Рішення № 43815767, 27.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2337/15

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Бабія А.П.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року, -

встановила:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами в яких зазначив, що 22.05.2011р. нa перехресті вулиць Ак. Заболотного/ Об'їзна дорога сталося дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої транспортний засіб марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4, належний на праві власності ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, внаслідок порушення правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_4, який керував транспортним засобом марки АЗЛК-21412, р/н НОМЕР_1, який на час ДТП був застрахований у ПрАТ "Український страховий дім".

Як стверджував позивач розмір матеріальної шкоди завданої йогo ТЗ складає 48 416 гривень. Вартість пошкодженого ТЗ марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 склала 5054,66 гривень.

Позивач вважав належний йому транспортний засіб фізично не знищеним, в зв'язку з чим просив стягнути з ПрАТ "Український страховий дім" завдану шкоду в розмірі 42 851 гривень, 2138, 56 гривень, як вартість евакуації ТЗ з місця ДТП, 1650 гривень витрат понесених в зв'язку з проведеною оцінкою вартості шкоди транспортного засобу та 99,36 гривень витрат на сповіщення.

Крім того, позивач посилаючись на те, що ПрАТ "УСД" прострочило виплати страхового відшкодування повинно сплатити на його користь штрафні санкції в розмірі 19 811 гривень, які складаються з 3% річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 3015,64 гривень, індексу інфляції в розмірі 1759,48 гривень (ч.2 ст.625 ЦК України) та пені в розмірі 15 035,96 гривень за період з 02.08.2011р. по 25.09.2013р. Зазначаючи, що розмір франшизи за договором страхування ТЗ АЗЛК-21412, р/н НОМЕР_1 складає 510 гривень, позивач просив стягнути вказану суму з ОСОБА_4 Дані обставини стали підставою звернення до суду.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.

ПрАТ "УСД" не забезпечило участі свого представника у судовому засіданні.

Раніше від редставника відповідача до суду надходила заява в якій він просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_3 наслідки пропущення строків позовної давності щодо стягнення пені, відмовивши у стягненні з страховика 15 035,96 гривень.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 42 851,34 гривень, витрати понесені на евакуацію транспортного засобу в розмірі 2 138 гривень, витрати понесені на оцінку автомобіля у розмірі 1650 гривень, 99,36 гривень поштових витрат, судові витрати у розмірі 643,18 гривень, а всього 47 381,88 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду у розмірі 510 грн., судовий збір у розмірі 5,12 грн., а всього 515,2 грн.

На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 15 035,96 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У ч. 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межax доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах не задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство "Український страховий дім" апеляційну скаргу не подавали, а ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду тільки в частині не задоволення його позовних вимог.

Судом встановлено, що 22.05.2011р. ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_2 по Об'їзній дорозі з боку с. Красносілка повертаючи ліворуч у напрямку вул. Ак. Заболотного в м. Одесі допустив зіткнення з автомобілем марки Мітсубісі р/н НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, який є громадянином Республіки Молдови.

Причиною зіткнення зазначених вище транспортних засобів стало порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. з боку водія автомобіля НОМЕР_3 - ОСОБА_4

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.07.2011р., яке набуло законної сили, було вставлено, що 22.05.2011р. дійсно відбулося дорожньо-транспортна пригода на Об'їзній дорозі, яка була вчинена з вини ОСОБА_4 Дані обставини мають преюдиційне значення для розгляду даної справи (ч.4 ст.61 ЦПК України).

Пошкоджений транспортний засіб марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4, згідно реєстраційного свідоцтва, належить на праві власності ОСОБА_3

На час скоєння ДТП, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/0322103 від 13.01.2011р.), транспортний засіб марки "АЗЛК", р/н НОМЕР_1, був застрахований уПрАТ "УСД".

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), зазначеним вище страховим договором встановлено в розмірі 50 000 гривень, з визначенням франшизиу розмірі 510 гривень.

Відповідно до п.1 ч. І ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особі, відшкодовується виною особою.

Таким чином, обов'язок відшкодування шкоди виникає у особи, якщо її дії є неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, та при наявності вини особи, яка завдала шкоду.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013р. роз'яснено, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, його дії є неправомірними, між ними і завданою автомобілю марки "Мітсубісі" шкодою є безпосередній причинний зв'язок. Таким чином, обов'язок по відшкодуванню завданої матеріальної шкоди повинен нести ОСОБА_4 однак в межах визначеної в страховому договорі суми франшизи, а саме у розмірі 510 гривень, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_3

З метою отримання суми страхового відшкодування ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ "УСД" із заявою про визначення та виплату розміру страхового відшкодування. Дана заява була одержана страховиком 01.07.2011р.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-ГУ, в редакції, що діяла на час дорожньо-транспортної пригоди, визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. В заяві зазначаються відомості передбачені підпунктами "а"-"е" п.35.1. ст. 35 вказаного Закону.

Згідно п. 35.2. зазначеної вище статті, до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України № 1961-IV, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Згідно п. 37.1. ст. 37 Закону України № 1961-ІУ виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті Б цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (п.37.2. ст. 37 Закону № 1961-ІУ).

Відповідно до п. 30.2. ст. 30 Закону України № 1961-IV, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

ПрАТ "УСД" 11.11.2011р. направило до ОСОБА_3 листа у якому запропонувало, що з метою вирішення питання про виплату страхового відшкодування, з урахування того, що пошкоджений транспортний засіб марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 за експертним висновком визнано фізично знищеним, надати письмову згоду або незгоду із визнанням автомобіля фізично знищеним. Дані проте, що ОСОБА_3 звертався до страховика із заявою про визнання чи невизнання пошкодженого автомобіля фізично знищеним в матеріалах справи відсутні.

Згідно висновку оціночного дослідження № 1203/1З розмір матеріальної шкоди, завданий власнику автомобіля марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 склав 48 416 гривень. Зазначений розмір шкоди був порівнянний до ринкової вартості пошкодженого автомобіля до ДТП.

Оскільки вартість відновлюваного ремонту є більшою від ринкової вартості автомобіля, то даним висновком автомобіль марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 був визнаний фізично знищеним.

Проте, ОСОБА_3 не вважав належний йому автомобіль марки "Мітсубісі" фізично знищеним.

Відповідно до висновку № 45 судового експерта Одеського НДІСЕ від 31.03.2014 року ринкова вартість пошкодженого автомобіля марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 скаладає 20 454 грн. (а.с. 159-165)

Відповідно до висновку № 159 судового експерта від 16.09.2014 року проведеного НДЕКЦ при управлінні МВС України у Вінницької області ринкова вартість пошкодженого автомобіля марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 становм на 20.03.2014 року складає 4 838 грн. 64 коп.(а.с. 234-239)

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновку оціночного дослідження №1203/13-ПД, проведеного ФСП - ОСОБА_7 на підставі договору з ОСОБА_3, яким було встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу марки Мітсубісі, р/н НОМЕР_4 після його пошкодження внаслідок ДТП складає 48416,16 гривень, а вартість відновлюваного ремонту 68 672,7 грн. (а.с. 39), оскільки даний висновок був складений лише 12.03.2013р. ОСОБА_3. не представлено доказів направлення вказаного висновку до страховика на їх звернення від 11.11.2011р. та заяви в якій би він не вважав автомобіль фізично знищеним.

Більш того висновками судових експертиз було встановлено, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля є набагато меншою ніж зазначено у висновку оціночного дослідження №1203/13-ПД, проведеного ФСП - ОСОБА_7

Між тим суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ "УСД" на користь позивача пені за прострочення сплати страхового відшкодування.

Відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що первісно ПрАТ "УСД" отримало висновок № 1203/13-ПД лише 03.10.2013р. разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, в яких ОСОБА_3 вказував, що не вважає належний йому автомобіль фізично знищеним, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.74).

Таким чином суд першої інстанції вважав, що страховик - ПрАТ "УСД" за відсутності документів (висновок про ринкову вартість ТЗ, заява ОСОБА_3 про визнання чи невизнання ТЗ фізично знищеним) був позбавлений можливості визначити розміру страхового відшкодування завданого ТЗ марки Мітсубісі, належного ОСОБА_3, а відтак в діях відповідача відсутня вина, встановлення якої є обов'язковою умовою для стягнення з ПрАТ "УСД" пені, передбаченою п. 37.2. ст. 37 Закону № 1961-ІУ.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції відхилив заяву представника ПрАТ "УСК" про застосування до даної частини вимог наслідків пропущення строку позовної давності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Крім того згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто не тільки позивачка повинна надати докази, а і відповідач повинен довести обставини, на які він посилається..

Згідно ст. 16 ЗУ "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідності до п. 1 ст. 979 ЦК, за договором страхування одна сторона страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно до ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань відповідачем є сплата у встановлений договором строк страхового відшкодування.

Предметом діяльності відповідача є укладання договорів страхування, отримання страхових платежів, визначення розміру страхового відшкодування тощо.

Відповідач здійснює страхування транспортних засобів, зазначених у договорі на випадок, якщо протягом встановленого терміну страхування, за який страхувальник сплатив відповідний страховий платіж, об'єкту страхування будуть заподіянні непередбачені і раптові збитки внаслідок настання страхового випадку.

Договором страхування передбачений страховий випадок - пошкодження транспортного засобу внаслідок падіння предметів.

Факт скоєння ДТП та настання страхового випадку підтверджений матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позивач, маючи на підтвердження такої обставини постанову суду та інші документи, правомірно звернулася до відповідача з вимогою сплати на її користь страхового відшкодування.

Більш того сам відповідач не заперечував того, що він повинен сплатити страхове відшкодування.

Що стосується не подання заяви про те, що позивач вважав належний йому автомобіль фізично знищеним, то обов'язковість подання такої заяви не передбачено ЗУ "Про страхування".

Відповідно до положень ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони, або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації.

Ст. 990 ЦК України передбачено вичерпний перелік можливих підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування. Жодним чином випадок позивача під ці підстави не підпадає

У відповідності до ст. 988 ЦК України та ст. 20 ЗУ "Про страхування", страховик зокрема зобов'язаний: - протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхувальникові; - у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором.

Згідно п. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату і відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Усі здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-ГУ, в редакції, що діяла на час дорожньо-транспортної пригоди, визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. В заяві зазначаються відомості передбачені підпунктами "а"-"е" п.35.1. ст. 35 вказаного Закону.

Згідно п. 35.2. зазначеної вище статті, до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

З зазначених положень Закону України "Про страхування" вбачається, що в діях позивача відсутнє порушення чинного законодавства України, а відповідач навпроти не виконує свій обов'язок щодо відшкодування шкоди.

Згідно п. 1 ст. 992 ЦК, уразі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі встановленому договором або законом.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (п.37.2. ст. 37 Закону № 1961-ІУ).

Таким чином, за підрахунком позивача, сума пені за прострочення сплати страхового відшкодування складає 15 035,96 гривень за період з 02.08.2011р. по 25.09.2013р.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, то обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано, її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином стягненню підлягає тільки пеня за прострочення строків сплати страхового відшкодування за останні 12 місяців.

На підставі наведеного колегія вважає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ "УСД" на користь позивача пені за прострочення сплати страхового відшкодування підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог та стягненні пені за 12 місяців.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ПрАТ "УСД" на користь позивача пені за прострочення сплати страхового відшкодування - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" про стягнення пені - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 15 035,96 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

А.П. Бабій