від 08.07.2013 р., то позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 545,06 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/6738/15-г та призначено розгляд справи на 20.04.2015 р. о 10:50 год.

03.04.2015 р. через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/9545 від 01.04.2015 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № АС/4189505.

20.04.2015 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнав позов на суму 4 777,09 грн. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію полісу № АС/4189505; копію первинної довідки ВДАІ; копію наданого позивачем звіту про оцінку № 14/1/35/603758 від 27.01.2014 р.; копію платіжного доручення; копію Постанови Вищого господарського суду України від 20.10.2014 р. у справі № 910/3745/14 та копію виписки з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

В судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 20.04.2015 р., заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, поданому 20.04.2015 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.04.2015 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.07.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та Корнєєвим Олегом Федоровичем (страхувальник) було укладено договір № 936301-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ. Строк дії договору страхування визначений з 10.07.2013 р. до 09.07.2014 р.

18.12.2013 р. в місті Києві на вулиці Жмаченко сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ, під керуванням Корнєєва Олега Федоровича та автомобіля «KIA Cerato», реєстраційний номер АА АА 5429 СВ, яким керував Гришенков Олег Вікторович. Наведене підтверджується довідкою № 9321058 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 24.12.2013 р.

ДТП сталася в результаті порушення Гришенковим Олегом Вікторовичем п. 1.5 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.01.2014 р. у справі № 755/18/14-п, відповідно до якої Гришенкова Олега Вікторовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторз» № СНзС-0014435 від 30.12.2013 р. та № СНзС-0001020 від 06.02.2014 р. становить 42 902,40 грн. (надалі - рахунки № СНзС-0014435 від 30.12.2013 р., № СНзС-0001020 від 06.02.2014 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 224-02 від 16.01.2014 р. по договору страхування та додатку до нього від 17.04.2014 р. було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 42 902,40 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 475 від 16.01.2014 р., № 4342 та № 4341 від 17.04.2014 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.12.2013 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в частині суми 10 545,06 грн., яку позивач виплатив страхувальнику на умовах договору страхування, тоді як відповідач в наведеній частині страхового відшкодування не здійснив виплату позивачу.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 р. не представлено договору (полісу № АС/4189505) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

Відповідно до полісу № АС/4189505, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «провідна» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Гришенкова Олега Вікторовича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 13.11.2013 р. до 12.11.2014 р.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Гришенков Олег Вікторович керував автомобілем «KIA Cerato», реєстраційний номер АА 5429 СВ, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АС/4189505, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією регресної вимоги № 3068 від 07.07.2014 р. на суму 42 902,40 підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчить матеріали справи (копії регресної вимоги та зворотнього рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

28.07.2014 р. відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АС/4189505 та здійснено страхове відшкодування у розмірі 32 357,34 грн., що підтверджується довідкою позивача копією платіжного доручення № 0034752 від 28.07.2014 р., наданою відповідачем 20.04.2015 р. разом із відзивом.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 10 545,06 грн. складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 42 902,40 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 32 357,34 гр.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 20.04.2015 р. через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що страхове відшкодування позивачем сплачено на підставі рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторз», які містять вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ, а не оцінену шкоду. В той же час, позивач, звертаючись до відповідача з регресною вимогою на суму 42 902,40 грн. № 3068 від 07.07.2014 р., в якості додатку до неї надав копію Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 14/1/35/603758, складеного оцінювачем Прохоровим К.Н. 27.01.2014 р. (надалі - звіт про оцінку № 14/1/35/603758 від 27.01.2014 р.).

Відповідно до зазначеного звіту, копія якого надана відповідачем 20.04.2015 р. разом із відзивом, загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ, в результаті його пошкодження при ДТП, становить 37 135,33 грн.

28.07.2014 р. відповідачем прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 32 357,34 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 0034752 від 28.07.2014 р. на суму 32 357,34 грн. (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що, відповідно до чинного законодавства, єдиним законним доказом розміру оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності/звіт експерта, складений з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без врахуванням величини страти товарної вартості, а не рахунок СТО.

Дослідивши матеріали справи, суд приймає до уваги твердження відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст.і 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно звіту про оцінку № 14/1/35/603758 від 27.01.2014 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Murano», реєстраційний номер АА 5254 РВ, в результаті його пошкодження в ДТП складає 37 135,33 грн. з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належна сума в розмірі 37 135,33 грн. (сума матеріального збитку підтверджена звітом про оцінку № 14/1/35/603758 від 27.01.2014 р.).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом про оцінку № 14/1/35/603758 від 27.01.2014 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, не підтверджена матеріалами справи.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 37 135,33 грн., оскільки франшиза за полісом № АС/4189505 дорівнює 0,00 грн.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.12.2013 р.), відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 42 902,40 грн. № 3068 від 07.07.2014 р., отримання якої відповідачем 11.07.2013 р. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вище було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором страхування від 08.07.213 р. в сумі 32 357,34 грн., тоді як належало перерахувати 37 135,33 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування за завдані збитки дорівнює 4 777,99 грн. з урахуванням встановленого розміру оціненої шкоди(37 135,33 грн. - 32 357,34 грн. = 4 777,99 грн.).

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 4 777,99 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

За наведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 545,06 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 4 777,99 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачу належить відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 року №5515-VI станом на 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Ціна позову становить 10 545,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1 827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В своїх роз'ясненнях «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення правильного і однакового застосування законодавства, постановив надати господарським судам роз'яснення згідно яких, правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 827,82 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) 4 777,99 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят сім гривень 99 коп.) страхового відшкодування, 827,82 грн. (вісімсот двадцять сім гривень 82 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя Гумега О. В.