Ухвала суду № 43815876, 27.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/286/15

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Бабія А.П.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення, виселення та зобов'язання не перешкоджати у виділенні будинку та користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2013 року, -

встановила:

ОСОБА_3 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення, виселення та зобов'язання не перешкоджати у виділенні будинку та користуванні земельною ділянкою та уточнивши позовні вимоги, просила вселити її в належні їй 2/5 частини будинку АДРЕСА_1, які складаються з: приміщення 1-5, житловою площею 22,4 кв.м., виселити відповідачів з вищезазначеної частини будинку, зобов'язати відповідачів не перешкоджати у виділенні позивачці в натурі 2/5 частин будинку АДРЕСА_1, які складаються з: приміщення 1-5, житловою площею 22,4 кв.м. і виділенні позивачці 2/5 частин земельної ділянки будинку АДРЕСА_1, площею 251,4 кв.м., у встановлені огорожі, згідно варіанту розподілу земельних ділянок між співвласниками вказаної будівлі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зобов'язати відповідачів не перешкоджати їй у користуванні спірною частиною будинку та земельною ділянкою.

Позивачка посилалася на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 лютого 2004 року їй належить 2/5 частин будинку АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2007 року, після смерті ОСОБА_8, 3/5 частин зазначеного будинку було зареєстровано за її сином - відповідачем ОСОБА_4

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2008 року, яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2009 року залишено без змін, був задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл часткової власності в натурі та виділено позивачці в натурі 2/5 частини будинку АДРЕСА_1, яка складається з: приміщення 1-5, житловою площею 22,4 кв.м. та 2/5 частини земельної ділянки, площею 251,4 кв.м. по АДРЕСА_1. Крім того, вищезазначеним рішенням був задоволений позов її доньки - ОСОБА_9, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина, про вселення та не перешкоджання їм в користуванні вказаним житловим приміщенням. Відповідачі у добровільному порядку не бажають виконувати рішення суду, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні представники позивачки - ОСОБА_10 та адвокат Виноградова І.П. уточнені позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в заяві, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 уточнені позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити зазначивши, що спірний будинок складається з двох кімнат, які займають відповідачі.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2013 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.

Вселено ОСОБА_3 в належні їй 2/5 частини будинку АДРЕСА_1, які складаються з: приміщення 1 -5, житловою площею 22.4 кв.м.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з належних ОСОБА_3 2/5 частин будинку АДРЕСА_1, які складаються з: приміщення 1-5, житловою площею 22,4 кв.м.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не перешкоджати у виділенні ОСОБА_3 в натурі 2/5 частин будинку АДРЕСА_1, які складаються з: приміщення 1-5, житловою площею 22,4 кв.м.

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не перешкоджати у виділенні ОСОБА_3 2/5 частин земельної ділянки будинку АДРЕСА_1, площею 251,4 кв.м., у встановлені огорожі, згідно варіанту розподілу земельних ділянок між співвласниками будівлі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні 2/5 частинами будинку АДРЕСА_1, які складаються з: приміщення 1-5, житловою площею 22,4 кв.м. та 2/5 частинами земельної ділянки, площею 251,4 кв.м. будинку АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_4подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що сторони по справі сповіщені про день, час та місце розгляду справи належним чином виходячи з наступного:

Апеляційна скарга по даній справі надійшла до суду апеляційної інстанції 18.11.2013 року та була ухвалою від 20.11.2013 року залишена без руху, оскільки не було сплачено судовий збір. Вісім разів за вказаними в апеляційній скарзі адресами ухвала про залишення без руху направлялась для виправлення недоліків. Однак будь-яких повідомлень про отримання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило. (а.с. 23-37)

Тільки 16.06.2014 року представником особи, яка подала апеляційну скаргу, були виправлені недоліки та сплачено судовий збір. (а.с. 46-48)

19.06.2014 року було відкрито провадження та розгляд справи призначений на 08 вересня 2014 року.

На адресу зазначену в апеляційній скарзі направлялись повістки сторонам по справі. Справа відкладалася багато разів з причин повернення поштою повісток до апеляційного суду з позначкою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Іншою стороною було отримано у суді судові повістки та направлені адресатам кур'єрською поштою. Кур'єрська пошта повернула повістки направлені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з поміткою про відмову в отриманні повістки.

Згідно ч. 8 ст. 76 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилась одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Крім того судом апеляційної інстанції представнику особи, яка подала апеляційну скаргу було направлено повістку до колегії адвокатів. Від нього повернулася заява, що він не є членом колегії адвокатів.

При таких даних колегія суддів вважає, що сторони повідомлені належним чином та можливо розглянути справу. Крім того враховуючи вищевикладене та всі обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що сторона, яка подала апеляційну скаргу, зловживала процесуальними правами та навмисно на протязі більш ніж півтора року робила все для затягування розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Третьою одеською державною нотаріальною конторою 03 лютого 2004 року за реєстровим № 3-231, зареєстрованого 26 лютого 2004 року в КП "ОМБТІ та РОН" під № 14607 стр. 21 кн. 139, позиваці ОСОБА_3 належить 2/5 частин житлового будинку з надвірними спорудами, за адресою: АДРЕСА_1.(т. 1 а.с. 5)

27 лютого 2007 року відповідачу ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8, а саме на 3/5 частин житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2008 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільної часткової власності в натурі, а саме: виділено позивачці в натурі 2/5 частини будинку АДРЕСА_1, які складаються з: 1-5 - житлова, площею, 22,4 кв.м. та виділено позивачці в натурі 2/5 частини земельної ділянки АДРЕСА_1, площею 251,4 кв.м.(т. 1 а.с. 6-8)

Зазначене рішення, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 березня 2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 жовтня 2009 року, залишено без змін.(т. 1 а.с. 9-11, 38)

Відповідно до ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.ст. 150, 155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Оскільки судом було встановлено, що відповідачі створюють позивачці перешкоди у здійсненні права користування належною їй частиною будинку та земельної ділянки, шляхом ненадання можливості вселитись у належну їй частину будинку та користуватись належним їй майном, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дані обставини також підтверджуються і копією ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судова колегія не бере до уваги посилання зазначені в апеляційній скарзі, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи та викладеним вище.

Що стосується посилань зазначених в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідачі не були повідомлені про розгляд справи, то це спростовується матеріалами справи.

З журналу судового засідання від 18.08.2009 року, від 01.03.2010 року, від 02.04.2010 року відповідачі були присутні на судовому засіданні (т. 1 а.с. 31-33, 45-46, 50-51, 68-69) В судовому засіданні отримували судові розписки, що підтверджується розписками (т. 1 а.с. 47-48) також відповідачі отримували поштові повідомлення про виклик до суду (т. 1 а.с. 55-58, 62-63, 67, 91, 97-100) Крім того в матеріалах справи є довіреність, якою ОСОБА_4 довіряє бути його представником ОСОБА_13 та ОСОБА_12 Відповідно до журналу судового засідання від 03.06.2010 року від 06.11.2013 року представник, як і відповідачі приймав участь у розгляді справи (т. 1 а.с. 68-69, 80 т.2 а.с. 7-8)) та отримував повістки (т. 1 а.с. 70, 81, 85).

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2013 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про вселення, виселення та зобов'язання не перешкоджати у виділенні будинку та користуванні земельною ділянкою - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді : А.П. Бабій

О.Д. Варикаша