Рішення № 43817150, 22.04.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 657/731/14-ц Головуючий в І інстанції: Ковальчук О.В.

Номер провадження №22ц-791/1167/2015 р. Доповідач: Полікарпова О.М.

Категорія: 37

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року квітня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоПолікарпової О.М.СуддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.При секретаріМироненко І.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Каланчацького району Херсонської області на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача Каланчацька районна державна адміністрація Херсонської області про визнання права на спадщину,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить визнати за нею право на спадщину на фермерське господарство «Гіацинт» з усіма правами та обов'язками засновника цього господарства, які належали спадкодавцю та визначених Статутом цього господарства. Також просить визнати за нею право на спадщину на право постійного користування землею площею 47,7 га., наданої спадкодавцю для ведення фермерського господарства у відповідності до Державного акту ХС-Х1-1-109 від 12.05.1997 року.

Свої вимоги мотивує тим, що після смерті чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона прийняла спадщину. Залишилося не успадкованим фермерське господарство «Гіацинт», створене на земельній ділянці площею 47.7 га відносно яких Каланчацька державна нотаріальна контора винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Підставою для винесення постанови є те, що у фермерському господарстві «Гіацинт» відсутнє майно, тому воно не є цілісним майновим комплексом. Вважає, що має право успадкувати за законом права чоловіка, як засновника фермерського господарства, а також права і обов'язки згідно статуту господарства та Закону України «Про фермерське господарство». Всі ці права та обов'язки пов'язані з майновими правами спадкодавця.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 липня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право спадщини на фермерське господарство «Гіацинт» з усіма правами та обов'язками засновника цього господарства, які належали спадкодавцю та визначені Статутом цього господарства.

Визнано за ОСОБА_5 право спадщини на право постійного користування земельною ділянкою площею 47,7 га., наданої спадкодавцю для ведення фермерського господарства у відповідності до державного акту ХС-Х1-1-109 від 12.05.1997 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор Каланчацького району подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач її доводи не визнає, вважає, що судом ухвалено законне та справедливе рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що фермерське господарство є цілісним майновим комплексом відповідно до ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство», а тому підлягає успадкуванню. Щодо земельної ділянки, то, на думку суду, вона входить до складу спадкових прав, оскільки спадкодавцю ОСОБА_10 вона належала на праві постійного користування посвідченого державним актом серія ХС - ХІ - І - 109.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 20 січня 1997 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію було зареєстроване фермерське господарство «Гіацинт» розташоване у смт. Каланчак Херсонської області, голова господарства - ОСОБА_9. Для ведення селянського (фермерського) господарства йому було виділено земельну ділянку площею 30, 9 га на праві постійного користування, що підтверджується державним актом ХС-ХІ-1-109 від 12.05.1997 року. Рішенням сесії Каланчацької районної ради від 27.10.2000 року №150 фермерському господарству «Гіацинт» надано у користування ще 16,76 га землі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_9 помер. Після його смерті спадщину прийняла його дружина, позивачка по справі, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.03.2013р. за реєстровим № 150, видане державним нотаріусом Каланчацької державної нотаріальної контори.

Залишилося не успадкованим фермерське господарство «Гіацинт», створене на земельній ділянці площею 47.7 га. У цій частині Каланчацькою державною нотаріальною конторою винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій, оскільки у заявника відсутні правовстановлюючі документи на майно фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу. При цьому нотаріус посилається на ст.1218, 1219 ЦК України, ст. 22, 23 Закону України «Про фермерське господарство».

Статтею 1218 ЦК визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Статтею 22 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно до вимог ст.191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень ст.182 ЦК України, до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

З матеріалів справи вбачається, що правовстановлюючі документі на ФГ «Гіацинт» як цілісний майновий комплекс відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських земель (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій).

Згідно ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч.2 ст.407 ЦК України у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, та ч.2 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відсуджуватися і передаватися у порядку спадкування.

Оскільки законом передбачено лише договірний порядок установлення емфітевзису, а такого договору між ОСОБА_10 і Каланчацькою міською радою не існувало, підстав для задоволення позову про визнання права спадщини на право постійного користування земельною ділянкою площею 47,7 га за спадкоємцем ОСОБА_10 у суду першої інстанції не було. Державний акт на право постійного користування землею, наданою ОСОБА_10 для ведення фермерського господарства надавав останньому право користуватися земельною ділянкою. При цьому позивачка не позбавлена можливості звернутися до власника цієї земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_5 щодо визнання за нею в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства та права власності на фермерське господарство, як на цілий майновий комплекс, безпідставні, а тому не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 липня 2014 року скасовує та ухвалює нове рішення, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст.304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Каланчацького району Херсонської області задовольнити.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 липня 2014 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні позивача Каланчацька районна державна адміністрація Херсонської області про визнання права на спадщину відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: