Рішення № 43815784, 22.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/341/15

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

встановила:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.06.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 80000 доларів США, строком дії до 26 червня 2015 року, зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 27.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність перед Банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконувала утворилася заборгованість у розмірі 96013,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 767437,45 грн., яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" заборгованість за кредитним договором у розмірі 96013,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 767437,45 грн.. Вирішено питання судових витрат.

20.05.2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" та стягуючи солідарно з боржника та поручителя суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, не сплачують заборгованість за кредитом, відсотками та пенею, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 96013,69 доларів США, що за курсом НБУ становить 767437,45 грн..

Однак колегія суддів повністю не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2014 року зазначеним вимогам не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 27.06.2008 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10.1/655А про надання споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 80000 доларів США, строком дії до 26 червня 2015 року, зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом. Цільове використання кредиту - купівля автомобіля марки Mersedes-Benz GL 320 cdi (а.с.6-9).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 27.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 10.1/655А/1, відповідно до якого останній зобов'язався нести солідарну відповідальність перед Банком за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором (а.с.10-11).

Оскільки ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, то станом на 28.11.2013 року утворилась заборгованість, яка складає 96013,69 доларів США, що еквівалентно 767437,45 грн. з яких:

- поточна заборгованість за кредитом - 35294,84 доларів США, що в еквіваленті складає 282111,66 грн.;

- прострочена заборгованість за кредитом - 26593,48 доларів США, що в еквіваленті складає - 212561,69 грн.;

- поточна заборгованість за відсотками - 673,04 долара США, що в еквіваленті складає -5379,61 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками - 20066,52 доларів США, що в еквіваленті складає - 160391,69 грн.;

- пеня за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором - 42948,81 грн.;

- штраф за порушення п. 3.1.1. кредитного договору - 100 грн.;

- штраф за порушення п. 2.3. кредитного договору - 63944 грн..

За правилами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до положень 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно ст.ст. 554, 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при якому настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до умов кредитного договору до обов'язків відповідача (позичальника) було покладено точно в строки, обумовлені в кредитному договорі, повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов'язання за кредитним договором. У разі порушення умов договору достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, сплатити штрафні санкції та інші належні до сплати платежі тощо.

Проте ОСОБА_3 у порушення умов кредитного договору своєчасно і в повному обсязі не погашала кредит, та не сплачувала відсотки за користування коштами.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідачка ОСОБА_3 підписала договір кредиту добровільно, що свідчить про те, що всі умови кредитного договору сторонами визначено як обов'язковими для виконання, та ніяких заперечень щодо них відповідачем не висловлювалось.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до ОСОБА_3.

Але колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Причини невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов'язань по даному договору.

З матеріалів справи вбачається, що 09.01.2013 року Банк направив ОСОБА_4 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. У вимозі Банк зазначив про необхідність у строк до 18.01.2013 року погасити всю заборгованість за кредитним договором, включаючи всі нараховані проценти, комісії та штрафні санкції (а.с.31).

Аналогічна вимога 09.01.2013 року була направлена і ОСОБА_3, в якій Банк зазначив, що відповідно до вимог п. 1.9. кредитного договору вимагає дострокового виконання зобов'язань за договором у повному обсязі (а.с.28).

Частиною четвертою ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений, або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лише 29 листопада 2013 року, тобто після спливу шестимісячного строку (а.с.1-4).

Крім того, у п. 24 Постанови Пленуму ВСС від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-155цс13.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Банк не звернувся з позовом до суду щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом шести місяців, а саме до 18.07.2013 року, а подав відповідну позовну заяву до суду лише 29.11.2013 року, то Банк втратив право на стягнення з поручителя солідарно кредитної заборгованості, оскільки договір поруки вважається припиненим з 18.07.2013 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_3 передала заставний автомобіль марки Mersedes-Benz GL 320, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, Банку, то її зобов'язання по кредитному договору припинилися, з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що Банком 06.05.2014 року за № 05-21/910 було направлено ОСОБА_3 повідомлення, в якому голова правління Банку повідомив, що у випадку передачі заставного автомобіля марки Mersedes-Benz GL 320, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, у власність ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", Банк не буде мати майнових та грошових претензій за кредитним договором (а.с.100).

Відповідно до акту-прийому передачі транспортного засобу від 13.05.2014 року ОСОБА_3 передала зазначений автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі від машини (а.с.156).

Але суд звертає увагу, що Банк у повідомленні просив передати зазначений автомобіль у власність, а акт-прийому передачі транспортного засобу не надає такого права.

З листа ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" № 05-12/65 від 14.01.2015 року видно, що станом на 14.01.2015 року вказаний транспортний засіб не був переданий у власність Банку. ОСОБА_3 вчиняє дії щодо ухилення від передачі у власність заставного автомобіля. У зв'язку з чим Банк підтверджує наявність майнових та грошових претензій до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за кредитним договором (а.с.161).

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до ОСОБА_3, проте не врахував, що договір поруки припинив свою дію, тому вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, судова колегія частково задовольняє апеляційну скаргу та змінює рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 в солідарному порядку, та в цій частині відмовляє у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4. В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 березня 2014 року змінити: скасувати в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 у солідарному порядку. В цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові до ОСОБА_4 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко