Ухвала суду № 43815735, 21.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1672/15

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Колеснікова Г.Я.,

суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.М.,

при секретарі - Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року банк звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача посилаючись на те, що 24 квітня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав йому кредит у розмірі 9 888 грн., зі сплатою 5,04% річних за користування ним, а останій, зобов'язався повернути отриманий кредит та сплатити нараховані по ньому відсотки у порядку, розмірі та строки, визначені договором, та у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сплатити штрафні санкції, встановлені договором.

Посилаючись на те, що позичальник не виконує своїх, вказаних у графіку погашення кредиту, зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 8 квітня 2013 року у нього виникла заборгованість у розмірі 32 946,23 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом - 6105,67 грн.;

- заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 162,78 грн.;

- заборгованості по комісії за користування кредитом - 2582,45 грн.;

- пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 22050,25 грн.;

- штрафу (фіксована частина) - 500 грн.;

- штрафу (процентна складова) - 1545,06 грн.,

позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 329,46 грн. (а.с. 2-3).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2013 року позовні вимоги банка задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у розмірі 32946, 23 грн. та судові витрати у розмірі 329,46 грн. (а.с. 51-52).

13 січня 2014 року ОСОБА_3 до суду першої інстанції подав заяву про перегляд заочного рішення від 11 грудня 2013 року (а.с. 57).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2014 року заява ОСОБА_3 задоволена та заочне рішення від 11 грудня 2013 року скасовано (а.с.72).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2014 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь банка заборгованість у розмірі 32946, 23 грн. та судові витрати у розмірі 329,46 грн. (а.с. 92-94).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.142-144).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальних справ № 1-383/10 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК України та № 1-1721/09 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги банка обґрунтовані, а строк позовної давності не пропущено.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що відповідно до укладеного договору № ODXRF813050163 від 24 квітня 2008 року ОСОБА_3 24 квітня 2008 року отримав кредит у розмірі 9888,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5,04 % на рік (0,42% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом та щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 257,09 грн., з кінцевим терміном повернення 24 жовтня 2009 року, в обмін відповідач зобов'язався повернути позику, сплатити відсотки, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка)(СТАНДАРТ) строки.

Згідно з умовами укладеного між сторонами договору він складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка)(СТАНДАРТ) які затверджені Наказом ПАТ КБ "ПриватБанк" № СП-207-299 від 13 вересня 2007 року (далі Умови).

Свою згоду з Умовами ОСОБА_3 висловив у своїй Заяві яку він власноруч підписав (а.с. 6-7, 221-225, 226-230).

За умовами договору погашення кредиту здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами в розмірі 829,91 грн. в період сплати з " 20" по " 25" число кожного місяця, впродовж 15 місяців.

Проте, відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань за договором. Останній платіж за кредитом він здійснив 21 січня 2009 року та припинив погашення кредиту у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В суді апеляційній інстанції ОСОБА_3 погодився з правильністю розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-5), з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, а тому позовні вимоги банка є обґрунтованими.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення рішення судом.

Вирішуючи питання спливу позовної давності, про що заявлено відповідачем після ухвалення оскаржуваного рішення та в апеляційній скарзі (а.с.123-124, 142-144), колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 вправі заявити про сплив позовної давності в суді апеляційної інстанції, оскільки довів, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 87-89).

Разом з тим, підстав для відмови в позові за спливом позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України колегія суддів не вбачає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки (ст.. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Окрім цього, ч. 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Пунктом 5.5 Умов передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, пені штрафу сторонами встановлені тривалістю в п'ять років, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України і свідчить про дотримання банком строків позовної давності.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24 вересня 2014 року № 6-144це14, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Таким чином, відповідно до 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("СТАНДАРТ"), сторони у письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності стосовно стягнення заборгованості за кредитом та неустойки до 5 років, що не заборонено статтею 259 ЦК України.

Позивач звернувся до суду в травні 2013 року, тобто, у межах строку позовної давності, встановленої за домовленістю сторін у кредитному договорі.

За таких обставин підстав для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що він є неналежним відповідачем та, що суд повинен був на підставі ч. 1 ст. 33 ЦПК України притягнути до участі у справі належного відповідача - ОСОБА_4 спростовується наступним.

Так, ч. 1 ст. 33 ЦПК України не передбачено право суду з власної ініціативи проводити заміну неналежного відповідача або залучати співвідповідачів.

Оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк", розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, не виявило наміру заявити клопотання про заміну відповідача або про залучення до участі у справі співвідповідача, правових підстав у суду першої інстанції залучати ОСОБА_4 у якості відповідача не було.

Крім того, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 (який дав згоду на оформлення кредитного договору з позивачем, підписав його та від якого 24 квітня 2008 року отримав 9880 грн.) відносно яких суд першої інстанції вирішив питання про їхні права та обов'язки. То, яким чином розпорядився отриманим кредитом ОСОБА_3, не змінює його процесуального статусу відповідача (а.с.108 -113, 188-196, 198, 199-201, 202, 203-218).

Доводи апелянта про те, що його дружина не надала свою письмову згоду на отримання кредита також не мають правового значення для даної справи, оскільки всупереч вимогам ч. 1 ст. 303 ЦПК України вказаний довод не міститься в апеляційній скарзі, а ОСОБА_3 вимоги про визнання кредитного договору недійсним в суді не заявлял.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков